Савченко проти Путіна: хто переможе?
Перенесення путінським режимом оголошення вироку Надії Савченко на 21-22 березня стало свідченням того, що Кремль не виключає смерть української бранки. За таким варіантом, йому вдасться підштовхнути Україну до ряду прогнозованих кроків, котрі зможуть компенсувати Росії її нещодавній програш з провокуванням із зовні соціального Майдану-3.
При цьому, Москва може плекати надію, що цим вона не тільки спровокує Україну до розриву дипломатичних відносин з Російською Федерацією, а й підштовхне українське суспільство до протиправних дій проти дипломатичних установ Росії, котрі знаходяться на українській території, та введення воєнного стану.
Що легалізує в очах Путіна можливість розв’язання широкомасштабної військової агресії проти Української держави.
Якщо припустити, що Путін дійсно вибрав подібний шлях, то з усього виглядає, що тут він дуже прорахувався. Адже смерть Надії Савченко (не дай Бог), в першу чергу, рикошетом вдарить по ньому особисто.
А Росія себе остаточно дискредитує в очах світової спільноти. Образно кажучи, це буде подія, яка стане тотожною до збиття терористами малайзійського «Боїнгу», після чого Москва навіть теоретично не зможе сказати, що це не вона.
При чому, своїми діями стосовно Надії Савченко, Кремль сам весь час збільшує політичну вагу і світовий резонанс цієї справи.
Бо якщо (на самому початку), вона була ніким іншим, як звичайним військовополоненим, якого силою підступно вивезли на територію Російської Федерації, то тепер Савченко стала символом відстоювання Україною свого суверенітету і незалежності.
Навіщо Путін це робить? Адже навряд чи саме зараз йому потрібен такий гучний показовий процес, до якого прикута пильна увага світової громадськості.
Скоріш за все, Путін від самого початку робив ставку на те, що Надія Савченко є слабкою жінкою і його підлеглим вдасться легко «зламати» її.
Після чого можна було б використати її в якості інформаційної бомби - «викривача київської хунти». Але від початку все пішло не так.
Якщо ж Кремль дійсно сподівався, що вдасться використати Савченко в обмін на послаблення персональних санкцій путінському оточенню, то досягнуто абсолютно протилежного результату, коли тепер санкції вже можуть бути прийняті особисто до самого Путіна.
Наразі виникла дуже драматична колізія. Оскільки Надія Савченко стала заручником великої політичної «гри». Але вона вибрала єдино правильну й моральну позицію, й далеко не всі на це здатні.
Проте, не потрібно забувати, що фізично Надія Савченко повністю знаходиться в руках у Путіна.
І якщо путінський режим вирішив використати Савченко в своїй «грі» на короткій дистанції, то він явно має намір виторгувати собі щось у Заходу. Сподіваючись на те, що коли часу немає, то опонент стане більш поступливим.
Путін хоче показати, що він здатен «зламати» кого завгодно. Він розраховує на те, що Савченко або відмовиться від свого рішення, або (коли вона опиниться в критичному стані), її будуть «годувати» примусово.
Не їжею звичайно, а якимись «розчинами» у кров. Вона залишиться живою до 21 березня, і її продемонструють публічно.
Та Надія вже перемогла, її перемога незаперечна. Але, якщо її не стане, якою жахливою поразкою це буде для всього цивілізованого світу, всіх нормальних людей, які не змогли її врятувати?
На жаль, більшість росіян не мають своєї позиції і волі, щоб протистояти тиранії путінської влади.
Надія Савченко – це приклад стійкості і героїчної волі жінки, яку не змогли зламати путінські в’язниці і безмежів’я судової системи Росії.
