Політика втрачати союзників
Після анексії Криму та агресії на Донбасі Росія і особисто президент Путін опинилися в дипломатичній і психологічної ізоляції. Тим важливіше для Москви було зберегти і всіляко посилювати зв'язки з європейськими державами, більш лояльними до Кремля, ніж інші.
Це не тільки логіка великої державної політики, але простий здоровий глузд підказує не робити дій, які можуть бути несхвально сприйняті партнерами. Однак московська дипломатія і пропаганда не завжди йдуть в ногу, навпаки, часто суперечать один одному і викликають скандали на, здавалося б, рівному місці.
Президент Чехії Мілош Земан давно відомий як поборник посилення зв'язків з Росією і прихильник Путіна. Однак стараннями московської пропаганди навіть він не витримав змісту фільму «Варшавський договір. Розсекречені сторінки». У ньому стверджувалося, що так звану «Празьку весну» організували мало не неонацисти за підтримки західних спецслужб, а Радянська армія і її союзники в 1968 році увійшли на чехословацьку територію нібито для того, щоб запобігти вторгненню туди військ НАТО, що готувалося.
Все це схоже на анекдот, бо політичний рух у Чехословаччині очолили комуністи на чолі з АлександромДубчеком і він на першому етапі був санкціонований Москвою. У грудні 1967 року під час візиту до Праги Леонід Брежнєв щодо кандидатури Дубчека на пост першого секретаря компартії сказав знамениту фразу: «Це ваша справа». Вона стала для чехословацьких реформаторів свого роду carteblanche, але дуже скоро вони переконалися в ілюзорності своєї свободи. З точки зору московських пропагандистів, головним неонацистом був саме Брежнєв, якщо виголосив наведену фразу.
Не тільки офіційні особи уряду в Празі, а й президент Земан виступили з протестами. Епізод не пройшов даром, наслідки були, хоча і не відразу. Більш схильна приймати російську позицію як щодо українського питання, так і з питань санкцій Прага все більше зсувається в бік підтримки Німеччини і тепер Франції. Не будемо стверджувати, що тільки через горезвіснийфільм, а й з урахуванням показаного і трактування подій серпня 1968 року в нинішній Росії.
Нещодавно все повторилося щодо угорських подій жовтня-листопада 1956 року. На телеканалі «Россия 1» був показаний сюжет тривалістю 10 хвилин про те, що відбувалося 60 років тому в Будапешті і як це сприймається сьогодні. Фільм пропагандистський, з підбором персонажів і відвертим перекрученням подій. Перед демонстрацією одіозний Дмитро Кисельов зробив підводку для глядачів: «Щороку 23 жовтня в Угорщині відзначають День Республіки. Угорці згадують початок повстання в 1956 році проти комуністів при владі. З одного боку, воно було викликане спрагою змін у радянському блоці країн, куди належалай Угорщина після настання в СРСР «хрущовської відлиги», з іншого, - настрій був підхоплений західними розвідками, які вже в ті часи відпрацьовували технологію перетворення спочатку мирного протесту на кривавий хаос. Можливо, саме тоді в Угорщині це і була перша в дружніх нам країнах «кольорова» революція?»
Демонстрація студентів 23 жовтня 1956 року, з якої почалися події в Угорщині, спочатку була мирною. Однак не вони почали стріляти, а працівники органів безпеки. Кривавий хаос влаштували партапаратчики і кати зі спецслужб, їм було чого боятися за терор і тортури в катівнях. У фільмі йдеться про те, що повстанці випустили з в'язниць колишніх нацистів. Можливо, такі там були, але більшість серед політв'язнів становили колишні комуністи, соціалісти і діячі Партії дрібних господарів, а також ті, хто проходивза процесами Ласло Райка - комуніста і колишнього міністра закордонних справ і його товаришів. Про це у фільмі, звичайно, жодного слова.
На бік повсталих перейшли деякі частини угорської армії і міліції. Саме з армійських складів вони отримали зброю, артилерію і навіть кілька танків. Розмови про диверсійні групи, які начебто закидалися з території Австрії, не більше ніж повторення кліше радянської пропаганди. Навпаки, Відень всіляко підкреслював свій нейтралітет і не допускав таких дій.
Втім, розповідати про всі пересмикування фактів у репортажі, показаному на телеканалі «Россия 1» - означає даремно втрачати час. Важливі наслідки. Вони виявилися абсолютно не такими, на які розраховували автори і організатори цієї пропагандистської провокації.
Першою обурилася угорська опозиція, причому вона лівого спрямування і в ній багато або колишніх комуністів, або близьких до них ідеологічно. Під час виступу прем'єр-міністра Орбана з нагоди річниці подій 1956 року його неодноразово переривали криками «Ганьба» не в останню чергу через євроскептицизм та проросійську позицію. У 2015 році Путін здійснив візит до Будапешта, хоча ніхто в Європі його не приймав.
Можна уявити ступінь обурення в Угорщині, для якої події жовтня-листопада 1956 року - частина важкої історії, якщо російського посла викликали в МЗС, де йому висловили позицію керівництва країни щодо висвітлення в російських ЗМІ подій угорського повстання 1956 року. Як повідомляє агентство DPA, в заяві МЗС йдеться: «Ми ні від кого не потерпимо принизливих висловлювань про революцію 1956 року і її героїв». Це у Кисельова і його пропагандистських підручних повсталі - суцільно бандити, нацисти і організатори кольорової революції. Для угорців, незалежно від політичних поглядів, вони герої і борці за свободу.
Звичайно, подібні передачі не для угорців призначені. Вони покликані зміцнити у підвідомчого населення впевненість, що всі революції, зокрема й ті, що відбулися досить давно, - виключно справа рук держдепартаменту і західних спецслужб. Ось і довелося силою танків повертати повсталих угорців в соціалістичне лоно більш ніж на 30 років.
Для Кремля зовнішня політика стає все більш ідеологізованою. При цьому в обставини своїх нечисленних західних партнерів Москва входити не збирається. Якщо вони мають намір з Росією тією чи іншою мірою дружити, то повинні без розмов приймати і російський погляд на історію, зокремай на власну. Задля наведення ідеологічної дисципліни Москва готова йти напролом. «Хто не з нами - той проти нас».
Цей бінарний підхід не випадковий, як і вихід подібного репортажу на російському телебаченні. На протести і виклики послів Москва не реагує. За фільм «Варшавський договір. Розсекречені сторінки»ніхто ні перед чехами,ні перед словаками не вибачився. Не збираються це робити і перед угорцями.
Москва не просто веде роботу з розхитування єдності країн Євросоюзу. Цього їй на даному етапі мало, бо відчутних результатів у вигляді зняття або ослаблення санкцій не дає. Тепер центр ваги переноситься на більш жорстке прив'язування країн, що поки ще лояльноставляться до кремлівської політики.
За логікою Путіна нова американська адміністрація займе стосовно Росії більш тверду позицію. Відповідно треба вже зараз готувати єдиний фронт тих, хто готовий виступити проти Вашингтона, тим більше проти Брюсселя. До недавнього часу угорський прем'єр Орбан був найбільш близький до тих, на кого Росія збиралася спертися.
Вже не важливо, з якої причини, але репортаж на російському телебаченні серйозно звузив можливості нинішнього угорського уряду в реалізації його курсу на зближення з Москвою. Ставати ідеологічним підручним Кремля в Будапешті навряд чи погодяться.
Кисельов і його начальники перестаралися. З такою політикою союзників не набувають, а тільки втрачають. Так і на самоті залишитися недовго.
