Російський уряд: Нові старі обличчя
Дмитра Медведєва цілком передбачувано було висунуто Володимиром Путіним на посаду прем’єра РФ і затверджено Державною Думою переважною більшістю голосів без будь-якого серйозного обговорення. Але тривають ворожіння щодо персонального складу уряду. На разі ясність настала лише щодо віце-прем’єрів.
Їх тепер буде більше, і першим віце-прем’єром РФ замість Ігоря Шувалова стане Антон Сілуанов, який також збереже посаду міністра фінансів. Імовірно, Шувалов залишив уряд через корупційні скандали, які було пов’язано з його ім’ям. Також не буде серед віце-прем’єрів Сергія Приходька, який відзначився скандальною подорожжю разом з Олегом Дерипаскою та Настею Рибкою у норвезьких шхерах. А ось замінить його дуже близька до Медведєва людина — помічник президента Костянтин Чуйченко, який у президентській адміністрації очолював контрольне управління ще з часів медведєвського президентства. Він навчався в одній групі з Дмитром Анатолійовичем на юридичному факультеті ЛДУ. Тепер Чуйченко замість Приходька очолить апарат уряду. А колишній заступник начальника апарату уряду Максим Акімов (на цю посаду він потрапив 2012 року з віце-губернаторів Калузької області й з базовою історичною освітою), теж близький до Медведєва, стане віце-прем’єром, який курирує транспорт, зв’язок і цифрову економіку.
Натомість один із найближчих співробітників Медведєва Аркадій Дворкович позбувся посади віце-прем’єра. Значення цієї події на разі що не цілком зрозуміло. Можливо, ситуація стане біль зрозумілою, коли закінчаться формування нового уряду й пов’язані із цим кадрові зміни в адміністрації президента. Не виключено, що Дворкович обійматиме посаду в адміністрації президента. На разі ж його функції перейняли частково Акімов, а частково колишній міністр сільського господарства Олексій Гордєєв, якого було висунуто тепер на посаду сільськогосподарського віце-прем’єра.
Також позбувся своєї посади віце-прем’єра з оборонно-промислового комплексу Дмитро Рогозін. Його має змінити нинішній заступник міністра оборони Юрій Борисов. Він — кадровий офіцер, фахівець із радіоелектроніки, доктор технічних наук, очолив 1998 року ЗАТ «Науково-технічний центр “Модуль”» (розробка авіоніки, комплексів розпізнавання зображень та інтегральних схем), 2004 року — Управління радіоелектронної промисловості й систем управління Федерального агентства з промисловості, а 2008 року став заступником Міністра промисловості й торгівлі. Можливо, Рогозіна вирішили зробити єдиним цапом-відбувайлом за невдачі російських військ у Сирії, які виявили насамперед кричущу технологічну відсталість російської армії від американської й інших західних армій. Путін та Медведєв могли також взяти до уваги корупційний шлейф, що тягнеться за Дмитром Олеговичем, так і ту обставину, що Рогозін є єдиним партійним політиком у складі уряду. В тому сенсі партійним, що в не настільки давньому минулому очолював шовіністичну партію «Родина». Напевно, Путін і Медведєв вважають за краще мати в уряді чистих бюрократів-технократів, без будь-яких політичних амбіцій.
Не можна виключити, що в перспективі Борисов змінить Шойгу як міністра оборони, якщо Путін визнає успішним його роботу на посаді віце-прем’єра. Заміна ж Борисовим Сергія Кужегетовича зараз виглядає малоймовірною, оскільки суміщення посад міністра оборони й віце-прем’єра з ОПК є нелогічним.
Якби Шойгу був міністром оборони за часів Сталіна, то він би давно зізнавався б у відомстві Єжова або Берії, що є досвідченим змовником і старим американським шпигуном, для якого розстріл — занадто легка страта. Такий провал, як з ПВК Вагнера й загибеллю в останні тижні в Сирії декількох російських літаків і вертольотів, Сталін би не пробачив, і вчинив би із Шойгу так само, як вчинив із маршалом Блюхером після провальних для Далекосхідного фронту боїв на Хасані. Адже історія з «вагнерівцями» на Євфраті показала, що російська армія сьогодні абсолютно не в змозі протистояти американським збройним силам у звичайній війні і що за рівнем боєздатності вона на порядок поступається американцям навіть порівняно з тим співвідношенням, яке було між Червоною Армією та вермахтом під час Другої світової війни. Не випадково ж Путін на два тижні захворів після розгрому «вагнерівців». Бо він думав, що російські піхотинці, артилеристи й танкісти завжди американців поб’ють, а Шойгу його в цьому переконанні підтримував.
Щоб подолати розрив, потрібно 20-25 мирних років для повного реформування армії й політична воля до реформи. Ні того, ні іншого Росія не має. Але Путін у цьому сенсі не настільки кровожерливий, як Сталін. І зараз Шойгу він навряд чи стане міняти, хоча б тому що, немає якоїсь очевидно прийнятної кандидатури його наступника. Сергій Кужегетович — улюблений герой російської пропаганди й тому залишається одним із небагатьох міністрів з високим позитивним рейтингом . Тому якщо і зроблять когось відповідальним за плачевний стан російської армії, то не Шойгу, а скоріше нинішнього начальника Генштабу генерала Валерія Герасимова, одного з творців доктрини «гібридної війни». Але і його звільнення, якщо буде, то не відразу після затвердження нового складу уряду, а через деякий час. Напевно залишиться на своїй посаді й глава МЗС Сергій Лавров. Його зміна мала б сенс лише у разі принципової зміни зовнішньої політики Росії, яка мала б асоціюватися з новим обличчям на чолі зовнішньополітичного відомства. Але немає жодних ознак відмови Путіна від колишнього експансіоністського курсу.
Ольгу Голодець прогнозовано замінили на посаді віце-прем’єра із соціальних питань нинішнім головою Рахункової палати Тетяною Голіковою. Це робить вельми вірогідною також зміну міністрів соціального блоку. Їх наступникам, ймовірно, доведеться вирішувати вкрай непросте й непопулярне завдання підвищення пенсійного віку і скорочення пенсійних виплат. Але і Голодець нікуди з уряду не поділася, а просто пересіла в інше віце-прем’єрське крісло. Тепер вона відповідатиме за культуру і спорт. Відповідно, дискредитований допінговим скандалом Віталій Мутко тепер буде курирувати будівництво та регіональну політику. Що ж, Путін своїх не здає до останнього.
Загалом склад уряду Росії на разі не поповнився якимись дійсно новими обличчями. Путін і Медведєв тасують колоду вже перевірених бюрократів, лише пересаджуючи їх у нові крісла. Все це нагадує анекдот про збанкрутілий бордель, де вважають за краще міняти меблі, а не дівчаток. Політику ж у Росії на разі змінювати не збираються ні зовнішню, ні внутрішню, що й відбивається на складі уряду.
Борис СОКОЛОВ, професор, Москва
