«Друге пришестя» з передбачуваним кінцем
«Некруглі» роковини з приходу до влади більшовиків: на що треба звернути увагу
96-та річниця Жовтневого перевороту в Петрограді (або ж, як воліють писати прихильники старої традиції, - Жовтневої революції), схоже, не викликала особливого пожвавлення ані у світових ЗМІ, ані у вітчизняному політикумі (за винятком, звичайно, комуністів). «Нью-Йорк Таймс» або «Франкфуртер рундшау», «Фігаро» або «Файнешнл Таймс» не оприлюднили розлогі аналітичні статті щодо колишнього «свята трудящих усього світу». З другого боку, успіхи компартій в низці країн Європи (зокрема, чеської, яка здобула на парламентських виборах наприкінці жовтня майже 15% голосів, грецької, яка мужньо протистоїть не вигаданому, а цілком реальному фашистському наступу «Золотого світанку», португальської, яка відіграє активну роль у протестах проти режиму «жорсткої економії», вигідно передовсім олігархам) – все це наводить на думку, що розмова про перспективи «лівого» руху та небезпеку «другого пришестя» - ні, не Жовтня, але його «матриці» - така розмова є потрібною та своєчасною.
Треба розуміти, що Жовтневий «землетрус» 17 року мав дуже жорсткі та об’єктивні передумови. Він стався у імперській країні з деспотичним режимом (не мають значення особисті якості царя Миколи ІІ), з пригніченням «інородців» (офіційний термін), до того ж, за наявності колосальних політичних та соціальних проблем, втягнутій у Першу світову війну, що було, по суті, непоправним злочином. Та «Росія, яку вони втратили» (мріяння Солженіцина та Говорухіна), була не «рожево-малиновою», а глибоко хворою країною. В якій, до речі, не йшлося про рівні права для українців!
Що зробили більшовики, коли взяли владу? Вони обіцяли все всім: селянам – землю (реальність: комнезами – близько 6 років вільної праці – колективізація – Голодомор), робітникам – фабрики й заводи (все було націоналізовано, «відчужено» на користь владного клану), солдатам – мир (реальністю стала серія лютих війн, громадянських та окупаційних), неросійським народам – право на самовизначення (тут, здається, можна без коментарів…)
Оце і є «більшовицька матриця»: обіцяли все всім, а до тих, хто насмілиться питати про виконання обіцяного, - застосовувати криваву силу. А невиконаними, окрім згаданих вище, залишились дві фундаментальні обіцянки цієї партії: перемога світової революції та побудова комунізму! І цей засадничий факт не змінює той справді важливий нюанс, що більшовики теж були неоднорідні, було два покоління їхніх лідерів: умовно кажучи, «ленінське», яке винищило мільйони людей, але задля, як здавалося, великої ідеї – світової революції, і «сталінське», яке взагалі жодних ідей не мало, лише манію влади і патологічну жорстокість. Чи це деталі? Тут є грунт для дискусії…
Що ж до сучасних європейських «лівих», то нагадаємо: Компартія Чехії – це та партія, яка розпочала 1968 року «празьку весну» (комуністи, проте не зовсім ті!). Натомість Компартія України навіть брежнєвських часів просто жахала, в масі своїй, не просто консерватизмом-реакційністю (Петро Шелест – окрема складна розмова).
Підсумовуючи ж, можна сказати: «друге пришестя» більшовицької матриці, можливе як внаслідок патологічної жадібності владоможців, так і внаслідок злобних заздрощів люмпенів та популістів, якщо станеться, буде прогнозовано катастрофічним.
