Електризація Вірменії
Протести в столиці ширятьсякраїною, а Москву турбує привид Майдану
З Вірменії надходять для Москви невтішні новини. Протести проти підвищення тарифів на електроенергію не тільки не зменшуються в Єревані, але й поширюються практично на всю країну. Демонстранти влаштували мітинг у містах Ванадзор таАбовян, сидяча акція протесту проходить також у другому за величиною місті Гюмрі. Співголови ініціативної групи зі створення Республіканської партії Арцаха (Нагірного Карабаху) КаренОганджанян таАревік Петросян висловили підтримку протестувальникам у вірменських містах.
Як передає ARMENIA-Today, член руху «Ні грабунку!» ВагінакШушанян повідомив учасникам, що до протестів приєднаються мешканціАрагацотна. Акції протесту відбулися в європейських та американських містах. Знаменита американська телезірка Кім Кардашян висловилася про ситуацію в країні в Facebook. «О, Господи, що відбувається у Вірменії ... Жах. Моя батьківщина в небезпеці ... ».
На проспект Баграмяна в Єревані прийшли батьки солдатів, що загинули під час проходження служби в армії. Між поліцією і протестуючими депутати парламенту, відомі артисти та зірки шоу-бізнесу утворили живу стіну, щоб запобігти зіткненню.
На разі за формою протести мають чисто соціальний характер. Цей факт особливо підкреслює більшість вірменських оглядачів та експертів. Аналогічне заявляють і лідери протестного руху «Ні грабунку!». Однак серед протестувальників з’явилися прапори України та Євросоюзу. Потім їх згорнули, але у Москві серйозно стурбовані.
Як і передбачалося, в Першопрестольній відразу ж в усьому звинуватили Захід увесь, але США та Україну конкретно. Голова міжнародного комітету Ради Федерації Костянтин Косачов прямо заявив, що «Зараз ми всі переживаємо разом із дружньою Вірменією з приводу подій, які відбуваються в центрі Єревану. І я не виключаю, що в підсумку за цими подіями теж виявиться рука зарубіжних неурядових організацій ». За його словами, іноземні сили схиляють громадську думку до вибору прозахідного шляху розвитку країни. На засіданні верхньої палати парламенту він висловив побоювання, що така саама ситуація може статися і в Росії. Як превентивні заходиКосачов запропонував створити так званий «патріотичний стоп-лист» неурядових організацій, які втручаються у внутрішні справи Російської Федерації.
Пішли розмови, що групи українських бойовиків прибули до Вірменії і діють серед протестувальників. Мабуть, державний департамент й українські бойовики, звичайно, з «Правого сектора» стають для російських політиків чимось на кшталт невістки, яка в усьому винна.
Хоча протестувальникий не виступають з антиросійськими гаслами, однак проблеми є. Річ у тому, що розподільча компанія «Електромережі Вірменії» (ЕМВ), належить російській ВАТ «ИНТЕР РАО ЕЭС». Аналогічно всі газові мережі належать фактично «Газпрому». Хоча Вірменія отримує газ за найнижчою в СНД ціною — $ 160 за тисячу куб. м, але це на кордоні. Всередині країни ціна збільшилася вже до $ 260. З урахуванням того, що в країні фактично немає виробництва, все це лягає на плечі населення.
Зрозумілим є обурення протестувальників. Після оголошеного підвищення вартості електроенергії за кВт/год доведеться платити приблизно 2 грн за нинішнім курсом, що майже в три рази більше, ніж в Україні. Наші тарифи викликають багато питань, у Вірменії їх вже всім набридло ставити.
Влада в Єревані зіткнулася з великою проблемою. Значнакількість громадян середнього й старшого віку підтримували вступ до Євразійського економічного союзу. Чомусь вважалося, що Росія допоможе й жити стане легше. Вийшло навпаки. Жити стало набагато гірше, і саме російські компанії наполягають на підвищенні тарифів. Якби жлише на електроенергію. Потім іде збільшення плати за газ, воду тощо.
Спочатку влада вирішила показати силу й розігнала мітинг в Єревані. Початок приблизно відповідав тому, що сталося в Києві наприкінці листопада 2013 року. Народ не тільки не злякався, але тепер прийшло ще більше людей. Напевно не без підказки з Москви вирішили більше силу не застосовувати, тому що соціальний мітинг швидко перетвориться на справжній Майдан.
З іншого боку, скасувати підвищення тарифів влада теж не може, оскільки ЕМВ має величезний за вірменськими масштабами дефіцит, і немає джерел для його покриття, окрім горезвісного тарифного важеля. За даними агентства АРКА глава ЕМВ Євген Бібін заявив, що без підвищення тарифівочолювана ним компанія не зможе гарантувати виконання необхідних вимог щодо якості та надійності електроенергії, щовідпускається, а також інвестування галузі.
Друга причина для занепокоєння Москви подіями у Вірменії полягає в можливому впливі на внутрішньополітичне становище в Росії. Адже тарифи постійно підвищуються і там. На Далекому Сході й у деяких областях Сибіру люди виходили для перекриття трас через підвищення вартості газу, електроенергії, води тощо. На перший погляд неполітична акція за тарифами дуже легко може стати політичною. Це сталося в Києві, чому не може відбутися в Єревані, так само як і в російських містах. Проблема, звичайно, не у підступності державного департаменту і в українському «Правому секторі», а в накопиченні соціальних та політичних проблем тією чи іншою мірою характерних для усіх країн СНД. Вони інфіковані цим вірусом, і ні до чого у цьому звинувачувати іноземну інфільтрацію.
Відсутність антиросійських вимог не дає Москві підстав для благодушності. Агентство «Росбалт» пише, що «За даними ЗМІ, активісти в Єревані протестують не тільки через плановане з 1 серпня підвищення цін на електроенергію. Незабаром після початку акції частина з них заявила про неприпустимість розміщення у Вірменії російських військових баз. Люди вийшли на вулиці з плакатами «Ми, вірмени,— господарі нашої країни».
З цього випливає цілком логічний висновок, що не можна бути господарями своєї країни, якщо «господарями» її стратегічних активів і комунікацій є держкорпорації іншої держави. І якщо рух з відновлення суверенітету зміцніє, то виникне питання про повернення права на державні активи. І наступне питання про долю російської бази в Гюмрі.
Дестабілізація ситуації у Вірменії не випадково лякає російське керівництво. По-перше, немає спільного кордону. Доставляти війська до Вірменії доведеться повітрям, оскільки ні Грузія, ні Азербайджан пропустити російську армію не погодяться, та й повітряні коридори відкриють тільки після значних поступок із боку Москви.
По-друге. Загрузнувши в українському Донбасі й маючи проблеми з Кримом, Кремль не може дозволити собі вплутатися у новий конфлікт. Для цього немає жодних можливостей. Ні фінансових, ні військових, ні економічних. Чергова інтервенція не залишиться без відповіді з боку Заходу, навіть якщо формально надійде прохання від вірменського керівництва. На черговій зустрічі в нормандському форматі російському представникові ясно показали, кого вважають винним у зриві мінського протоколу щодо Донбасу. Нариватися на нові проблеми у Кремля немає жодного бажання.
Найбільш простим рішенням поточної проблеми була б поступка протестувальникам і скасування підвищення тарифів. Але не все так просто. Якби це було так, то влада легко пішла б на такий крок.
Насправді, уявна легкість обернеться двома небезпечними тенденціями. Найбільш активні учасники протесту зрозуміють, що масові акції є простим способом змусити владу йти на поступки і будуть вдаватися до нього дедалі частіше.
Друга тенденція набуде характеру політичного тренда. Насамперед серед опозиційних політиків. Відокремити чисто соціальні вимоги від політичних практично неможливо. У царській Росії соціальну вимога обмежити робочий день
8 годинами насправді була політичною. Так само як соціальні й економічні вимоги шахтарів у другій половині 1980-х рр. були політичними. Навіть невеликі поступки шахтарям тоді не призвели до згортання руху, навпаки, він ще більше розширився. Як відомо, присутні на Майдані Незалежності молоді люди у листопаді 2013 теж декларували позапартійність і відсутність політики. І у що це вилилося, добре відомо.
Президент Вірменії Серж Саргсян не може ухвалити рішення про скасування підвищення тарифів, тому що формально не має такого права. Крім того, без узгодження з Москвою не зробить цього, тому що банально немає грошей. Іншими словами, проблема тільки на перший погляд є соціальною, насправді, вона є політичною й міжнародною.
На разі Москва проявляє стриманість. На федеральних каналах практично немає повідомлень із Вірменії або вони дуже короткі. Зараз як Кремль, так і вищі вірменські очільники зайняли позицію вичікування. Надія на те, що протести видохнуться самі по собі. Так у Вірменії вже було, й не один раз. Президент країни мовчить, прем’єр-міністр мовчить, протестувальники на проспекті Баграмяна відпочивають, танцюють і розважаються, як можуть.
Однак у такої тактики є один недолік. Якщо протестувальники зрозуміють, що зроблено ставку на виснаження, то настрої у них швидко почнуть радикалізуватися. Зараз не стільки критикують Росію, скільки свій вірменський уряд. Проте вже лунають голоси, що Москва б могла допомогти нужденній Вірменії, але не робить цього. Ще трохи й висновки будуть відповідні.
Кремль, можливо, і радий допомогти своєму протеже на Південному Кавказі, але обмежений у коштах. Мало Криму і Донбасу, так ще й Вірменія. Народ російський не зрозуміє. Тому з Москви надходять поради Єревану знайти задовільне рішення. Радити, звичайно, легше, але набагато важче зробити.
Дестабілізація ситуації у Вірменії може поставити під питання позиції Росії у стратегічно важливому регіоні. Річ не тільки в російській військовій базі в Гюмрі, а в можливому витісненні з Південного Кавказу. Наслідки негайно відчує інший вже російський Кавказ — Північний.
Електризація Вірменії в прямому й переносному сенсі посилюється. З фізики та електротехніки відомо, що розряд при напрузі, що підвищується, неминучий. Питання тільки одне: коли? Відповідь на нього буде, напевно, скоро.
