Формула антиштайнмайера. 49-й день
Принципово не критикую нашу владу, розуміючи всі труднощі та напруження війни. Але є випадки, коли треба говорити про помилки, щоб скоріше їх виправляти. Одна з таких помилок нашої дипломатії – різкі закиди урядам різних країн за їхню повільність у постачанні зброї та запровадженні нафтового ембарго для Росії. Справа не в самих вимогах, а в тоні їхнього пред'явлення. Ніхто не любить надавати допомогу під тиском слів, а не обставин. Ніхто не любить, повчань, тим більше публічної прочуханки за гріхи, з якого б боку вони не виходили. Від жебрака на вулиці, до тих, хто управляє хедж-фондами, всі розуміють делікатність тактики задоволення прохань.
До чого наводить публічний наїзд на уряди, які змушені терміново реагувати на потреби воюючої України та настрої власного народу, обуреного агресією Росії? Нам швидко відправляють старе озброєння, яке 30 років іржавіло на складах, але тягнуть з постачанням новітньої зброї, яке вимагає інших процедур із законодавством, виробниками, власниками техніки, державною чи приватною системою логістики. Навіщо нам Міг-29? Щоб їх збили в першому ж бою, і ми втратили льотний склад? Нехай із затримкою, але краще отримати новітні літаки, здатні знищувати ворога, як зробили протитанкові та зенітні портативні комплекси. Це не просто, але цілком можливо, якщо приберемо закиди та звинувачення з публічної сфери.
Ми поклали відповідальність за трагедію Маріуполя на Росію та …. Парадоксально – на західні країни, які забезпечили нас озброєнням. Такий розподіл відповідальності, де агресор урівнюється із союзником, щонайменше не коректний. Ми не пустили в Київ Штайнмайєра, що розкаявся, і тим самим підсипали піску в шестерні німецької допомоги Україні, що і так важко обертаються. Чи є користь у такому ляпасі?
Вчора наші спецслужби затримали В. Медведчука, який із першого дня незалежності України вів проти країни та народу відкриту зрадницьку політику. З цієї нагоди Штайнмайєр міг би написати у своєму твіттері досить багато докорів владі України, яка тридцять років носилася зі лиходієм, як дурень із писаною торбою. Повільність і помилки, на жаль, роблять усі. Я давній критик нинішнього федерального президента, але вважаю, що краще дивитися в очі трьом Штайнмайєрам, ніж одному Путіну.
Україна - жертва агресії, і наша влада зараз поза політичною критикою союзників. Це важлива моральна позиція з їхнього боку. Але це не означає нашу праведність у всіх словах та діях. Коаліція крихка і, хто знає, скільки вона протримається. Ми правильно робимо, звертаючись до парламентів світу та розповідаючи, через які випробування проходить український народ, виборюючи право свого існування. Нас розуміє і намагається допомогти кожна країна в міру своїх сил та політичного устрою. Ми маємо право просити їх, вимагати допомоги. Але не звинувачувати, якщо вона затримується, повідомляючи весь світ про вади союзників.
