Інформаційний фронт. Нотатки з Брюсселя
Цими днями, перебуваючи у штаб-квартирі НАТО, мені разом із колегами із України та Молдови пощастилося побувати на закритій зустрічі «off-the-records», присвяченій презентації одного європейського проекту. Проект переслідує, безсумнівно, корисну і благородну мету із протидії російській пропаганді. Чому зібрали лише українців та молдован? Тому що, на думку організаторів, це дві країни, які найбільше піддаються агресивній дезінформаційній політиці Кремля і фігурують в цих дезінформаційних сюжетах. І це перша проблема, яку б хотілося підкреслити.
Звичайно, Україна у першій лінії оборони сприймає всю потужність російської агресії – не лише військової. Проте Європа є також одним із основних об’єктів російської пропаганди. Щоб знайти свідчення цьому, далеко йти не треба – варто лише увімкнути телевізор у готелі недалеко від штаб-квартири НАТО і послухати новинно-пропагандистські сюжети, які транслює РТР «Планета». Хоча слід зазначити, що європейці розуміють сутність цих російських «рупорів» і знають про міфи, які розганяють прокремлівські ЗМІ: що «в Європі геть усі гомосексуалісти і педофіли», «одружуються на тваринах» і що взагалі «туди небезпечно їхати». І це, на мою думку, найвражаюче. Фактично Європа, розуміючи, що її громадянам намагаються промивати мізки, а її репутацію псувати не лише всередині Росії, а й далеко за її межами, дозволяє це робити і транслювати цей інформаційний бруд.
Мабуть, логічне питання, яке випливає із ситуації і яке я поставив своїм європейським колегам: «Певні російські телеканали є не ЗМІ, а джерелами пропаганди та дезінформації. Брехня на них є масованою і систематичною. Якщо це так, то чи не логічно забороняти їх трансляцію, попередньо оголосивши кілька попереджень? Адже саме це, а не дозвіл на їх трансляцію, буде захистом свободи слова. Чому просто не заборонити цю зброю, яку Росія використовує проти вільного світу, до якого в цій ситуації я відношу і Україну, захистивши себе і своїх громадян?».
Причина цьому проста: політичне обговорення в ЄС спрямовано на те, аби не забороняти телеканали. «Існують закони про заборону на заборону, але можна закривати канали, які зловживають свободою слова в ЄС, адже там заборонена пропаганда війни і розпалювання ненависті. Це відбувалося декілька разів і багато країн ЄС відчули, що свобода слова – це основоположний принцип. До того ж, не кожна країна Євросоюзу має однакове уявлення про те, що є інформаційною війною. Існує різне розуміння про масштаби і характер даного явища», - відповів мій європейський співрозмовник.
Не можу назвати себе журналістом з великим стажем чи медіаекспертом, проте навіть для неозброєного ока очевидні кілька проблем, на які сьогоднішня Європа не має відповідей. По-перше, європейці не до кінця усвідомлюють із якою силою вони стикнулися в обличчі Росії і яку та переслідує мету. Цю мету нещодавно в інтерв’ю газеті «День» дуже чітко сформулював російський військовий експерт Павел Фельгенгауер: «Кремль хоче «Ялту-2» із усіма наслідками».
По-друге, намагатися спростовувати ту кількість брехні і бруду, яку виливає російська пропаганда в інформаційний простір – означає плодити ще більше інформаційного сміття, яке забиває всі канали і повністю заплутує громадян. Чим не «Прекрасний новий світ» Олдоса Хакслі?
По-третє, Європа не має інструментів відповіді на російську інформаційну агресію і намагається протиставити їй свободу слова. Проте європейці не враховують, що війна ведеться на їх території, а тому найбільші руйнівні суспільні явища будуть більшими саме у них. Намагатися створювати правила для себе і свого супротивника, які той рішуче ігнорує, дуже наївно.
На кінець хотів би процитувати коротку розповідь російського історика і публіциста Юлії Латиніної, яку вона навела в одному з ефірів «Эха Москвы» в програмі «Код доступа» від 12 вересня 2015 року: «Первой правозащитной организацией в истории человечества была American Civil Liberties Union, Американский Союз в защиту гражданских прав. Организатор ее был господин Болдуин, Алекс Болдуин, не правозащитник, а коммунист, человек, который не скрывал своего восхищения Советской Россией, прямо писал в своих письмах, что защита ценностей американской Конституции – это фальшивый флаг, под которым он будет добиваться диктатуры пролетариата. Задача ACLU формулировалась Болдуином очень просто: разрушение буржуазного государства с помощью буржуазных же институтов. Болдуин СССР восхищался. Прекрасно знал, что там свободы слова нет. И писал, что свобода слова нужна только для того, чтоб разрушить США. А, вот, когда рабочий класс как в СССР придет к власти, то он свободы слова (не дурак) никогда своим врагам не даст».
Думаю, висновки з цієї історії і сьогоднішньої політики Кремля ви зробите самі.
Які ж висновки для Західного світу? Сьогодні НАТО потроху починає розуміти, що протистояння із Росією – надовго, саме тому відбувається нарощування військових потужностей на східних кордонах Альянсу. Європейський інформаційний простір має дійти до тих самих висновків і зробити свою інформаційну лінію оборони більш потужною на цих самих кордонах.
Україна ж у свою чергу має надіслати чіткий сигнал, що лінія розмежування між західним світом і Росією лежить не на сході за Польщею, а на російсько-українському кордоні. Для цього наша держава має продемонструвати серйозні реформаторські кроки на зближення із Заходом. На жаль, стиль управління, призначень, непотизм, масштабна корупція, а також систематичне порушення законів органами держави демонструє, що, на жаль, українська верхівка та державна система все ще є ближчими до Росії, аніж до Європи.
