Повстала Білорусь: вісті з Могильова
У ці справді історичні для Білорусі дні, коли кожен притомний українець вболіває за білоруських сябрів, співчуває і тривожиться за тих, хто нарешті подолав свій страх та вийшов на вулиці міст заради утвердження власної гідності та волі, важливо мати надію на перемогу й позитивну настанову на перспективу. Це потрібно як білорусам, так і нам, українцям, враховуючи всі існуючі загрози.
Цінність оптимістичних налаштувань особливо зростає, коли вони виходять від білоруських протестувальників, не кажучи вже про потребу мати максимальну повноту картини щодо реальної ситуації не лише у Мінську, а й у інших містах повсталої проти диктатора країни. Тому нижче наводиться майже без змін, лише в українському перекладі, електронний лист активного учасника протестів із Могильова, отриманий мною 17 серпня. Тим більше цікавий, що це ще й фаховий погляд історика на події у рідному місті, одному із великих міст теперішньої Білорусі. Прізвище автора листа не називаю зі зрозумілих міркувань безпеки.
Наш колега і товариш пише про те, що всі попередні дні у Могильові існували величезні проблеми з Інтернетом, тому було важко зв’язатися із зовнішнім світом. А це дуже потрібно зараз протестувальникам із Білорусі. Підтримка усіх прихильників свободи і демократії білорусам зараз потрібна як ніколи. Про це варто пам’ятати, нам, українцям, що пережили свою Революцію Гідності і свободи.
Пан Аляксандр пише про надзвичайне почуття ейфорії, щастя і взаємної приязні, яке охопило могилівців у ці історичні дні. «У нас вже два дні віє справжній духмяний вітер свободи. Люди відвоювали вулиці. Вибороли право ходити ними з ким хочеться і носити національні стяги. Вони обнімаються, цілуються, кожен день у місті маніфестації. Ідуть мами з колясками, сімейні пари разом із дітьми, молодь ганяє на мотоциклах із національними стягами. Всі з квітами і шаликами… Усі гарно вбрані немовби на свято. Переважає білий та червоний колір. Автомобілісти сигналять від душі.
Ми самі не чекали, що нас буде так багато!
У магазинах виник дефіцит червоних та білих кульок, нових клаксонів та біло-червоних стягів.
Влада й опозиційні партії в розгубленості. Лідерів протесту немає. У чатах з’являються пропозиції, й виникає певна ідея, починається рух. Ніхто не знає, де люди зберуться й куди підуть. Здебільшого вони ходять уздовж трас, чи стоять уздовж них. Міліція просто не встигає реагувати на події. Через повну відсутність опозиції в парламенті й муніципалітетах не відомо з ким можна вести перемовини.
Білоруські жінки – це космос. Революцію реально зробили жінки! Мова йде не лише й не стільки про Світлану Тіхановську. Адже потенційних активних лідерів-чоловіків і журналістів затримали ще до виборів. Після перших протестів проти підтасовок голосів за Лукашенка хапали й жорстоко катували чоловіків і хлопців. Люди в чорному полювали на чоловіків. Жінок вони спочатку не чіпали. І тоді за своїх чоловіків і хлопців на вулиці вийшли жінки й дівчата. Влада такого не чекала й не знала, що з ними робити.
Ще в минулу середу в Могильові на вулицю вийшло декілька десятків жінок. Не було ані гасел, ані прапорів, ані «кричалок». Жінки просто махали квітами. Всі боялися провокацій і затримань. У четвер з’явився Інтернет, і групи почали зростати. Вони виросли до колон та ланцюгів, що налічували вже декілька сотень людей. Їм махали руками й «клаксонили», але ще мало хто долучався. Проте у цей же день на протест вийшли лікарі й медсестри у білих халатах, протестуючи проти насилля.
Я на своєму ровері цими днями їздив у справах й увесь час натикався на протестувальників у різних частинах міста. Це сприймалось як справжній живий людський ліс! Це я бачив на власні очі. Тому кажу не з чужих слів!
Вже у п’ятницю підтягнулися чоловіки і колони виросли до тисяч зі стягами й першими гаслами.
У суботу вийшло тисяч п’ять, зайняли центральну площу Леніна. Це дуже значна частина населення Могильова!
А в неділю людей вже було дуже важко порахувати. Увесь центр виявився зайнятим людьми. Протестуючих було не менше десяти, можливо навіть, п’ятнадцяти тисяч. Ейфорія повна!
Але насамперед ми тільки тепер по-справжньому зрозуміли, як багато елементарних прав у нас відняли за попередні роки, що авторитаризм поступово реально переріс у диктатуру. На сьогодні ми добилися визволення більшості затриманих і елементарних прав на вуличну демократію.
Радує не просто мирний, а цивілізований характер протестів. Поки що в Могильові не зламали жодної лавочки, не розбили жодної вітрини, не затоптали жодної клумби!
Про 80% за Лукашенка можна казати тільки в гумористичному плані. Всі знають, що Тіхановська реально перемогла.
Головні наші гасла:
ЙДИ!
ВІРИМО, МОЖЕМО, ПЕРЕМОЖЕМО!
ЖИВЄ БІЛОРУСЬ!
НЕ ЗАБУДЕМО, НЕ ПРОСТИМО!
НАМ НЕ ПЛАТИЛИ!
Що буде далі – не знає ніхто. Але білоруси вже ніколи не будуть такими, як раніше. Ми подолали свій страх. Очевидно саме заради таких днів варто жити. Саме такі дні роблять із рабів вільних людей, а з населення – громадян.
Ми вдячні усім за підтримку!»
Перемоги вам і свободи, дорогі брати і сестри!
ЖИВЄ БЄЛАРУСЬ!
