Левантійська проблема «Газпрома»
Ізраїль та Кіпр готуються постачати газ до Європи
Новий улюблений проект «Газпрома» Турецький потік стикається з певними труднощами. Анкара не надто поспішає дати необхідні дозволи на його прокладання у своїй економічній зоні Чорного моря. Справа гальмується політичною невизначеністю, що виникла в Туреччині після поразки на парламентських виборах Партії справедливості та розвитку (ПСР) президента РеджепаТаїпаЕрдогана. Хоча в турецькій еліті немає особливих розбіжностей щодо принципової бажаностіпрокладання газопроводу, певні суттєві нюанси все-таки є. В майбутньому коаліційному уряді Туреччини остаточному варіанту угоди щодо Турецького потоку належить пройти вельми складним шляхом. І фактор часу тут є визначальним.
Хоча «Газпром» не чекаючи остаточної угоди почав прокладання газопроводу на російській території, проте цілком може виявитися, що російський газ зіткнеться з досить сильною конкуренцією. Вже будується газопровід з Азербайджану. Перша черга його розрахована на
16 млрд куб. м газу на рік з подальшим розширенням. Туркменія також хоче через цей газопровід постачати свій газ до Європи. Не проти підключитися до нього й Іран.
Однак у Турецького потоку з’явилися нові конкурент. З найнесподіванішогобоку. У прямому й переносному сенсах.
У східній частині Середземного моря вЛевантійській западині знайдено газ і нафту. За повідомленням низки офіційних джерел, а також різних компаній, що ведутьрозвідку на ізраїльському шельфі, лише доведених запасів газу на родовищах «Тамар», «Мері Б» та «Ноа», близько
278 млрд куб. м. А умовні запаси газу на родовищах «Левіафан», «Далітов» і «Танін», що знаходяться в ізраїльській економічній зоні, наближаються до
522 млрд куб. м. Перспективні ресурси газу на ізраїльському шельфі становлять більше 680 млрд куб. м, а перспективні ресурси нафти — майже 1 млн 400 тис. барелів.
Не менш вражаючі запаси газу є й на континентальному шельфі Кіпру. Кілька днів тому світові ЗМІ повідомили про те, що на 12-му блоці родовища «Афродіта» виявлено запаси газу на 127 млрд куб. м. Розвідку на цьому блоці здійснює міжнародний консорціум у складі американської NobleEnergy, яка має 70% участі, та два ізраїльських підприємства Delek таAnver (30%).
Родовище «Левіафан» на ізраїльській ділянці оцінюється NobleEnergy в 450 млрд куб. м газу. На ліванській ділянці британська Spectrum виявила 710 млрдкуб. м. Тут є певні проблеми, оскільки проіранська «Хезболла» також хоче взяти участь у розділі газового пирога.
Відповідно, не визнаючи Ізраїль, зазіхає на його ділянку, зокрема, родовище «Левіафан». Звичайно, під прапором захисту інтересів Лівану. Американська The HuffingtonPost очікує відновлення бойових дій між «Хезболлою» та Ізраїлем цього літа, прогнозуючи, що «така війна підштовхне конгрес США рішуче відкинути угоду щодо ядерної програми Ірану». TheNewYorkTimes зазначила із посиланням на ізраїльське джерело, що Тель-Авів готується до «практично неминучого нового зіткнення» з «Хезболлою». З іншого боку, Тегерану нове зіткнення «Хезболли» з Ізраїлем не дуже вигідно. Іранському керівництву необхідно досягти угоди із західними країнами й зняти санкції, які буквально душать країну. Тож припевному збільшенні напруженості бойові дії можуть і не розпочатися.
Частина кіпрського газу піде до Єгипту, проте це не головна мета. За даними міністра енергетики Кіпру Лаккотріпіса, підтверджені запаси газу на острові досягають 1700 млрд куб. м. Відповідно на острові готуються будувати власний термінал скрапленого природного газу (СПГ). «Ми не виключаємо жодних варіантів, але будівництво терміналу для нас — пріоритет № 1», — заявив міністр. На першому етапі йдеться про постачання від 10 до 20 млрд куб. м газу на рік.
Ізраїль також активно займається газом. Прем’єр-міністр Біньямін Нетаньягу «твердий у своєму рішенні привести газ в ізраїльську економіку», що «знизить ціни на електроенергію». Найближчим часом уряд розгляне національний газовий проект прем’єра, який вважає, що «будь-яка затримка з рішенням ставить під загрозу нашу можливість насолоджуватися цим природним багатством, і я сповнений рішучості просувати практичне рішення». За словами Нетаньягу, план забезпечить конкурентоспроможні ціни йпопередить можливість їх завищення. «З іншого боку, приватні компанії мають знати, що ми не підемо на поступки в тому, що стосується прав держави на її природні багатства. Це правильний і необхідний баланс, і ми будемо просувати його якомога швидше». Міністр енергетики ЮвальШтайніц підтримав главу уряду, висловивши надію на те, що природний газ із родовищ в глибинах моря прийде на сушу, перетворившись на «дешеву енергію, яка принесе мільярди доскарбниці держави». Поряд із планами щодо збільшення внутрішнього споживання газу, Ізраїль розширює географію постачань. Ще 2 квітня було підписано контракт з Йорданією на $ 500 млн, що гарантує постачання з родовища «Тамар» двом йорданським компаніям — ArabPotashCompany таBromideCompany. Протягом 15 років Амман буде отримувати по 2,2 млрд куб. м щорічно.
Розглядається проект прокладання газопроводу із середземноморського узбережжя Ізраїлю до портуЕйлат на Червоному морі, будівництво там заводу зі скраплення газу й експорт до азійських країн. Цим самим газопроводом може скористатися також Кіпр. Логістика таких постачань набагато вигідніша з урахуванням обмеженої пропускної здатності Суецького каналу і нестійкого політичного становища в Єгипті. Не кажучи вже про скорочення тривалості морських перевезень.
Наявність таких запасів газу викликала необхідність прокладки підводного газопроводу протяжністю близько
1400 км. Ним можна буде транспортувати природний газ з ізраїльських і кіпрських родовищ до Європи через острів Крит і континентальну Грецію. Є припущення, що в морі на південь від острова Крит можуть бути розташовані родовища газу із запасами 1,5-3,5 трлн куб. м. Якщо газ біля берегів острова Крит буде знайдено, прокладання газопроводу Ізраїль-Кіпр-Греція стане ще більш економічно виправданим. Кіпр подав план майбутнього газопроводу до Єврокомісії, очікуючи, що проект отримає статус PCI (projectsofcommoninterest). Це дасть можливість отримувати фінансування від ЄС.
Цікаво, що Азербайджан бачить на початку розробки родовищ газу в східній частині Середземного моря позитивний сенс і для своїх проектів. Міністр енергетики Натіг Алієв заявив, як повідомляє агентство Apa.az, що за допомогою інфраструктури Азербайджану свій газ до Європи можуть постачати Ізраїль і Кіпр. «Ми провели з ними перемовини. У майбутньому Ізраїль і Кіпр можуть постачати свій газ до Європи за допомогою інфраструктури Азербайджану через Туреччину».
Початок розробки родовищ газу в Ізраїлі й на Кіпрі, можливо, і на Криті кардинально змінює позицію Євросоюзу в його суперечках із «Газпромом». Зрозумілий поспіх і російського монополіста — якщо не зараз, то вже ніколи.
Зі свого боку, ЄС нікуди не поспішає. Для Європи краще отримувати газ із Кіпру, який вже перебуває в союзі й виконує вимоги Третього енергопакету, та Ізраїлю, з яким набагато легше домовитися. Додамо до цього й газ з Азербайджану, що практично повністю закриває потреби Європи з півдня. З півночі це може бути газ з Норвегії та шельфу Північного моря.
Судячи з того, що на зустрічі з Путіним глава «Газпрома» Олексій Міллер заявив, що Німеччина збільшила в травні закупівлі газу на 68%, а, наприклад, про квітень не сказано жодного слова, у Москві не надто оптимістично дивляться в майбутнє. Ця заява розрахована на внутрішню аудиторію і покликана довести, що без Росії Європі не прожити. Відповідно й санкціям скоро настане кінець. Нікуди Європа не дінеться, газ їй потрібен.
Час для такої заяви обрано не дуже вдало. Влітку закупівлі газу знижуються, вони проводяться переважно для закачування до сховищ на зиму. Як показує практика, вони заповнюються настільки, що всю холодну пору року Європа може обійтися взагалі без російського газу. І це сильно дратує Кремль.
Друга не менш важлива обставина. На зустрічі, і це було особливо підкреслено, не обговорювався Турецький потік. Або вирішили не дражнити гусей, або зустріч Путіна таЕрдогана в Баку закінчилася не дуже втішно для «Газпрома».
Висновки має зробити й Україна. Вже цілком очевидно, що значення нашої ГТС для транспорту газу до Європи буде знижуватися. І справа не лише улихій волі Росії. Є об’єктивні обставини. Європа хоче позбутися енергетичної залежності від Москви. І ЄС загалом байдуже, яким чином приходить російський газ. Чи то через Чорне море і Туреччину, чи то через Україну. Тому транзит газу через нашу країну буде знижуватися, і це робить експлуатацію ГТС нерентабельною.
З урахуванням того, що після 2019 року «Газпром» взагалі хоче відмовитися від українського транзиту, про долю ГТС потрібно думати вже зараз.
