Ми не помістимося в старих міхах
Велике бачиться на відстані. Особливо історія. На порозі 1930 року люди не вважали важливою подією винахід пеніциліну, але відкриття А.Флемінга вплинуло на долю багатьох поколінь. За гарячими слідами подій важко оцінити їхню значимість, яка стає очевидною лише через десятиліття. Рівно 100 років тому Єгипет проголосив свою незалежність, хоча британські солдати перебували на його території ще довго. Ніхто не розглядав національне відродження північноафриканської країни як процес розпаду імперій і всього колоніального світу. Але він почався і йшов за єдиним можливим сценарієм, підтвердженим двома тисячами років. Від рабства – до свободи, від голоду – до ситості, від невігластва – до просвіти, від імперій та монархій – до республік та демократій, від дешевизни людського життя – до його абсолютної дорожнечі, від роз'єднаності – до союзів… Відхилення траплялися, але загальний курс людства ніколи не змінювався.
Те, що відбувається зараз, дуже схоже на трансформацію життя після Першої світової. Те саме руйнування засад: стрімкий розвиток науки й технологій, усунення вантажу минулого, соціальної нерівності, расових, релігійних, гендерних забобонів... Але додалися нові проблеми з природою, кліматом, мікросвітом, ядерними та кібернетичними загрозами. Усі явища та події національного життя не слід розглядати ізольовано від цих головних потоків часу. Тому важливо оцінити те, що зроблено нами за магістральними лініями руху вперед.
З одного боку, не так багато. Ми, як і раніше, борсаємось у купі старого сміття, не знаходячи сил вибратися з корупції, бідності та зруйнованої часом інфраструктури. З іншого – швидко змінюється свідомість громадян, особливо молоді, яка бачить себе частиною великого світу. І, звичайно ж, ростуть вгору наші міста, вулиці заповнені потоками сучасних автомобілів, гарно одягнених, не закріпачених догмами людей. Є й безпритульні, які страждають від недоїдання, переслідувань із боку влади. У кожного є право висловлюватися на будь-які теми, входити у всілякі союзи, їхати за кордон або влаштовувати своє життя на свій розсуд. Хоча у країні давно не проводилися глибокі соціологічні виміри. Тож про стан суспільства ми можемо судити лише з особистих спостережень. Україна залишається країною incognito для самих українців. Тільки вибори чи соціальні потрясіння проявляють наш груповий портрет на тлі епохи. Ось чому будь-якому публіцистичному судженню бракує соціологічної основи.
Як сказали б астрологи, під знаком Марса ми живемо з 2014 року. Але 2021-й просякнутий передчуттям великої війни. Цим він запам'ятається не лише українцям, а й багатьом народам, які усвідомили реальну загрозу післявоєнному світу. Порвати з імперією непросто для країн, які століттями перебували під гнітом метрополій. Сто років тому британська преса знущалася з єгиптян, які прагнули самовизначення. У Лондоні не вважали Єгипет повноцінною країною. У 2021 році, коли Барбадос остаточно попрощався з колоніальним минулим, знявши британського монарха з посади глави уряду, принц Чарльз був присутній на церемонії, щоб «перегорнути ганебну сторінку історії 400-річного придушення», а провідні ЗМІ Сполученого Королівства вітали найновішу республіку на планеті. Світ змінився не лише технологічно та візуально. Змінилися всі умови існування людей. Рік, що минає, став ще одним аргументом на користь цього руху до нового світу, і запуск «Джеймса Вебба», приголомшливого досягнення США, Євросоюзу, Канади та Австралії, підтвердив цивілізаційне лідерство країн демократії, які прагнуть будувати літаючі обсерваторії замість літаючих бомб.
Не знаю, якою буде Україна 2022 року. Проте знаю – її новий об’єм, що складається з наших доль, думок, бажань і трудів уже не поміститься в старих міхах, хоч би яку силу доклали для трамбування.
