Нотатки реформатора: «Дива не буває - потрібно працювати!»
Минулої п’ятниці мені пощастило вперше побувати на міжнародному форумі в Міжнародному інституті МІМ-Київ «Ukraine: Facing The Future». Сподівався почерпнути нові знання, а почерпнув ще й супер акутальну інформацію та поради. Це породило ідею авторської колонки про реформи і для реформ.
Отож випуск перший, який я назвав, «Дива не буває – потрібно працювати»! Автори ідей – в.о. міністра економіки України Павло Шеремета та архітектор польських реформ, екс-міністр фінансів Польщі Гжегош Колодко; інтерпретація – моя!
Україна, так само як і інші пострадянські держави, пішли по шляху політичної лібералізації, яка зробила все гласним та відносно публічним, але не провели економічної. Відсутність економічної лібералізації створили умови для процвітання олігополій. Капітал накопичували лише ті, хто мав доступ до влади. Завдяки цьому доступу вони змогли у різний спосіб «набути» державне майно, отримати значні доходи через тендери і т.д. Звичайним підприємцям - зась!
Польща ж, відразу після розпаду СРСР взялась за проведення ліберальних реформ. Не обійшлося звісно без економічного шоку. Нашому західному сусіду довелося пережити три роки рецесії та сім років значної інфляції, за які рівень ВВП впав на 20%, рівень промислового виробництва на понад 30%, а поляки втратили понад мільйона робочих місць. Але, як бачимо сьогодні, у довгостроковій перспективі ці реформи привели Польщу до економічного процвітання: ВВП зростає, а інфраструктура системно розвивається.
«Знайте чого хочете! Це — правило успіху №1», - каже Колодко і рекомендує нам поставити собі політичну ціль і йти до неї, здійснюючи на шляху усі необхідні реформи, а також розраховувати лише на себе; робити ставку на розвиток малого та середнього бізнесу; приділити належну увагу діяльності Антимонопольного комітету, який має захищати інтереси споживачів, забезпечуючи конкурентне середовище та штрафуючи за штучно завищені ціни.
Нам пощастило з сусідами: один показує куди йти й що робити, а інший нас мотивує йти туди швидше. І я згоден з цим напівжартом напівіронією Шеремети.
Міністр навів результати одного цікавого дослідження, яке було зроблене у США. Воно виявило фактори, які роблять одні меншини більш успішнішими за інших. Їх є три, і я їх усі перерахую, додаючи до кожного висновки для України, які можна було зробити зі спічу міністра.
1) Відчуття вищості (ексклюзивності). Зі слів Шеремети, я інтерпретував цей фактор у відчуття самоповаги і віри в себе, яке з'являється у результаті здобутої самодостатності. Українці мають почати поважати себе, а тому ми маємо добре попрацювати, щоб ми могли пишатися своїми здобутками. Не здобутками попередніх поколінь, а своїми.
2) Комплекс незахищеності. Страх рухає вперед. Тут Російська Федерація навіть перевиконала свою місію для нас. Так як вони вмотивували рухатись в напрямку євро-атлантичної інтеграції, нас ще не ніхто не мотивував.
3) Контроль своїх імпульсів. І в цьому в українців виникає величезна проблема. Ми не вміємо стримувати себе. Популізм; корупція; споживати сьогодні, а не заощаджувати на завтра; взяти 3-4 кредити, а потім не мати змоги їх повернути; загуляти; віддати перевагу відпочинку, а не роботі - усе це результат нездатності контролювати свої імпульси.
Якщо ми прагнемо бути успішними, ми маємо навчитися контролювати себе.
Окрім власних поглядів на процеси в країні, Павло Шеремета поділився ще одним своїм висновком з перебування на посаді міністра економіки. Сказав, що чим більше спілкується з чиновниками, тим більше розуміє: країну врятує тотальна люстрація. Міністр переконаний: підросло нове покоління фахівців, яке здатне якісно замінити старі кадри.
Висновок з форуму простий: Суспільство, чи бодай еліти, які його представляють, має якнайшвидше визначитися з тим, яка наша стратегічна мета, сформувати план її досягнення та почати працювати, працювати і … працювати!
