На добру згадку з Байденом
Чому світлини українських політиків із 46-м Президентом США не вселяють оптимізму
Щойно половина Америки вийшла з тіні трампізму й новинні агентства повідомили про неминучу перемогу демократів, український істеблішмент завалив соціальні мережі персональними зображеннями в компанії з Джо Байденом. П'ять років тому він надав можливість багатьом функціонерам знятися з ним у залах Верховної Ради, на вулицях Києва і заготовити «консерви» для сьогоднішнього піару. Фотографії виявилися єдиним нагадуванням про історичний візит у грудні 2015 року. Тому що слова й думки того часу пройшли повз вуха, розчинилися в буднях, зрештою були злиті в каналізацію новітньої історії країни. Ми так і залишилися під владою олігархів і монополій, під диктовку яких пишуться закони, телевізійні програми, промови й рішення судів. Минулі роки змінили Америку. Але не змінили нас. Якщо до нас знову приїде Джо Байден, його спічрайтери можуть не обтяжуватися. Варто їм тільки дістати з архіву той надихаючий текст і сказати: Let's do it again. Потрібні лише нові фотографії зі старожилом американської демократії. Вистачить спогадів ще на 4 роки.
Судячи з візуального заповнення Байденом усіх політичних портфоліо, далі виразів демократичних облич справа не йде. Ми, здається, не зовсім зрозуміли, що трапилося в Америці в драматичному листопаді 2020-го. Справа навіть не в пробудженні небаченої кількості громадян, які усвідомили загрозу пошуків величі в давно минулих днях. Народилися й продовжують народжуватися ідеї нового часу та нової епохи. Американці кажуть: досить капіталізувати прибуток і соціалізувати збитки. Досить міркувати про процвітання громад, ховаючи гроші в податкових гаванях. Досить називати охороною здоров'я бізнес на хворобах. Досить обзивати комунізмом прагнення до соціальної справедливості. Тут не тільки заклики й гасла, а й масштабна робота всіх інтелектуальних сил Заходу, якою зараз поглинена преса, наукові та громадські інститути. Приборкати вірус, усунути нерівність, зупинити зміну клімату, перейти від безлічі локальних конфліктів до системи глобального співробітництва. Ось що стоїть за перемогою Джо Байдена, який, звичайно ж, не впорається з цими проблемами сам. Не впорається навіть з усіма американськими громадянами. Потрібна підтримка Європи й кожної країни, зокрема й нашої.
Тут світлини з Джо Байденом не вистачить для вираження солідарності. Як не вистачило для реформ грому оплесків в 2015 році. Хочеться бачити й чути іншу реакцію політиків, хочеться мати свого Джо для боротьби з агресивним популізмом в Україні. Адже у нас його більше, ніж в Америці.
