Хліб наш насущний
Схоже на те, що Кабмін Яценюка на закінчення своєї бурхливої діяльності, вирішив «порадувати» українців своїм черговим «сюрпризом». А саме – подорожчанням хліба.
Інформація про це вже поступала. І що це може бути так, доводить значне зменшення завезень до магазинів, які спеціалізуються в Києві на продажі соціальних дешевих сортів хліба.
Якщо це відбудеться, то стане черговим ударом по сімейному бюджету для більшості малозабезпечених українців, для яких (в останній час), головним «стратегічним» продуктом були хліб та картопля.
Можливо, що олігархічно орієнтоване керівництво України вважає, що коли ми йдемо до Європи, то хліб також повинен коштувати як у ЄС.
Хоча, якщо саме у цьому полягає їхній «європейський вибір», то чому ж вони «забули» про необхідність вирівнювання і зарплат за європейськими стандартами?
Власне, завдяки подібним рішенням «владоімущих» розширюється далі соціальна прірва, котра утворилася між мільярдеро-мільйонерами та іншими громадянами України, котрі після таких «реформ», мають вважати собі за щастя мати кусник хліба.
Формула, за якою, виходить, діє теперішня влада, є дуже простою: хліб має стати дорожчим, ніж в Європі, а робоча сила дешевшою, ніж у Зімбабве.
Те, що роблять сучасні «хазяї України» мимоволі наштовхує на крамольну думку, коли все так піде й надалі без змін, то навіть транші МВФ не зменшать ймовірності настання дефолту.
А дефолт – це повний обвал тієї системи, котра з великим скрипом і натугою, але хоч якось працювала.
Також, це збільшення безробіття, загальне зубожіння населення, девальвація, гіперінфляція й непомірне зростання цін буквально на все.
Та, як наслідок, неконтрольоване зростання злочинності (розбої, грабежі, крадіжки, бандитизм).
Хоча, складається враження, що діючий в Україні режим, зовсім не збирається зупинятися на досягнутому.
І, з усіх сил, намагається «перевиконувати» взяті на себе зобов’язання у підкоренні нових рубежів в підвищенні ціни на хліб й інші продукти першої харчової необхідності, товари, послуги та комуналку.
І якщо ситуація розвиватиметься так і далі, то цілком можна припустити, що на Банковій готуються повторити трагічний досвід Віктора Ющенка з повернення назад у владу своїх «попередників».
Цікаво, як взагалі це підвищення цін на хліб корелюється з рекордним урожаєм зернових 2015 року і небаченими раніше обсягами експорту зерна?
Чи це все не має жодного відношення до життя «маленьких українців», як колись обізвав наш народ Ющенко.
Ну і як пояснити членам Кабміну та парламенту, що не може, в жодному разі, наш рух до Європи починатися з європейських цін, а не зарплат.
Чи скоро, щоб купити хліба, люди вимушені будуть брати на це кредити у банку, як на предмети розкоші?
«Покращення» під час «радикальних реформ» зайшло так далеко, що в українському суспільстві явно змістилися соціальні стандарти.
Але, водночас, можна говорити і про певну солідарність між людьми. Біля сміттєвих контейнерів у дворах нашого району досить часто почали залишати непотрібні речі, які є не такі вже й погані, на перший погляд.
Раніше такого не було. Між тим, ті, хто це забирає, у свої більшості, далеко не всі є бомжами, декласованими елементами чи хронічними алкоголіками.
Часто це стає своєрідним безплатним «траншем» для знедолених людей, котрі з різних причин не змогли вписатися у нашу потойбічну економічну реальність.
Ці своєрідні «патрулі», раз за разом, обходять «клондайки» навколишніх смітників. І все виставлене біля контейнерів довго ніколи не залежується.
Буквально через 15-20 хвилин вже нічого немає. Чим дуже незадоволені двірники.
Адже колись усе це «добро» (включаючи пусті пляшки і макулатуру, які можна було успішно здати), належало виключно лише їм. А тепер у них з’явилися дуже серйозні конкуренти.
Раніше досить часто можна було бачити, як хтось викидає зацвілі батони, чи черствий хліб. Тепер же це побачиш рідко.
Хоча й зараз чимало людей старшого віку намагаються, щоб і такий хліб не пропадав даремно, згодовуючи його птахам.
Ситуація з хлібом, можливо, є не зовсім зрозумілою для мешканців шикарних палаців під Києвом.
Але вона може повернутися «політичним бумерангом» для влади на наступних виборах, незалежно від того, коли вони відбудуться.
Й тут не потрібно навіть довго прогнозувати, як проголосують і кого підтримають ті, хто мають радість половину своєї мізерної «пенсії» віддати за хліб, а половину за комунальні послуги.
Звісно, можна закинути, що в Україні забагато споживають хліба, й тому він не може бути дешевим, бо на нього завжди великий попит.
Проте, що ще може споживати пересічний українець, коли сьогодні м’ясо і вироби з нього, стали для багатьох родин недосяжним продуктом.
Хоча «дієтологи» з Кабміну мало задумуються над тим, яке майбутнє може бути у нації, що весь час відчуває білкове недоїдання.
Коли соціальні стандарти, що пропонуються народу, починають наближатися до пайок у виправних закладах.
За такої надскладної економічної і соціальної ситуації, дуже важливо не допустити «бенефісу колишніх».
Бо ті ніколи не упустять шансу використати на свою користь всі ґанджі і прорахунки нинішніх «реформаторів»
Які зі свого «владного Олімпу» нічого не хочуть бачити з того, що в дійсності відбувається в українському суспільстві.
Україна потужна аграрна країна, і якщо її населення прирікають до того, щоб воно не могло купити елементарних продуктів, то це означає, або ті, хто нею керують, не на своєму місці, або ж вони свідомо саботують реальні позитивні зміни для того, аби краще тримати «прибите» злиднями населення у покорі.
Але цей шлях в нікуди. І так не має бути в пам’ять українських героїв, котрі загинули під час Майдану-2, та з поваги до тих патріотів, які забезпечували майданівців продуктами, ліками та одягом, вважаючи це своїм святим обов’язком.
