Над Ідлібом хмари ходять хмуро
З огляду на авантюризм сирійського і російського військового планування не можна виключити, що наступ у Сирії все-таки буде здійснено
У Сирії з кожним днем, а можливо, і з кожною годиною, наближається останній і рішучий бій між силами Асада і їхніх іранських і російських союзників з одного боку і силами антиасадівської опозиції, Туреччини, США і їхніх союзників - з іншого. Президент Асад, який за допомогою іранських сухопутних військ і російської авіації відвоював у опозиції майже дві третини території, тепер, як здається, переконав себе, що він - найсильніший гравець на сирійському полі і перейнявся тим, щоб відбити ще й Ідліб - останню власне сирійську провінцію, контрольовану збройними силами опозиції. А оскільки саме сюди евакуювалися бійці загонів опозиції з тих районів Сирії, які були раніше захоплені асадистами і їхніми союзниками, то збройних сил противників Асада тут сконцентровано чимало і бої в Ідлібі обіцяють бути особливо наполегливими і жорстокими. Тим більше, що відступати повстанцям в буквальному сенсі нікуди. Решта районів Сирії за Євфратом контролюються курдськими і протурецькими збройними формуваннями, які у себе, власне, сирійських опозиціонерів не чекають. Тому у противників Асада у разі поразки залишається тільки один шлях з Ідліба - втеча до Туреччини. І стояти вони будуть до кінця.
Розуміючи, що опір буде вкрай наполегливим, Асад вирішив на самому початку наступу використовувати хімічну зброю. А для цього він і його союзники, як це було і в інших випадках застосування урядовими силами отруйних речовин, розгорнули пропагандистську кампанію про те, що бойовики опозиції готують провокацію з використанням хімічної зброї за допомогою відомої правозахисної організації «Білі каски», якій відповідні речовини для провокації поставляють, зрозуміло, американці. І все це робиться нібито для того, щоб спровокувати ракетно-бомбовий удар США і їхніх союзників по силах Асада. У подібну нісенітницю в усьому світі вірять тільки прихильники Асада в Сирії і зомбоване антиамериканською пропагандою населення Ірану і Росії. Американці цього разу виявили приготування асадистів до хімічної атаки ще до початку пропагандистської кампанії і найсерйознішим чином попередили, що на хімічну атаку буде негайна відповідь з боку очолюваної США коаліції, причому цього разу удари з моря і з повітря будуть набагато більш потужними, ніж в аналогічній ситуації в квітні. Схоже, у Москві, Тегерані і Дамаску все-таки зрозуміли, що Вашингтон не жартує і що російсько-сирійським пропагандистським хитрощам ніхто в світі не повірить. І принаймні на час хімічну атаку відклали.
Але від ідеї відвоювати Ідліб найближчим часом за допомогою звичайних озброєнь не відмовилися. Очевидно, щоб зміцнити Асада в цьому намірі, Сирію відвідав глава МЗС Ірану. Іранцям, які перебувають у жорсткій конфронтації з США, втрачати нічого, і вони цілком підтримують наступ на Ідліб. У разі його успіху це стане чутливою поразкою Туреччини і США, що Тегерану тільки на руку. Але і поразка Асада в тому випадку, якщо турки й американці почнуть воювати всерйоз, великого розладу у керівництва Ірану теж не викличе. Основну частину іранського контингенту в Сирії становлять безправні біженці з Афганістану, а їх, так само як і бійців «Хезболли», у Тегерані розглядають як витратний матеріал, і скільки їх загине, аятол не хвилює, тим більше що, згідно з догмам ісламу, вони негайно потраплять в рай. А якщо Америка і Туреччина в результаті глибше втягнуться у сирійський конфлікт і вступлять у пряму конфронтацію з Росією, так Ірану це тільки на руку.
При цьому сирійські генерали в штабі урядових військ і їхні російські радники, як здається, всерйоз думають, що операція в Ідлібі може пройти без участі турецьких і американських військ. Тому що тільки в цьому випадку Асад може розраховувати на військову перемогу. Варто США і Туреччині втрутитися всерйоз, і більшу частину асадистів і їхніх іранських союзників спіткає доля вагнерівців під Хішимом. А цього разу всі ознаки вказують на те, що турки й американці не залишаться осторонь подій в Ідлібі. Президент Дональд Трамп направив твіттер-попередження керівництву Ірану і Росії, що в разі початку широкомасштабного наступу урядових сил в Ідлібі жорстка американська відповідь не забариться, навіть якщо хімічну зброю не буде застосовано. Туреччина ж, яка є гарантом зони деескалації в Ідлібі, вкрай негативно ставиться до планованого наступу військ Асада. Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган попередив, що операція урядових військ у Сирії може призвести до гуманітарної катастрофи в провінції Ідліб: «Не дай Боже, якщо буде завдано ракетних ударів по Ідлібу, це стане масовим вбивством. Ми можемо запобігти цьому процесу шляхом пошуку рішення на переговорах». Турецький президент чудово розуміє, що тоді основна частина тримільйонного населення Ідліба (половина - біженці з інших районів Сирії) побіжить саме до Туреччини. Останній шанс переконати Москву не починати операцію в Ідлібі він бачить у переговорах з Іраном і Росією в Тегерані, але, якщо це не вдасться зробити, навряд чи турецькі війська будуть байдуже спостерігати за тим, що відбуватиметься в Ідлібі. Якщо урядові війська захоплять цю провінцію при потуранні турків, по турецькому престижу в регіоні буде завдано колосального удару. Характерно, що після 22-денної перерви Росія відновила бомбардування Ідліба. Але поки що вони носять скоріше демонстративний характер, щоб, не дай Боже, не зачепити турецьких військових і не спровокувати Анкару.
Тим часом США санкціонували вже два удари Ізраїлю по іранських і асадистських об'єктах у Сирії як попередження Асада. Під час першого удару був не тільки знищений найбільший склад іранських ракет у районі військового аеродрому Дамаска, а й, за деякими повідомленнями, поранення отримав брат президента Башара Асада. Другий же удар, завданий у провінції Хама, можна розглядати як спрямований на зрив наступу сил Асада в Ідлібі.
Однак, з огляду на авантюризм сирійського і російського військового планування, не можна виключити, що наступ в Ідлібі все-таки буде здійснено. В цьому випадку його результатом, за умови втручання США і Туреччини, буде поразка військ Асада і їхніх союзників. При цьому подальшого наступу американці і турки розвивати не будуть, намагаючись зберегти існуючі лінії поділу сторін у Сирії.
