Путін - Трамп: нова угода чи протокольна ввічливість?
Зустріч Дональда Трампа і Володимира Путіна, цілком імовірно, відбудеться 16 липня в столиці Фінляндії Гельсінкі. Спочатку в якості можливої дати зустрічі називалося 15 липня. Але тут втрутився чемпіонат світу з футболу. Путін вочевидь хоче бути присутнім на фінальному матчі першості, а він якраз випадає на 15-е. Навіть якщо зустріч почалася б вранці, російський президент ризикував би не встигнути на матч, якби саміт внаслідок якихось непередбачених накладок тривав довше запланованого або раптом у Гельсінкі була б нельотна погода.
Ще раніше розпускалися чутки, ніби Трамп взагалі планує зустрітися з Путіним перед самітом НАТО, який має відбутися в Брюсселі 11-12 липня. Але чутки ці занадто очевидно сходили до джерел, афільованих з Кремлем. Путіну, звичайно ж, було б дуже вигідно, щоб Трамп зустрівся з ним ще до саміту з союзниками по Північноатлантичному Альянсу. Така зустріч означала б колосальний дипломатичний афронт по відношенню до Брюсселя. Європейські колеги твердять, що Росія - це головний потенційний противник НАТО, а перш ніж зустрічатися на вищому рівні з таким потенційним противником, у дипломатичній практиці спочатку прийнято поговорити з союзниками і пояснити їм, про що піде мова на майбутніх переговорах, щоб вони були впевнені в тому, що їх інтереси не будуть принесені в жертву заради досягнення якихось угод з недругом. Очевидно, Трамп і його оточення це розуміють і на настільки шокуючий контакт з Путіним йти не готові.
Про що говоритимуть лідери двох найбільших ядерних держав? Якщо, звичайно, будуть. Все ще існує невелика ймовірність, що саміт відкладуть. Відвідавши Москву, радник президента США з національної безпеки Джон Болтон згадав, що до саміту Трамп - Путін відбудеться ще зустріч держсекретаря США Майкла Помпео і глави російського МЗС Сергія Лаврова. Теоретично можна припустити, що в разі, якщо щось піде не так, Трамп, як і в ході переговорів з Кім Чен Ином, може оголосити про скасування саміту. Однак такий розвиток подій є вкрай малоймовірним. Коли американський президент готував свою зустріч з північнокорейським лідером, він був зацікавлений у конкретному результаті - згоді Кіма на денуклеаризацію Корейського півострова. І оголошення про скасування саміту було засобом тиску на нього. Від зустрічі ж із Путіним Трамп явно ніяких проривних рішень не чекає. Ця зустріч - швидше за все якийсь символічний жест, що ось, нарешті, через півтора року президентства американський президент зустрінеться з російським у форматі один на один, а не на полях різного роду колективних самітів.
Про що вони будуть говорити, більш-менш зрозуміло. За словами віце-президента Майкла Пенса, президенти обговорять "економічні зв'язки зі США і Росією і країнами світу", а також втручання в американські вибори. По першому питанню позиції сторін навряд чи зблизяться, адже розвиток російсько-американських економічних відносин безпосередньо залежить від вирішення низки політичних проблем. А ось по другому питанню Путін і Трамп, напевно, погодяться з тим, що російське втручання не вплинуло на хід і результат президентських виборів у США в 2018 році. Різниця буде лише в тому, що Путін буде категорично заперечувати сам факт російського втручання у вибори, а Трамп, беручи до уваги позицію Конгресу, ФБР і міністерства юстиції, наполягатиме, що втручання все ж було. Але обидві ці теми, про економічні зв'язки і втручання у вибори, носять суто ритуальний характер. Набагато важливіші теми політичні, за якими сторони, принаймні, хотіли б прояснити деталі позицій один одного. Це - Україна і Сирія. Від вирішення даних конфліктів, особливо українського, безпосередньо залежить зняття американських економічних санкцій з Росії. Але немає жодних ознак, що позиції сторін з приводу цих двох ключових проблем хоч у чомусь зблизилися.
Путін тільки що оголосив про чергове виведення з Сирії частини російського контингенту. Не виключено, що це приурочено до саміту в Гельсінкі. У світі давно вже збилися з рахунку, скільки разів Росія оголошувала про виведення своїх військ з Сирії. Але американці з цього приводу налаштовані дуже скептично і, маючи в своєму розпорядженні найсучасніші засоби стеження, ніколи не переплутають планову ротацію сил і техніки з їх дійсним виводом. Домовлятися ж про щось у Сирії Трамп і Путін не можуть з двох причин. Американський президент досі не визначився зі стратегією в сирійському конфлікті. Російський же ні в чому не має наміру поступатися і вимагає збереження Асада при владі. При цьому Трамп давно вже переконався, що навіть угоди з Путіним про локальне припинення вогню в зонах деескалації нічого не варті і постійно порушуються росіянами та їх союзниками.
Зараз поширюються чутки, ніби Трамп готовий запропонувати Путіну наступну угоду: американці йдуть з південно-західних районів Сирії, поблизу ізраїльських кордонів, а в обмін Путін і Асад гарантують, що туди не будуть допущені іранські і союзні з ними шиїтські формування. Однак така угода є неймовірною. Не кажучи вже про те, що для США вона означала б фактичну капітуляцію і колосальну втрату престижу, російський і сирійський президенти дати необхідних гарантій за всього бажання не зможуть. Асад тримається при владі тільки завдяки підтримці російської авіації і з'єднань регулярної армії Ірану (у вигляді КВІР) і союзної з ним «Хезболли». Варіант, при якому війська Асада і російські льотчики будуть боротися з іранцями, можна заздалегідь виключити.
Що ж стосується України, то тут прикметним є те, що Болтон у Москві спростував чутки, нібито Трамп визнав Крим російським, і підтвердив, що США не визнають анексію півострова. На Донбасі американська позиція зводиться до створення міжнародної військово-цивільної адміністрації на окупованих територіях, що має привести до їх повернення до складу України. Росія ж категорично проти сценарію з міжнародною адміністрацією для Донбасу. Тому тут можливості будь-якої угоди теж не проглядаються.
Але головне насправді в іншому. З 14 травня голодує режисер Олег Сенцов, що вимагає звільнення всіх українських політв'язнів у Росії. 16 липня буде вже 64-й день його голодування. Якщо, звичайно, не станеться страшного до російсько-американського саміту. А ймовірність така існує, якщо Сенцова не звільнять раніше (у те, що Путін піде на звільнення всіх українських політв'язнів, навіть в обмін на всіх росіян, затриманих в Україні, якось не віриться). А Трампу в разі негативного сценарію з Сенцовим і тієї антипутінської кампанії, яка розгорнеться у зв'язку з цим по всьому світу, проводити саміт з російським лідером буде не з руки. Сам по собі американський президент до проблеми прав людини досить байдужий. Але негативний ефект він, як прагматик, не може не враховувати. Тому я не виключаю, що Болтон привіз до Москви якісь пропозиції по Сенцову. І дуже сподіваюся, що до 16 липня український патріот все ж вийде на свободу.
Борис СОКОЛОВ, професор, Москва
