«Не так!» По-новому
Про реалії та перспективи новоствореного «Опозиційного блоку»
У вересні Україна отримала нову політичну силу, яка, судячи з усього, буде позиціонувати себе як альтернативу промайданівському партійному спектру й орієнтуватися передовсім на виборців Сходу та Півдня країни.
Спочатку до «Опозиційного блоку» увійшли шість партій: Партія розвитку України (Сергій Ларін), «Центр» (Вадим Рабинович), «Нова політика», «Державний нейтралітет», «Україна, вперед!» (Наталія Королевська) і «Трудова Україна ». Але пізніше стало відомо, що Партія розвитку вирішила не брати участі у парламентських виборах через бойові дії на Сході країни (тим не менш, окремі її члени, як наголошується в партійному повідомленні, можуть балотуватися по мажоритарних округах, якщо призупинять членство в партії на період виборчої кампанії).
«Опозиційний блок» виступає за нейтралітет і позаблоковий статус, а також проти «безпідставного політично мотивованого переслідування державних службовців і політичних опонентів під гаслами люстрації». Разом з цим представники нового політичного союзу заявляють, що не хочуть війни і підтримують єдність країни. Створення «Опозиційного блоку» актуалізує питання: що позитивного і негативного він може принести з точки зору загальнонаціональних інтересів?
ПЛЮС І МІНУС
У контексті тих завдань, які стоять перед сьогоднішньою Україною, головною перевагою нової політсили можна вважати те, що її представники у своїй риториці будуть так чи інакше відображати настрої східних і південних областей в межах українського політико-правового поля. Подобається це комусь чи ні, але на вітчизняній політичній сцені все-таки потрібна хоча б тимчасова присутність якоїсь нової модифікації «регіоналів».
Як мінімум тому, що це дасть можливість тим громадянам Сходу і Півдня, які не сприйняли Майдан і далекі від нинішнього промайданівського політичного крила, але при цьому хочуть жити в єдиній Україні (або, щонайменше, проявляють до неї відносну лояльність), не почувати себе зовсім відчуженими від партійно-електоральної сфери внутрішньодержавних відносин. Нехай краще ці виборці будуть підтримувати якусь нову версію Партії регіонів, яка вже буде змушена грати за новими українськими правилами, ніж поступово дрейфувати, за відсутності задовільних варіантів, у бік проросійського сепаратизму.
Втім, тема з південно-східними областями одночасно є і слабким місцем «Опозиційного блоку». Бо орієнтований він перш за все буде на ці території, але поки що, виходячи з результатів останніх соцопитувань, ті партії, які увійшли до складу нової політсили та близькі їй по духу, особливою популярністю серед своєї цільової аудиторії не користуються. Схід і Південь, масово розчарувавшись у попередніх «своїх», не поспішають довірятися тим, хто має намір їх замінити. Лідируючі позиції в цих регіонах, мабуть, ще не один рік зберігатиме за собою сила під назвою «політична апатія».
За даними Київського міжнародного інституту соціології, наприкінці серпня на Сході та Півдні України сумарно готові були проголосувати за об'єднаний блок, що складається з Партії регіонів, Партії розвитку (вже не рахуємо), партії «Україна - вперед!», КПУ і СПУ, - менше 13 %. Водночас майже 60 % південно-східних респондентів не мають наміру голосувати на майбутніх виборах (для порівняння: в Центрально-Західній частині країни таких виявилося в шість разів менше).
МОЖЛИВІСТЬ І ЗАГРОЗА
В загальноукраїнському значенні ключова можливість, пов'язана з появою «Опозиційного блоку», полягає в тому, що через підтримку цієї політсили багато жителів Сходу і Півдня, зокрема - Донбасу, як не крути, будуть інтегруватися в національний політичний простір. Це означатиме непряме прийняття післямайданної України і готовність шукати свої громадянські орієнтири всередині неї, а не за її межами. Тим більше в тому випадку, якщо хтось із цього «Опозиційного блоку» потраплятиме у владні структури. Головне - щоб його представники не виходили за межі української системи координат, працюючи на геополітичні амбіції сусідньої держави.
Останнє стосується потенційної загрози, яка може виходити для національних інтересів: характер риторики представників нового політичного блоку в перспективі може сприяти аж ніяк не інтеграції донбасівської свідомості в загальноукраїнську, а до того самого дрейфу до проросійського сепаратизму. Тому лідери та спікери «Опозиційного блоку», якщо вони хочуть дійсно представляти «іншу Україну», а не служити антиукраїнським інтересам, повинні відчувати особливу відповідальність за свої промови. Якщо знову ж таки у них знайдеться на Сході та Півдні країни масовий слухач і прихильник.
Євген СЕРЕДА, політолог, журналіст, Маріуполь
