Потреби та думки молоді
Українські політики не прислухається до потреб і думок молоді. Так вважає більше половини населення України, згідно з останніми даними соціологічної групи «Рейтинг». Які ж основні потреби і думки сьогоднішньої української молоді, і як держава має сприяти самореалізації молодих українців?
НА КРАЮ СУСПІЛЬСТВА
Німецький соціолог Карл Мангейм зазначав, що «бути молодим означає стояти на краю суспільства, бути у багатьох відношеннях аутсайдером».
У соціальній науці зазначається парадокс: до встановлення індустріального суспільства молоді не було, оскільки осіб 17-30 років, як тільки вони досягали статевої зрілості, одружували і вони з дитинства «стрибали» відразу в доросле життя.
У свою чергу, американський дослідник Імре Емері підрахував середній вік лідерів соціальних революцій. Виявилося, що середній вік протестантської реформації і американської революції становив 36 років, французької революції – 34 роки, модернізації Японії – 36 років, молодотурецької революції – 30 років, а революції в Росії – 42 роки.
Вчений встановив, що вік революційних лідерів на 25-35 років менший, ніж вік політичних лідерів періоду стабільності. Український історик і політолог Іван Лисяк-Рудницький однією з головних причин поразки української революції 1917-1921 років називає надмірну молодість її провідників:
«Серед них багато мали тільки по двадцять кілька років! Навіть відносно старша група (покоління Петлюри й Винниченка) складалася з людей, що мали небагато – понад тридцятку. Грушевський, завдяки своїй сивій бороді та силою контрасту до молодиків, що його оточували, робив у Центральній Раді враження старого «січового діда». Але навіть цей «патріарх» мав ледве 51 рік (нар. 1866), отже як на державного мужа був у середньому віці. Це засилля молоді вносило в наші визвольні змагання ентузіазм та дух жертовності, але разом з тим недосвідченість, студентський догматизм, перевагу темпераменту та сентиментів над розумною волею»…
Сучасна молодь довше навчається в школі та, відповідно, пізніше починає самостійне трудове життя. Ускладнилися й самі критерії соціальної зрілості. Початок самостійного трудового життя, завершення навчання та набуття стабільної професії, одержання політичних прав, матеріальна незалежність від батьків, вступ у шлюб і народження першої дитини – усі ці події, такі, що в своїй сукупності надають людині почуття повної дорослості, та відповідний соціальний статус, настають не одночасно.
Звідси й дискусійність хронологічних, абсолютних вікових границь: нижню границю молодості встановлено між 14 і 16, а верхню – між 25 і 30 роками та навіть пізніше.
ЧАС «ІГРЕК»
Говорячи про потреби та думки сучасної молоді, варто згадати поняття «покоління Y», яке виділяють деякі соціальні дослідники. Під «ігреком» маються на увазі люди, які народилися в період з 1981 по 2003 рік.
В різних країнах в залежності від політичних, економічних, соціальних умов дата відліку для цього покоління змінюється. Так, якщо в США до покоління Y відносять людей, що народилися вже в 1981 році, то в пострадянських країнах час «ігрек» почалося пізніше, в 1984 році, після розпаду СРСР з початком перебудови.
Основні події, що сформували цінності українського покоління Y в Україні: зростання вживання населенням країни, і особливо молоддю, алкоголю і наркотиків; розвиток цифрових технологій, інтернет; розпад СРСР, незалежність України, «лихі дев’яності», «помаранчева» революція, а з недавніх пір і Майдан 2013-2014 з війною на Донбасі…
Яскравою рисою «ігрек» є те, що вони не квапляться починати самостійне життя, одружуватися, обзаводитися власним будинком. Можливо, причиною тому послужив економічний спад, який спостерігається в усьому світі, і як наслідок – безробіття та дороге житло.
Психологи називають ще одну вагому причину тривалого дитинства: «ігреки» не хочуть повторювати помилок своїх відповідальних батьків, представників попереднього покоління «бебібумерів», які рано починали самостійне життя та «жили для того, щоб працювати».
«Ігреки» дуже допитливі, тому охоче поєднують навчання із заняттями спортом, віддаючи переваги екстремальним його видами, музикою та іншими захопленнями. Але якщо їм щось не подобається або для досягнення результатів доводиться…
МОЛОДЬ І РЕФОРМИ
Кандидат політичних наук Ганна Коваль пише, що основними завданнями молодіжної державної політики в Україні мають бути такі заходи, як створення гарантованих соціально-економічних, політичних та інших необхідних стартових умов для соціалізації молоді; реалізація проблем, запитів, інтересів молоді – не за рахунок інших соціальних груп, а також координація зусиль державних органів, партій, організацій, об’єднань, рухів, соціальних інститутів щодо забезпечення умов для розвитку і самореалізації молоді.
Реалізація ринкових реформ, на думку Коваль, потребує певних трансформацій не тільки суто економічної свідомості суспільства та окремих його індивідів, а й стереотипів економічної і політичної поведінки людей. Тому принципово важливими стають проблеми освіти, професійної підготовки, мотивації молоді до праці, підприємницької діяльності, політики тощо.
У цьому контексті варто навести один з українських висновків цьогорічного «Європейського соціального дослідження»:
«Українським реформаторам варто покладатися на молоде й освічене населення, яке близьке до середнього класу і проживає у великих містах. Зокрема, варто думати про новий політичний проект (партію або рух), котра би взялася представляти інтереси цих груп. Українські реформи мають кращі шанси на успіх, якщо можна буде налагодити діалог і солідарність між тими традиційними і секулярними групами, що виражають цінності самовираження. І навпаки: піднесення тем, які можуть спровокувати розкол між цими двома групами (скажімо, теми гомосексуальних шлюбів), послаблюватимуть шанси реформ».
Євген СЕРЕДА, політолог, журналіст
