Путін і Лукашенко: знову двійка!
Володимир Путін і Олександр Лукашенко останніми передноворічними тижнями зустрічалися тричі, намагаючись домовитися про російський «податковий маневр» і компенсації за нього для Білорусії, але, схоже, так і не домовилися, як і на зустрічі 25 грудня. Остання зустріч навіть не закінчилася попередньо наміченою спільною прес-конференцією, що очевидно свідчить про збереження глибоких розбіжностей між лідерами двох країн. Хоча обидва президенти намагаються зберігати гарну міну за поганої гри. Путін у новорічному привітанні білоруському колезі зазначив, що «спираючись на добрі традиції дружби і добросусідства, російсько-білоруське співробітництво плідно розвивається в політичній, економічній, гуманітарній та інших галузях, триває робота по зміцненню Союзної держави, тісна координація зусиль у рамках ЄврАзЕС, СНД і ОДКБ», а також висловив упевненість у тому, що подальше зміцнення відносин стратегічного партнерства між Росією і Білорусією повною мірою відповідає інтересам народів двох країн. Лукашенко ж у відповідному привітанні вже вкотре оголосив, що «сьогодні з упевненістю можна говорити про те, що союз двох народів відбувся». І ще подарував Путіну 4 кг картоплі зі свого городу. Не думаю, що такому подарунку російський президент був дуже вже радий. Боюся, що дарована білоруська картопля йому в рота не полізе.
Жодних же очікуваних гучних заяв за підсумками переговорів ні Путін, ні Лукашенко не зробили. Очевидно, порадувати народи і пресу двох країн було нічим. По всьому видно, у Володимира Володимировича була честолюбна думка в рік 20-річчя створення Союзної держави приєднати Білорусію, а надалі, у 2024 році, провести вибори президента нової об'єднаної держави, обнуливши всі свої попередні президентські терміни. Поки ж російський президент натякав, що очікувану Мінськом у якості компенсації знижку в ціні газу, що постачається з Росії, надати можна, але тільки в разі тіснішої інтеграції двох країн, на яку «батька» йти не збирається, вбачаючи в подальшому зближенні з Росією загрозу своїй владі. Поки що домовилися тільки про створення спеціальної робочої групи, яка займатиметься розвитком економічних та інших зв'язків між Росією і Білорусією, але збереться вона тепер уже тільки після різдвяних канікул. Лукашенко дуже хотів би бачити в цьому факт більш тісної інтеграції двох країн, що дозволило б вимагати знижки в ціні на газ, так би мовити, на законних підставах.
Однак для Путіна важливо отримати від білоруського президента щось досить конкретне і відчутне, на зразок нової російської військово-повітряної бази в Білорусії. А на такі поступки Лукашенко йти не готовий. Російський і білоруський президент нагадують два літаки-винищувачі, які мчать назустріч один одному. Однак лобового зіткнення в принципі відбутися не може. Точніше, може, але ймовірність такого зіткнення вкрай мала. Лобове зіткнення - це війна, точніше, військове вторгнення Росії в Білорусію з метою повалення Лукашенка і приєднання Білорусі до Росії. Однак із зовнішньополітичних причин Путін навряд чи зважиться на таке радикальне рішення, і Лукашенко про це здогадується. Тому питання полягає в тому, у кого нерви виявляться слабкішими і хто відверне першим, пішовши на повну або часткову здачу своїх позицій. Щось підказує, що відвернути все-таки доведеться російському президенту. Для Лукашенка здача позицій загрожує політичною смертю в недалекому майбутньому. Разом з тим, збереження нинішніх цін на газ може дуже скоро спровокувати економічну кризу в Білорусі, що, в свою чергу, може призвести і до політичної нестабільності. Тому і мотається «батька» в Москву напередодні Нового року майже як на роботу. Вважається, що за відсутності компенсацій крах економіки Білорусії може настати вже через півроку. Так що час підганяє білоруського диктатора.
Для Путіна же питання компенсацій Білорусії життєво важливого значення все ж не має. Звичайно, він хотів би приєднати Білорусію. Це полегшило б збереження влади після 2024 року. Що ще є важливішим, зовнішньополітичний успіх під гаслом «Білорусіянаша!» (або «Мінськнаш!») дозволив би підняти популярність Путіна, що останнім часом падає, і на якийсь час компенсувати погіршення соціально-економічної ситуації внаслідок анексії Криму і воєн у Сирії і на Донбасі і поновлення падіння цін на нафту. Щоправда, Білорусії теж доведеться платити дотації в разі її анексії Росією. Однак білорусам Москві і наразі доводиться виплачувати чималу дотацію, і збільшення цієї дотації в разі анексії все одно не можна буде порівняти, наприклад, з дотацією Криму. Однак ризики, пов'язані з таким сценарієм, занадто великі, як у плані граничного посилення західних санкцій, так і, в разі, якщо Лукашенко на поступки не піде і компенсацій не отримає, в плані дестабілізації Білорусії. Через практичну відсутність у Білорусії проросійської опозиції тоді досить імовірним стає перспектива союзу Лукашенка з прозахідною опозицією, з частковою лібералізацією режиму і переорієнтацією на Захід «усерйоз і надовго».
Головне ж, нинішній конфлікт для Путіна критичного значення не має. Якщо не вийде поглинути Білорусь зараз, то трапиться ще не раз можливість до 2024 року повторити такі спроби. Тому, швидше за все, найближчими тижнями Путін і Лукашенко досягнуть якогось компромісу. Білорусія отримає компенсацію, нехай і не такою мірою, як наполягає «батька». А Лукашенко, в свою чергу, піде на якусь суто символічну поступку щодо економічної інтеграції з Росією. І перемовини Путіна і Лукашенка з питань економічної і політичної інтеграції в рамках Союзної держави триватимуть ще довго, але без будь-яких істотних результатів. А неможливість домовитися до пуття з економічних питань навіть з однією тільки Білорусією ставить під великий сумнів можливість здійснення євразійської інтеграції, про яку так люблять говорити в Кремлі.
Борис СОКОЛОВ, професор, Москва
