Призначення четвертого терміну
У Росії - президентські вибори із заздалегідь відомим переможцем
Сьогодні громадяни Росії мають можливість на виборчих дільницях опустити бюлетені. Хто переможе - абсолютно ясно, жодної інтриги тут не було від самого початку. Деяка неясність існує щодо кількість тих, хто прийшов чи то на вибори, чи то на нове призначення старого президента, чи то на коронацію поки без корони.
Мабуть, саме з арифметичними показниками і довелося боротися офіційним політтехнологам і менеджерам з адміністрації президента Росії.
За даними Фонду «Громадська думка» (ФГД), на 11 березня рейтинг Путіна становить 64,9%, для простоти 65%. Дані інших кандидатів не наводимо, бо їхні показники не мають жодного значення. Примітно інше. У порівнянні з лютим головний російський начальник і кандидат втратив 3% рейтингу. Начебто небагато, але згадаємо про так звані і зовсім недавні 86%. Це вже втрата 21%.
Як є насправді, ми ніколи не дізнаємося, бо жодного реального соціології в Росії тепер немає, а закриті опитування і реальні показники на виборах залишаться таємницею навіть не за сімома, а за набагато більшою кількістю печаток. Відзначимо, що якщо офіційні опитування були змушені показати падіння рейтингу того, без кого Росія начебто й існувати не може, то не все так милостиво. Мабуть, всередині російського суспільства все більше набирають силу і темп негативні процеси, яких поки на поверхні і за фасадом пропаганди федеральних каналів не видно. Проте Путін виграє, і його перемогу назвуть нищівною, рахунок - розгромним, вибори - демократичними.
Проблеми Путіна і Росії в якому жодному разі не зав'язані тільки на персоналії. Про це наочно говорять дві частини послання, з яким на початку березня російський президент виступив перед Федеральними зборами.
Його друга мілітаристська частина була спрямована не стільки на те, щоб налякати так званий Захід, а покликана надихнути ядерний пропутінський електорат. Якоюсь мірою пропагандистський концерт з ревом войовничих труб після вбивства Скрипаля в Англії виконував і цю роль.
Як і було задумано, але друга частина послання, а його передвиборної і пропагандистської спрямованості ніхто і не приховував, перекрила економічну і фінансову першу. На загальну думку, тьмяну і таку, що мало що говорить.
Не потрібно закінчувати університети з економіки, щоб розуміти всю абсурдність стосовно сучасної Росії формули «ракети замість масла». Неможливо поєднати необхідність розв’язання нагальних проблем економіки з нестримною мілітаризацією, яку сусідня країна програє за визначенням.
Проте влада в авральному порядку виплачує премії бюджетникам, насамперед медикам і вчителям. Заодно попереджає, що це не завжди і кредитів брати не слід. Ці виплати абсолютно знекровили місцеві бюджети. У депресивних регіонах, а їх більшість, грошей вистачить на березень і частину квітня, у багатших на травень до червня. Однак чиновники поспішають відрапортувати про виконання, а там хоч трава не рости.
Четвертий термін Путіна, принаймні його перша половина, пройде в консервації нинішнього стану при висуненні красивих і недосяжних цілей.
Напередодні виборів російський президент, як передав Інтерфакс, доручив уряду і Центральному банку забезпечити Росії входження в п'ятірку найбільших економік світу до 2024 року. Путін вимагає, щоб ВВП збільшився на 1,5% і за темпами зростання обігнати Німеччину. Він же сформулював національні цілі країни до 2024 року. Серед них - збільшення населення, підвищення тривалості і рівня життя, зростання доходів росіян, підвищення пенсій, зниження вдвічі рівня бідності.
Все це дуже нагадує гасла часів Хрущова на кшталт «наздогнати і перегнати» і так зване «прискорення» при Горбачові. Нічого цього не сталося, нікого не наздогнали, тим більше не перегнали, прискорилися до того, що економіка СРСР просто не витримала. Нинішнє російське народне господарство перебуває не в кращому стані, тому всі ці доручення не більше ніж пропагандистський блеф.
При всій важливості економічних і фінансових проблем більш складними для четвертого терміну Путіна будуть ідеологічні та кадрові.
Послідовники академіка Юрія Яременко відстоюють давно відому модель. Потрібно за державні кошти стимулювати випуск продукції, вкладати в модернізацію виробництва, інвестувати в дослідно-конструкторські розробки (НДДКР). Ефективність такого підходу начебто демонструють мультфільми, показані Путіним під час читання послання. Саме вкладення в НДДКР в оборонному комплексі і дали такі гарні результати і картинки.
Прихильниками такого підходу і державної політики є керівник адміністрації президента Антон Вайно, помічник президента Андрій Бєлоусов, ймовірний віце-прем'єр у новому уряді замість нинішнього Ігоря Шувалова, віце-президент Зовнішекономбанку Андрій Клепач.
Умовні ліберали вважають за краще займатися ринком, грошима, інвестиціями. Для них найважливішою складовою є облікова ставка, обмеження інфляції, контроль над грошовою масою тощо. Випуск продукції важливий, але не він визначає стан економіки і її потенціал. До прихильників цього підходу належать колишній міністр фінансів Олексій Кудрін, глава Центрального банку Ельвіра Набіулліна, міністр фінансів Антон Силуанов. Саме клінч двох великих частин російської правлячої бюрократії і визначить майбутнє правління Путіна. Психологічно йому ближче перша група, мислити категоріями валового випуску, відсотками зростання, мільйонами тонн і штук набагато простіше і наочніше. До того ж і народу зрозуміліше.
Друга дуже складна проблема - кадрова. Під впливом, зокрема, і зовнішніх чинників зростає число чиновників досить високого рангу, які дуже хочуть у перехідний період піти в бізнес, в керівництво державними корпораціями, в науку, суспільне життя або просто побути безробітним за рахунок накопичень отриманих непосильною працею на государевій службі. Це кістяк бюрократичного апарату і йому належить, судячи з усього, кадрова революція. З чуток, у нього призиватимуть тих, кому не більше 40 років. Коли Путін захоче відійти від справ, вони повинні будуть створити ту опору режиму, яка дасть можливість пережити транзит влади.
Окремо слід сказати про тих, хто замішаний у конструюванні анексії Криму та агресії на Донбасі, втручанні в американські і європейські вибори.
Їм світить, без будь-яких жартів, міжнародне кримінальне переслідування. І вони це прекрасно розуміють. Для них Путін і його режим є запорукою певної свободи в межах Росії. Американська влада, Україна і її західні партнери рано чи пізно зажадають кримінального переслідування в судах всіх тих, хто своїми діями розв'язав агресію. Головним обвинуваченим може виявитися сам Путін і вся його камарилья. Термін початку такого переслідування не має особливого значення. Важливо, що воно неминуче настане.
Саме в цьому полягає головна причина тяги нинішнього президента до влади. Позбутися її - значить втратити гарантії імунітету від переслідування. Приклад сербського президента Слободана Мілошевича перед очима. Тому перспективу опинитися в Гаазі або іншому міжнародному суді будуть відтягувати максимально довго.
З цієї точки зору перманентні загострення із Заходом допомагають розв’язати це завдання. Навколо вороги, потрібна мобілізація навколо лідера. Зрозуміло, що, крім Путіна, ніхто в цій ролі не проглядається.
Саме такі гарантії - найважливіша рухова причина четвертого і навіть п'ятого терміну Путіна. Принаймні такий розрахунок є. Як вийде, загадувати не варто.
