Обіцянки-цацянки
«Судова реформа - найголовніша з реформ, бо без неї нам нічого не вдасться. Я запевняю, що до першого засідання нового парламенту буде підготовлено проект судової реформи», – ці слова Президента на зустрічі з львів’янами у жовтні зірвали шквал оплесків. В результаті, обіцянка Петра Олексійовича обіцянкою і залишилась. До цього часу в Раді не зареєстровано жодного законопроекту судової реформи.
Перелом традицій
Словом, а не ділом – це звична форма діяльності українського політикуму. Здається, що подекуди ми вже не слухаємо «що» кажуть наші політики, а спостерігаємо за тим «як» вони це кажуть. За роки незалежності їхні ораторські здібності поліпшились і час від часу їхні заклики навіть чіпляють.
Але є одне але. Популізм політиків ми сприймали як потіху та сировину для анекдотів до листопада минулого року. Відкритий перелом цієї традиції, яку здійснив Майдан, Крим та війна не врятуєш жодним гіпсом.
Ті політики, які цього не розуміють опиняються у смітниках. На нижчих владних рівнях вже відчули силу смітникової люстрації, як елементу сублімації народного невдоволення.
Політикам треба втішатись тим, що народний гнів поки проявляється у такому вигляді, бо яким він буде, коли з фронту повернуться добровольчі батальйони – це навіть не загадка.
А що Президент?
Я схиляюсь до думки, що процес обрання нового парламенту та розподіл «своїх», «майже своїх» та «чужих» на владні місця з портфелями повноважень забрав у Президента весь час на виконання обіцянок. Та це одна з думок підкріплена останніми подіями у ВР: розподіленням комітетів та створеннями оруелівських міністерств.
Звісно, війна вносить свої корективи, бо не минає і дня без розмов зі світовими лідерами та президентом східного сусіда. Це відбирає багато часу та змінює раніше продумані плани. Але такими темпами війну не завершити...
Боротьба за контроль над найбільшою кількістю сфер впливу замість обіцяних змін – це шлях у смітник. Часу для впровадження реформ пройшло вже достатньо, а залишилось дуже мало. Як Президент тепер дивитиметься в очі львів’янам, яким пообіцяв судову реформу на перше засідання Ради? Мабуть так, як постійно це робить на зустрічах з громадськістю, військовими і т.д. – закличе єднатись, а не сіяти розбрат.
Проте, Петро Олексійович має зрозуміти, що старі політичні традиції зараз не те, щоб неактуальні, вони несуть загрозу для його перебування у президентському кріслі. Пане Президенте, час єднатись пройшов – тепер час виконувати.
