Невже ж Путін такий страшний для політиків Заходу?
«Поляки – солідарні (до сліз, справді почуття якогось воскреслого братерства, пів Варшави в українських прапорах, "сьогодні ви, завтра ми!", - просто якесь 19те століття вернулось, "отак-то, ляше, друже, брате…" (с) і т.д.). А от політики – політики польські імпотентні повністю. (На грандіозній маніфестації протесту під рос. посольством не показався жоден – вичікують, чия візьме?)», - написала у FB Оксана Забужко, яка буквально за кілька годин до російського вторгнення встигла вилетіти з Києва до Варшави. Забужко, як на мене, помилилася: польська влада – у супроводі гучних виступів проти Путіна та на підтримку України – вже наказала розгорнути біля кордону табори для українських біженців. А от надіслати до України бодай незначну, символічну партію зброї вона не наважилася (причини можуть бути різні, але наслідок один – нас уже «списали» з геополітичних рахунків).
А що в інших західних демократіях, які так палко підтримують Україну та започаткували найновіші та найлютіші санкції проти Росії? Євросоюз готовий прийняти необмежену кількість біженців з України. Приймати біженців готові і Сполучені Штати. Речниця Білого дому Джен Псакі заявила з цього приводу: «США готові прийняти українських біженців, але ми очікуємо, що більшість захоче поїхати до Європи та сусідніх країн. Ми підтримуємо обговорення з нашими союзниками на дану тему вже деякий час». Утім, є й інші нотки. Скажімо, президент Франції Емманюель Макрон пообіцяв українцям допомогу: «Як європейці, ми ухвалили рішення щодо економічної допомоги Україні у розмірі €1,2 млрд. Це безпрецедентно. Ми продовжимо постачати військову техніку та підтримувати населення у цій нелегкій справі». Єдине питання: коли ця техніка надійде? Ну, а разом із тим Макрон прагне «брегети вікно» для переговорів із Путіним… «Наступні кілька днів, тижнів і місяців будуть важкими для народу України. Путін заподіяв їм тяжкого болю». Дякуємо, ми це і самі знаємо. А з розмови Кулеби з Блінкеном стало відомо, що США розглядають питання про постачання Україні додаткового озброєння. Цікаво, скільки часу ще розглядатимуть?
Тим часом, попри героїчний опір більшості захисників України, шанси зупинити російських агресорів і змусити їх припинити наступ меншають із кожною годиною. Добровольців, готових воювати до останнього, вистачає (а якщо ще випустити з СІЗО та в’язниць досвідчених ветеранів війни з Росією, значна частина яких, за даними ЗМІ, сидить за фальшивими звинуваченнями, надати їм зброю й пообіцяти амністію, сил для опору істотно побільшає). Не вистачає сучасної зброї – протитанкової та протиповітряної. Не вистачає наразі реальної підтримки з боку демократичних держав – не моральної, не розрахованих на роки санкцій проти Путіна, а у вигляді негайного надання зброї, сьогодні ж і завтра також. А ще краще – посилки добровольців разом із такою зброєю. Як це зробила Швеція під час Зимової війни 1939-40 років, коли на боці Фінляндії проти Сталіна воювали не тільки добровольчі піхотні батальйони, а й шведська авіаційна ескадрилья. Збройна допомога з боку Заходу неабияк піднесла би моральний дух захисників України та істотно демотивувала б росіян. Але… «Наші люди гинуть за свободу України та Європи. Ми довго чекали біля відкритих дверей. Ми запитали про членство в НАТО – відповіді не почув. Зараз потребуємо міжнародно-правових гарантій безпеки, чіткої європейської перспективи, швидких та конкретних дій… В Україні вирішується доля Європи: якщо Путін не отримає гідної відсічі зараз, він піде далі». Читачі «Дня» знають, що не так часто я погоджуюся з президентом Зеленським. Але тут я з ним повністю солідарний.
А тим часом у Києві чутно вибухи – то віддалені, то близькі. Невідомо, що станеться завтра. Невідомо, чи вдасться ще щось написати для «Дня». Невідомо, чи зможе «День» виходити і далі, бодай в електронному вигляді. Але як би хто нас не списував із геополітичного рахунку, як би потаємно не боявся Путіна – попри гучну лайку на його адресу, як би не висловлював жаль з приводу долі українського народу, нам усе одно своє робить.
