Розвідка боєм
Як здається, вже оголошений російський генеральний наступ на Донбасі виявився лише посиленою розвідкою боєм. У всякому разі, саме такий висновок можна зробити поки що за даними українського Генштабу, зокрема й тому, що він оцінює російські втрати в перші дні розпочатого нового наступу на Донбасі у 100-200 убитих на день. Навіть коли перед відступом російських військ із Київської та Чернігівської області бої йшли по всій лінії зіткнення, але в загасаючій фазі, рівень російських втрат, знову ж таки, за оцінкою Генштабу ЗСУ, становив 200-300 убитих на день. Нехай навіть зона нового російського генерального наступу на Донбасі становить лише половину загальної протяжності фронту. Якби наступ справді мав характер генерального, то рівень втрат, у відповідних оцінках українського Генштабу, що відображає рівень інтенсивності бойових дій, мав би становити 200-300 убитих щодня.
Тому поки що можна говорити лише про посилену розвідку боєм на Донбасі з російського боку, яка має на меті визначити точне становище українських позицій. Чи відбудеться за нею справжній генеральний наступ, стане зрозуміло найближчими днями. Втім, тут може бути інше пояснення. Не виключено, що ресурси людей і техніки виснажуються у російської армії навіть швидше, ніж оцінює український Генштаб. Зазначу, що російське оборонне відомство свої втрати ретельно приховує і видає з цього приводу очевидно фейкову інформацію. Так, через 9 днів після потоплення українськими ракетами російського флагмана – ракетного крейсера «Москва», Міноборони РФ нарешті заявило, що під час пожежі на крейсері загинув один член екіпажу, ще 27 людей зникли безвісти, тоді як решта 396 членів екіпажу були благополучно евакуйовані. Між тим штатна чисельність екіпажу «Москви» становить 510 осіб, і якщо правильними є дані про евакуацію 396 моряків, то загальна кількість загиблих і зниклих безвісти має становити 114 осіб.
Звичайно, на перебіг бойових дій на суші загибель «Москви» і втрати серед її екіпажу впливають дуже мало. Хіба що вони суттєво зменшують можливість висадки російського морського десанту в районі Одеси. Але не можна відкидати й те, що й втрати російських сухопутних військ насправді більші, ніж ми припускали. У цьому випадку російський генеральний наступ на Донбасі протягом кількох наступних тижнів за кількістю використовуваного особового складу та бойової техніки зберігатиметься на рівні посиленої розвідки боєм, натомість нарощуватиметься застосування з російської сторони засобів ракетного та авіаційного нападу. Такий наступ можна буде відбити, не використовуючи основні резерви, і за цей час підготуватися до контрнаступу. Якщо ж справді після розвідки боєм настане по-справжньому великий наступ, то для його відбиття українській армії доведеться кинути всі сили та засоби й тимчасово забути про контрнаступ.
Здатність до відбиття Україною російської агресії безпосередньо залежить від обсягу, номенклатури та швидкості постачання озброєнь із Заходу, причому насамперед потрібні системи ППО середнього та далекого радіусу дії, оперативно-тактичні ракетні комплекси, танки та бойові літаки. Відтак досить дивною виглядає позиція канцлера Німеччини Олафа Шольца, який особисто викреслив із чергового пакету військової допомоги Україні німецькі танки «Леопард» під приводом того, що вони, по-перше, гостро необхідні бундесверу (хоча йшлося не про останні його модифікації) і, по-друге, що українським танкістам, мовляв, знадобиться дуже багато часу на освоєння «Леопардів». Проте обидва ці аргументи – надумані. Оскільки Україні збиралися постачати не останні моделі «Леопардів», ці танки ніяк не могли стояти в першій лінії бундесверу. Що ж до твердження, що українські танкісти надто довго освоюватимуть іноземні танки, то воно теж не витримує критики. Історія підказує, що для освоєння нових танків досвідченим екіпажам вистачає кілька тижнів. І якщо почати навчати їх у той момент, коли буде досягнуто домовленості про постачання відповідних типів танків, то час між реальним прибуттям танків в Україну та їх відправкою на фронт виявиться не таким уже й великим.
Інша річ – бойові літаки. Там час підготовки пілотів для польотів на раніше незнайомих машинах вимагає кількох місяців. Але це не привід, щоб не постачати літаки, оскільки війна може затягнутися на багато місяців. Тим більше, що поки що можна було б постачати літаки радянського виробництва, які є у східноєвропейських країн, і ті готові були б поставити Україні, але просять США компенсувати ці поставки американськими літаками. Проте американці робити це не поспішають. Схоже, німці та принаймні частина американської адміністрації все ще сподіваються на досягнення якогось компромісу з Путіним і тому побоюються постачати в Україну наступальне озброєння. Але такого компромісу просто не існує в природі. Щойно один із високопоставлених російських генералів оголосив, що цілями війни є вихід на адміністративні кордони Донецької та Луганської областей та захоплення всієї Південної України аж до кордону з Придністров'ям. При цьому генерал зробив кумедну обмовку щодо того, що «контроль над півднем України – це ще один вихід до Придністров'я, де також спостерігаються факти утисків російськомовного населення». Цікаво, як це кремлівські маріонетки утискають російськомовних? Чи в Кремлі їм так не довіряють? Навіть якщо після досягнення зазначених цілей російські війська зупиняться, це буде лише коротким перепочинком перед новим наступом. Нинішня війна може закінчитися лише чиєюсь перемогою, і Захід життєво зацікавлений у перемозі України.
Зараз готується черговий, шостий пакет санкцій проти Росії, який нібито повинен включати нафтове ембарго. Але про нього може бути оголошено лише після того, як 24 квітня пройде другий тур президентських виборів у Франції, інакше Еммануель Макрон може втратити голоси. Проте з досвіду попередніх санкцій слід сказати, що нафтове ембарго буде лише частковим та відкладеним за часом. А такі санкції ефективні лише тоді, коли вони швидкі й всеосяжні, інакше знайдеться занадто багато шляхів, щоб їх обійти. Для України зараз набагато важливіше швидке постачання необхідного їй озброєння. Для ефективного впливу санкцій можуть знадобитися місяці й роки, а результат війни може вирішитися найближчими тижнями.
Борис СОКОЛОВ, професор, Москва
