“Призупинення діяльності Меджлісу”: що скаже ЄС?
Самопроголошена прокурор Криму вирішила не чекати прогнозованого рішення “суду” та вирішила прямо зараз “призупинити діяльність” Меджлісу, про що гордо повідомила у своєму Facebook (до слова, на сайті так званої прокуратури Криму інформації про це немає).
Правовою підставою такого рішення стали положення репресивного російського законодавства, а саме, федерального закону РФ “Про протидію екстремістської діяльності”, яке всупереч міжнародному гуманітарному праву незаконно запроваджене та діє на території окупованого півострова.
Важливо розуміти, що само по собі звернення самопроголошеного прокурора Криму до Міністерства юстиції РФ для включення Меджлісу до реєстру «общественных и религиозных объединений, деятельность которых приостановлена в связи с осуществлением ими экстремистской деятельности» є нічим іншим, як черговим витвором химерної фантазії окупаційної влади. Меджліс не є громадським об’єднанням у розумінні федерального закону РФ “Про громадські об’єднання”, тому його просто не можна закрити або призупинити його діяльність.
Меджліс є є головним представницьким органом корінного кримськотатарського народу. Так, Декларація ООН про права корінних народів передбачає, що «коренные народы имеют право на участие в принятии решений по вопросам, которые затрагивали бы их права, через представителей, избираемых ими самими по своим собственным процедурам, а также на сохранение и развитие своих собственных директивных учреждений». Тому як орган національного самоуправління, він формується шляхом реалізації виборчого права та права народу на самовизначення. І це не має нічого спільного із правом окремих осіб на об’єднання.
Цікавим є той факт, що це рішення самопроголошеної прокурора є нетиповим навіть для самої авторитарної Росії. Так у федеральному реєстрі по боротьбі з екстремізмом значиться тільки одна організація, діяльність якої була призупинена.
Тепер саме рішення суду про заборону Меджлісу, який надто нервував окупаційну владу, Наталя Поклонська може спокійно чекати місяцями. За антиекстремістським законодавством РФ передбачений цілий ряд правових наслідків призупинення громадського об’єднання. Зокрема, йому «запрещается пользоваться государственными и муниципальными средствами массовой информации, организовывать и проводить собрания, митинги, демонстрации, шествия, пикетирование и иные массовые акции или публичные мероприятия, принимать участие в выборах и референдумах, использовать банковские вклады, за исключением их использования для осуществления расчетов, связанных с их хозяйственной деятельностью, возмещением причиненных их действиями убытков (ущерба), уплатой налогов, сборов или штрафов, и расчетов по трудовым договорам». І порушення цих положень тягне за собою досить сувору відповідальність.
У цій ситуації варто нагадати, що у лютому 2016 року Європейський Парламент прийняв резолюцію в якій вказав на системні порушення російською окупаційною владою основоположних прав і свобод місцевого населення, особливо тероризування кримських татар. У березні 2016 року група європарламентарів звернулися до Федеріки Могеріні, представника ЄС із питань закордонних справ, із закликом відправити представників дипломатичного корпусу ЄС на судові засідання по забороні Меджлісу.
Як бачимо, Росія яскраво продемонструвала ЄС, що вона думає про ціну його резолюцій. Тож давно було б варто перейти від слів до конкретних дій, ціну яких Росія може зрозуміти. Введені санкції ЄС за анексію Крима непорівняно слабкі як на той факт, що це є чи не єдиним випадком в історії поствоєнної Європи, коли у мирний час одна держава окупувала та анексувала частину території іншої незалежної держави, тим самим порушила усі існуючі міжнародні зобов’язання.
Тому ЄС мав би давно почати посилювати введені санкції по Криму для того, щоб адекватно реагувати на стрімке згортання прав та свобод в Криму та переслідування людей, які лишилися сам-на-сам з окупантами.
