Міцні господарники, або Слуги двох панів
Під благовидними цілями захисту прав місцевого самоврядування, під прапорами миру і стабільності в Донбас і Україну вужем вповзає реванш перефарбованих регіоналів, готових вірно служити новому господареві
На Донбасі влада зміцнює себе господарниками, роблячи ставку на «успішних і дієвих лідерів місцевого самоврядування». Тільки в Донецькій області Опозиційному блоку будуть протистояти більше десяти мерів, які підуть у передвиборчі перегони від партії влади та її сателітів.
Пояснення цьому явищу приспіло вчасно. У Донбасі все українське було загнано на маргінес. Йому не давали розвиватися. За цей рік нові професіонали, готові взяти на себе управління містами, ще не виросли. Тому у влади немає іншого виходу, як використовувати потенціал конформістів, ніж валити міста дилетантами. Таку думку нещодавно висловив голова Донецької адміністрації Павло Жебрівський.
«Знаєте, на багатьох зустрічах у регіоні мені часто «підказують», мовляв, той регіонал і цей регіонал. Ну й що мені тепер робити? Вивести їх усіх на вулицю і розстріляти? Так, у бюджетників, мерів, керівників підприємств Донеччини, щоб мати роботу і втриматися біля керма, не було тоді ніякого іншого вибору, окрім як членство в ПР», - продовжив Жебрівський.
Я прожив на території Донбасу 17 років. Увесь цей час я працював з міцними господарниками на великих підприємствах, де був юрисконсультом, начальником юридичного відділу, заступником директора з правових питань. Спілкувався я з керівниками, майбутнім генеральним прокурором Пшонкою та іншими. Спробую розібратися, що стоїть за словосполученням «міцний господарник».
Революція гідності перемогла, а революційної зміни політичної еліти не відбулося. Чому знадобилися «господарники»? Що вони будуть цементувати і зміцнювати? Що взагалі вони вміють робити і чим вигідні чинній владі?
Перш за все, влада боїться приходу нових людей. З регіоналами покликані боротися ті ж регіонали, тільки дублюючий склад. Так спокійніше, та й з пристосуванцями працювати набагато зручніше.
На початку 90-х років міцні господарники виходили з партійної, комсомольської еліти, багато було вихідців з КДБ і МВС, трохи пізніше до них приєднався криміналітет. Все це зрослося в потужний і організований мільйонопалий кулак, який міг нести загрозу національній безпеці будь-якої, навіть розвиненої країни, не кажучи вже про Україну.
Переважно це були не люди, які несли в своєму серці Леніна, партію і комсомол. Це була хвиля пристосуванців, які змушені були отримувати інші навички.
Міцні господарники вже тоді багато знали і вміли. Вміли провести корпоратизацію і приватизацію так, що заводи можна було викупити за ціною хорошого холодильника. Вміли відсторонити трудові колективи від частки у майні підприємств. Вміли «працювати» з журналістами, активістами та профспілковими працівниками.
Від самого початку міцні господарники Донбасу вміло протистояли Києву, грали на настроях людей, займалися шантажем української влади, а потім цією владою просто стали самі.
Практично всі міцні господарники якщо не самі були пов'язані з криміналом, то мали величезний досвід мирного співіснування з криміналітетом.
Однополярний регіональний світик навчив господарників заробляти на тендерах за рахунок держави, освоювати кошти, використовувати господарсько-розпорядчі функції в інтересах особистої кишені. Багато з них - досить забезпечені люди, хоча все життя провели на службі, яку державною можна назвати тільки умовно. Тому не варто дивуватися тому, що «перевірені керівники» гроші на свою невеселу виборчу кампанію знайдуть на відміну від «сирих дилетантів», які не знають найпростіших речей.
Хіба зможе новий політик, нехай навіть налаштований архіпатріотично, завести у виборчі комісії своїх людей за квотами інших партій? Хіба зрозуміє патріот, що День незалежності своєї країни треба святкувати скромно, а День шахтаря і машинобудівника пишно? Крім того, вмілий і міцний господарник завжди знайде короткий шлях до виборця, адже він знає, що таке адміністративний ресурс і з чим його їдять.
Міцні господарники мають багато заслуг та почесних звань. Серед них є навіть президенти України, і якщо Леоніду Кучмі довелося перефарбовуватися з секретарів парткому в директора, а потім вже йти в політику, то Віктор Янукович у міцні господарники потрапив через тюремні університети.
Зазвичай міцні господарники ідеологічно рухливі і завжди пов'язують свою долю з партією влади, тому не варто сильно дивуватися, коли колишні регіонали жваво і швидко міняють забарвлення і несподівано стають агресивними патріотами. Це лише захисний рефлекс, і такі повороти може витримати тільки терпляча і витривала конячка господарника.
Нас переконують, що перевірені кадри - благо. Що люди, які у своїх кабінетах поміняли портрет Януковича на портрет Порошенка, принесуть користь своєму регіону й Україні. А чому справді не скористатися досвідом господарників для блага однієї політичної сили? Тим більше що ці люди слухняні, покірні і легко погоджуються з панівною думкою.
Віддаючи Донбас в мозолясті руки господарників, ми добровільно віддаємо цей регіон криміналу, який в нових умовах навчився заробляти на крові і війні.
«Ми - господарники і люди справи», - гордо заявляють конформісти. Дійсно, справ наворочено чимало. Тут і відкрита підтримка сепаратистів, ремонт техніки терористів на підприємствах господарників-здорованів, величезний і багаторічний досвід видавлювання України з регіону.
Під пристойними цілями захисту прав місцевого самоврядування, під прапорами миру і стабільності в Донбас і Україну вужем вповзає реванш перефарбованих регіоналів, готових вірно служити новому господареві. Є ще один господар, якому міцні господарники залишаться вірні до гробової дошки – власна кишеня, яку вони часто плутають із державною.
Це в старому і доброму фільмі працює формула: «Хто нам заважав, той допоможе». Тут треба нагадати панам, що це була комедія, і якщо Банкова працюватиме в цьому стилі, то дуже скоро багатьом буде не до сміху.
Господарники не вибирають між Януковичем і Порошенком. Їхній вибір не є між Україною і Росією. Вони завжди вибирають, де добре, тепло і затишно, а тепло і затишно їм тільки в одному місці - на шиї в України.
