Головна помилка Володимира Зеленського
Володимир Зеленський, вочевидь, увійде в книгу рекордів Гіннеса (у всякому разі, відповідний сертифікат йому вручили), провівши 14-годинний марафон перед більш ніж 300 журналістами (досвід шоумена не проп'єш!). Під час цього марафону президент України сказав багато цікавих і корисних речей, що стосуються як внутрішньої ситуації в Україні, так і її відносин з іншими державами. Я ж хочу зосередитися на висловлюваннях Зеленського про проблеми взаємовідносин України і Росії і про долю Донбаса і Криму.
«Головна моя мета - я хочу припинити війну, я думаю, саме це - моя місія», - прямо заявив Зеленський. І ось ця заява - одна з найбільших помилок президента під час прес-марафону. Фактично він продемонстрував своєму партнерові по переговорах Володимиру Путіну, що буде прагнути до миру за будь-яку ціну. Ще раніше Зеленський заявляв, що не планує переобиратися на другий президентський термін, а збирається повернутися в свій «95-й квартал». Насправді рішення про балотування на другий термін Зеленський і його команда (в найширшому сенсі слова) будуть приймати в залежності від рівня його популярності в кінці першого терміну. Ці люди, цілком можливо, щиро, вірять в те, що перспективи переобрання нинішнього президента повністю залежать від його здатності так чи інакше вирішити конфлікт на Донбасі і принести мир в Україну. Думаю, що це - теж помилка. Петро Порошенко програв вибори не тому, що не зміг повернути Донбас, а в першу чергу тому, що не досяг успіху в боротьбі з корупцією, просто перенаправивши основні корупційні потоки на близьких йому людей. І якщо у Зеленського буде рівно той же результат в боротьбі з корупцією, що і у Порошенка, його поразка через п'ять років буде гарантована, причому незалежно від того, як будуть розвиватися події на Донбасі. Путін же, на відміну від Зеленського, взагалі не має в якості такого собі надзавдання врегулювання конфлікту на Донбасі. Тобто він готовий цей конфлікт врегулювати, але виключно на своїх умовах. В даний момент російського президента влаштовує окупація Криму та частини Донбаса, а про її економічні витрати він поки що не замислюється. І в будь-якому випадку від врегулювання конфлікту на Донбасі ніяк не залежить перспектива збереження Путіна при владі після 2024 року. Після ж слів Зеленського російський лідер повинен зрозуміти, що його партнер по переговорах буде готовий домагатися миру за будь-яку ціну. А, значить, від нього, в свою чергу, можна буде домагатися все нових і нових поступок. І цей процес уже почався.
Якщо спочатку Росія домагалася узгодження Україною «формули Штайнмайера» в якості умови проведення саміту в «нормандському форматі», то тепер як додаткова умова висувається здійснення розведення військ у Петровському і Золотому, як вже під час прес-марафону заявили глава російського МЗС Сергій Лавров і помічник президента Росії Юрій Ушаков. А що б зірвати розведення військ, сепаратисти відновили обстріл українських позицій, щоб не допустити 7-денного періоду тиші, який прописаний в Мінських угодах в якості необхідної умови для початку розведення військ. По всій вирогідності, Москва хоче змусити Україну де-факто відмовитися від 7-денного періоду тиші, як попередньої умови, і піти на розведення військ без такого тривалого перемир'я. Якщо Київ поступиться тут, то далі будуть висунуті нові вимоги. І все закінчиться тим, що останнім умовою для проведення зустрічі в нормандському форматі стане включення закону про особливий статус Донбасу до Конституції України.
З відповідей президента Зеленського створюється враження, що він фетишизує «нормандський формат», вбачаючи в ньому панацею від усіх бід і ключ до вирішення конфлікту на Донбасі. Ось його патетичний монолог: «Нам треба дивитися один одному в очі, зрозуміти, хто що хоче і які реальні кроки, коли і як ми можемо закінчити війну. Ми дуже хочемо. Якщо ви теж - давайте зустрічатися. Зустрічатися ми можемо в двох форматах: ''нормандському форматі'' і в ході прямої зустрічі з президентом Росії. Про цю зустріч як про пряму ніхто не говорить, тому що все навпаки... Ця зустріч повинна бути, якщо ми хочемо завершення війни. Ми зараз говоримо тільки про ''нормандський формат''. Поки що він такий, і я дійсно дуже вдячний нашим західним партнерам, що у нас він є принаймні, у нас є щось, і зараз всі готові до ''нормандського формату''. Ще Зеленський проговорився, що Путін його відверто шантажує: «Списки готові, ми готові до обміну (полонених і заручників. - Б. С.) хоч завтра. Але скажу чесно, російська сторона декларує нам в принципі, що без '' нормандського формату '' ми не прийдемо до вирішення цього питання». Виходить, що український президент піддається на примітивний шантаж. З Путіним ж на двосторонній основі Зеленський готовий поки зустрічатися тільки для переговорів про обмін полоненими і заручниками.
Те, що Зеленський висунув ідею обговорити в нормандському форматі також і окупацію Криму, це добре, тому що допоможе міжнародній спільноті не забувати про ці окуповані українські території. У той же час, у нього досить ідеалістичне уявлення про населення окупованої частини Донбасу. Зеленський заявив: «Якщо на Донбасі людина думає, що він не українець, я не можу влізти в його мозок. Ті, хто відчуває себе українцями, вони повинні знати, що ми їх не залишаємо, ми їх не кинемо». І вважає, що люди, які думають українською, повинні мати можливість "повернутися в Україну". Насправді немає ніякої потреби залазити в мізки жителів окупованій частині Донбаса. Соціологам давно відомо, що у більшості з них свідомість «російськомовна» (або «радянська»), в Росії вони бачать спадкоємицю СРСР і хотіли б жити під її заступництвом. Переважна більшість українських патріотів давно вже виїхали з «ДНР» і «ЛНР» в Україну або інші країни. Зеленський фактично пропонує тим українцям по самосвідомості, хто ще залишається на окупованих територіях, зробити те ж саме, тобто фактично схвалює курс на заморожування конфлікту за придністровським зразком. Однак в іншій своїй відповіді президент України виступив проти «заморожування» конфлікту, стверджуючи, що «формула Штайнмайера» - це набагато краща альтернатива: «Я б дуже не хотів, щоб конфлікт в Донбасі був заморожений. Щоб у нас було Придністров'я або Абхазія. Я дуже цього не хочу. Але я не можу вам сказати або гарантувати на 100%, що цього не станеться. Чесно кажучи, а що зараз? Тільки давайте чесно. Зараз там у нас Придністров'ї, практично. Відносин немає. Гуманітарна місія хоч якась є. Постріли - ось єдине, що зараз відрізняє тимчасово окупований Донбас від Придністров'я чи Абхазії». Тим часом, як мені видається, «заморожування» конфлікту на Донбасі (зі збереженням всіх санкцій проти Росії і з покладанням на неї відповідальності за все, що відбувається на окупованих територіях) була б все-таки меншим злом у порівнянні з входженням в Україну нинішніх «ДНР» і «ЛНР» зі збереженням там існуючих структур влади і силових структур (а іншого варіанту Москва не допустить). І як Зеленський уявляє подальші кроки? Десятки тисяч діючих і колишніх бойовиків-сепаратистів будуть мирно співіснувати з понад півмільйона ветеранами АТО? Це ж прямий шлях до початку громадянської війни, в якій сепаратистів всіляко підтримає Росія. Вибори ж в «ДНР» і «ЛНР» під наглядом ОБСЄ відбудуться точнісінько, як після Другої світової війни під наглядом радянських спецслужб проходили вибори в країнах Східної і Центральної Європи. Ніяких ілюзій із цього приводу. Невипадково узгодження Києвом «формули Штайнмайера» викликало настільки сильне неприйняття активної частини українського суспільства. Зеленський пообіцяв не застосовувати проти протестуючих силу. Будемо сподіватися, що трагедії вдасться уникнути.
Борис СОКОЛОВ, професор, Москва
