Про три капітали Майдану
Напевно, говорити про те, що Майдан став центром об’єднання українців, що на ньому запрацювали механізми солідаризації та братерства, - вже не варто. Адже це й так очевидно. Про це вже було достатньо і влучно сказано.
Але, окрім вищезгаданих аргументів, двигун громадянського суспільства почав працювати й в інших процесах, які не надто помітні на перший погляд.
Після Майдану суспільство ніколи не залишиться на тому етапі, що був до початку листопадових подій. Майдан став каталізатором зародження нового суспільного капіталу (або більш правильно нових суспільних капіталів). Десь ці процеси вже зрушились у масах українських голів. Звичайно, ще варто рухатись і рухатись, але щось десь вже «проскакує» і люди починають задумуватись та робити переоцінку товару, часто саме політичного. Але так чи інакше, це почалось, і після Майдану люди підуть з цим по своїх домівках. Воно залишиться з людьми. Це те, що ми називаємо дозріванням. Можна виділити три капітали, що вже пустили своє коріння у голови українців на Євромайдані. Розглянемо їх.
- Капітал свідомості.
- Капітал політичний.
- Капітал суспільного спротиву.
Перш за все, варто звернути увагу на проростання зернятка капіталу свідомості - саме в нашій політичній системі. Люди почали нарешті трохи аналізувати кинуті банальні слова та різні заклики з трибун. Суспільство починає фільтрувати опозицію на різних рівнях, і їй від цього нікуди сховатись. Усвідомлення почалося з дефініціювання самої проблеми, з якою борються на Майдані. Це - система та усі щупальці з хвостами разом, що з неї стирчать. Коли люди починають фільтрувати заклики опозиції, відбувається розуміння того, що щось не так. Виникають логічні та гострі запитання до об’єднаних лідерів, відповіді на які вони не дадуть, бо самі і є частиною системи. Люди розуміють, що лозунги, нав’язані опозицією, є не тим основним, заради чого усі тут зібралися. Відбувається переосмислення політичного товару, його дій. Доказом цього стала ініціатива зняття двох великих портретів Юлії Тимошенко на євромайданівській Йолці. Апріорі на цьому спекулюватимуть. На це можна дивитись під різними кутами, але факт є фактом.
А що буде далі? Фактично опозиція є заручником Майдану, який тисне на неї. Рубильник відфільтрування був опущений. Потрібен лише час. Але цей процес уже пішов. Тому можна сказали, що зародження свідомого капіталу (у сфері Системи) відбулось.
Наступний капітал – політичний. Він, напевно, є тією потрібною альтернативою, яка закономірно утворилась після першого висновку. Це активісти, лідери громадських організацій. У такі моменти, коли опозиція бездіяльна та неспроможна, вони беруть кермо на себе. Вони намагаються вести переговори, в їхніх головах зароджуються реальні плани, спроби подолання ситуації, в якій ми усі опинилися. Береться на себе відповідальність, знаходяться компроміси між масами. Мислення йде логічно, у правильному напрямку. Здається, вони відчули, що є тією зміною людей, які перебувають у гнилому кориті. Вони - зміна, що прийде у чистий проукраїнський політичний організм.
Саме проти таких і починаються репресії, адже вони готові працювати з громадським сектором. Цей політичний капітал росте на зміну системи. І вона це знає. Механізми зрушилися і ролі вже усвідомили. Звичайно, ще потрібно рости й рости, але певне усвідомлення вже відбулося. Процес пішов.
На черзі – капітал суспільного спротиву. Після ночей 30-го листопада, 11-го грудня та інших днів, у суспільстві кожен чітко дав собі відповідь на запитання, чи готовий він відстоювати тут себе, своє право та свою країну. Механізм активної боротьби почав рухатися. Люди стали впевненими у тому, що сьогодні життєвонеобхідно стояти на своєму та за своє. На Майдані відбулося осмислення: так, ми готові йти цим шляхом і на ньому нам доведеться боротися різними способами. На Майдані відбувся процес мілітаризації.
Можна констатувати, що Майдан став поштовхом для початку надважливих рухів у суспільстві. Це - те, що залишиться після Майдану, незалежно від того, як складеться його подальша доля та що буде досягнуто. Це ті зернятка, які з Майдані вже проросли, і вони будуть рости далі.
Саме так відбуваються процеси десовєтизації, ліквідації свідомості радянської людини. Майдан є рушієм тієї та цієї системи. Тут тривають процеси виборювання власної свободи кожен день. Так відбувається у будь-яких демократичних державах. У стані безперервної боротьби.
