Навіщо літали і витрачали гроші?
Московський напад ностальгії за Карибською кризою
Об'єднавчий собор, майбутнє отримання томосу і російські погрози розпочати широкомасштабну війну проти України дещо відтіснили в інформаційному потоці політ російських військових літаків до Венесуели.
Як повідомило Міністерство оборони Росії, два стратегічні ракетоносці Ту-160 пролетіли 24 тис. км із дозаправкою в повітрі, приземлилися у Венесуелі, брали участь у спільних «оперативних польотах» із місцевими льотчиками і благополучно повернулися.
Цей політ не залишився без коментарів у США. Державний секретар Майк Помпео написав у Twitter, що «Російський уряд відправив бомбардувальники на інший кінець світу, до Венесуели. Росіянам і венесуельцям варто побачити в цьому те, що це є насправді: два корумпованих уряди розбазарюють громадські кошти, пригнічують свободу і права, в той час як їхні громадяни страждають». У російському Міністерстві закордонних справ назвали цей запис «непрофесійним».
Однак не це буквально розлютило Москву. Посол США в Колумбії Кевін Вітікер в інтерв'ю радіостанції RCN Radio заявив, що Ту-160 - це «музейні експонати». На що ображатися, якщо цей бомбардувальник із бортовим номером 26 перебуває в експозиції Музею дальньої і стратегічної авіації на аеродромі в Полтаві.
Цей літак 1960 років потребує суттєвої модифікації, про що в Росії говорять від початку нинішнього століття. Перший модифікований Ту-160М був прийнятий на озброєння тільки в 2018 році. Виготовлення зовсім нових Ту-160М2 почнеться, якщо вистачить сил і грошей, тільки після 2023 року. Так що ж неправильно сказав американський дипломат?
Цікава виходить фінансова арифметика. Реальна вартість і витрати на політ є секретом від російського народу. Раптом цифри почнуть порівнювати з іншими і для влади неприємними. Проте певні підрахунки зробити можна.
За даними політолога Юрія Федорова, які наводить Радіо Свобода, одна година польоту Ту-160 коштує приблизно 0,5 млн руб. За 25-30 годин руху до Венесуели буде витрачено 15 млн руб. Два бомбардувальники - 30 млн руб. Політ назад ще стільки ж. Додамо 10 годин спільних «оперативних польотів» - 10 млн руб. Разом щодо бомбардувальників за найскромнішими підрахунками 70 млн руб. Слід врахувати політ літаків супроводу - військово-транспортного Ан-124 і далекомагістрального Іл-62. Збільшимо витрати ще на 20%. Отримаємо 84 млн руб.
Для російського оборонного бюджету не так і багато. За нинішнім курсом близько $1,2 млн. Є можливість іншого порівняння. Вартість складної онкологічної операції в Москві приблизно 250 тис руб. За кошти, витрачені на політ до Венесуели, 336 хворим можна було зробити такі операції безкоштовно.
Люди Кремль ніколи не цікавили, тоді виникає питання: навіщо літали в таку далечінь? Відповідь розпадається на дві частини - внутрішню і зовнішню.
По-перше. Командуванню російських військово-космічних сил потрібно довести, що на програму модернізації Ту-160 необхідно виділити необхідні кошти. У відомчих інтересах показати, що ці бомбардувальники потрібні для реалізації стратегічних планів.
По-друге. Важливий для підвідомчого населення пропагандистський ефект. Показати, що Росії є чим відповісти на кільце ворогів, що стискається, насамперед у Латинській Америці, у так званому backyard - задньому дворі США.
По-третє. Реально Москві нічим відповісти на фактичну денонсацію Вашингтоном договору про ракети середньої і малої дальності. Скільки б у Першопрестольній на федеральних телеканалах не роздувати щоки і не розповідали про новітні зразки зброї, «Калібри» та «Бар'єри», всі розуміють, що нова гонка озброєння просто непідйомна для російської економіки. Не може країна з ВВП $1,5 трлн змагатися з провідною промисловою і науково-технічною державою з ВВП $20 трлн. До того ж ефективність американської економіки незрівнянно вище, ніж російської. Це повною мірою стосується і оборонно-промислових комплексів двох країн.
Ось чому демонструється повернення до часів Карибської кризи 1962 року під розмови про нову російську базу в Венесуелі. Як повідомляють російські військово-дипломатичні джерела, у Москві за погодженням з Каракасом прийнято рішення розмістити російську стратегічну авіацію на одному з венесуельських островів у Карибському морі, де є військово-морська база і військовий аеродром. Йдеться про розташований за 200 км на північний схід від Каракаса невеликий острів Орчіла. Треба думати, що така база є однією з асиметричних відповідей на вихід США з ракетного договору.
Москва неодноразово показувала, що історія її нічому не вчить. Адже Карибська криза закінчилася для СРСР з великими проблемами. З Куби довелося піти не тільки під американським тиском після блокади, але і на багато років відмовитися від будь-яких зазіхань на свою військову присутність у Латинській Америці, тим більше в регіоні Карибського моря.
Який сенс у такій базі у Венесуелі, якщо весь регіон у повному розумінні слова просвічується американськими засобами радіолокації. При повному домінуванні військово-морських і військово-повітряних сил США.
Самі по собі бомбардувальники Ту-160 виконані без сучасних технологій типу стелс і повністю засвічуються на екранах радіолокаторів. Вони досить проста ціль для ракет повітряного і наземного базування. Іншими словами, така база у військово-стратегічному та тактичному сенсі нічого не варта. Жодної загрози США та їхнім союзникам вона не несе, тому в Вашингтоні реагують на такі повідомлення з поблажливим гумором.
Можливо, подібна операція викликана самозаспокоєнням Кремля і демонстрацією своєї значущості для внутрішнього споживання. У політичному сенсі серйозної підтримки венесуельському режиму така база не забезпечить. У нього такі економічні проблеми, що йому нічого не допоможе, а чергове зниження цін на нафту доб'є його остаточно. За нинішньої інфляції в мільйони відсотків на рік залишається тільки закреслювати нулі і друкувати нові гроші.
Судячи з істеричної реакції в Москві на провали на українському напрямі, проблемами з сусідами по СНД і Євразійському союзу Кремль починає новий виток підвищення градуса напруженості. За багатьма напрямами.
Іранський союзник через внутрішні причини знижує свою присутність у Сирії та Лівані. Навантаження на Москву в цій країні зростає. Спроби проникнути в Лівію присікаються Парижем і Римом, та й Каїр заважає в силу своїх можливостей. Тепер ухвалено рішення вирушити до Латинської Америки.
Звичайно, дорогувато, проте як тішить вірнопідданих. Їм доведеться тугіше затягнути пояси, але за імперські амбіції треба платити.
