Що відбувається на Донбасі?
«24-та бригада відійшла до 29-го блокпоста, який до цього прикривав 31-й. Називати це відступом ніяк не можна – це було перегрупування сил», – солдат з місця подій
Святкування 22 січня Дня Соборності в Луганську завжди мало характер опозиційності. Начебто державне свято, але долучалися до нього, як правило, опозиційні до тодішньої влади сили. Вкотре луганські патріоти збиралися біля пам’ятника Т.Г. Шевченку, говорили запальні промови, розмахували стягами й розходилися по домах. Злука – слово, яке тоді мало характер аксіоматичний, попри перманентні провокації та вживляння через місцеві ЗМІ у свідомість громадян окремішності Донбасу. Тоді небезпека такої політики певних проросійських сил не уявлялася в тому масштабі, якого вона набула згодом. Виявилося, що від банера в центрі міста «Русское наследие» до спалених українських прапорів один крок. Наступним кроком уже були автомати, гранатомети, гармати, танки, «Гради», «Смерчі» та інші принади путінського «дружнього» привіту.
Один із таких «привітів» стався 20 січня, коли російські війська напали на 29-й і 31-й пости української армії. Що відбулося? Одразу деякі блогери та журналісти поспішили повідомити про цю подію в траурній аурі: «Усе пропало». 31-й блокпост розбито, наші відступають, селище Кримське ось-ось здадуть. Насправді російські війська (підкреслюю – саме регулярна російська армія, а не «ополченці» чи козаки в папахах) зайшли в селище Жолобок. 31-й блокпост справді був щільно атакований. Дві артилерійські групи (всього до 25 одиниць ствольної артилерії, здебільшого 122-мм гаубиць Д-30, а також до 10 установок РСЗО) атакували наші позиції. Загинув один військовий і кілька було поранено.
«Наводчик скоригував вогонь ворожої артилерії, яка постійно обстрілювала конкретний квадрат, – говорить один із солдатів з місця подій. – Залишатися в пристріляному місці не було ніякого сенсу. Саме тому 24-та бригада відійшла до 29-го блокпоста, який до цього прикривав 31-й. Називати це відступом ніяк не можна, бо це було перегрупування сил. У цілому територія, як і раніше, контролюється ЗСУ».
Ворог справді націлений на селище Кримське, на Бахмутівку, адже саме Бахмутський шлях відрізає місто Щастя, й тоді назріє загроза його оточення. Саме тому цей квадрат дуже укріплений. Взяти селище Кримське нереально. Його можна лише розбомбити артилерією. Разом із жителями. І ось це є великою загрозою, бо знаємо про «моральні» якості агресора. «Бросили, как быка на убой», – слова із таємничої записки, яку дістали українські солдати з кишені трупа російського найманця. У цих словах – уся суть тих, хто прийшов на нашу землю. Росіяни вже намагалися взяти селище Кримське. Тоді наші зустріли їх потужним вогнем. Ми дивувалися – до чого таке самогубство? Бо навіть невійськовим зрозуміло, що Кримське укріплене та заміноване. Просто забувся знаменитий маршальський вислів: «Бабы еще нарожают». Таке ставлення росіян передусім до своїх. У цьому вся їхня, так би мовити, природа.
Ворог і надалі атакує наші позиції й зараз, але в районі 29-го та 31-го блокпостів українські військові зупинили наступ російсько-терористичних військ. Атаки ворога продовжуються й по інших напрямках. Усі ці дні спостерігається виняткова активізація бандитів, яка супроводжується постійним надходженням техніки та військових із Росії. Перед цим навіть розійшлася чутка, мовляв, козаки й так зване ополчення об’єднались і припинили ворожнечу заради єдиної боротьби з українцями. Насправді наразі й для козаків, і для «ополчення» великою загрозою є не стільки українська армія, яка просто від них відбивається, скільки безпосередньо російські спецслужби, які з успіхом здійснюють їхню зачистку як неблагонадійного елементу. Саме ж «об’єднання» зусиль козаків і «ополченців» вилилося в чергову бійню в Ровеньках. 21 січня, за інформацією місцевих жителів, центр Ровеньок було перекрито внаслідок перестрілок, а самі ровенчани вимушені були по мокрому снігу пересуватися навприсядки. Така реальність. Такий він, «Русский мир», який несуть на нашу землю гаубичними «лаптями» сусіди. Це – вакханалія, яка нищить Донбас, і дехто має на меті поширити її й далі. Не припиняються обстріли, зокрема, Авдіївки, в якій, за словами Начальника ГУМВС України в Донецькій області В’ячеслава Аброськіна, наразі критична ситуація. Під постійними обстрілами Донецьк. Під удар потрапив Стаханов, куди прилетіла «порція граду». Поблизу Маріуполя по позиціях сил АТО було завдано масованих вогневих ударів з боку терористів.
Занепокоєність із цього приводу не полишає не тільки наше керівництво, а й світ. Турбота про наше трагічне сьогодення (тобто – їхнє майбутнє) примушує деякі країни періодично звертати увагу на конфлікт у Донбасі. Так, за ініціативою Литви ввечері 21 січня має відбутися засідання Ради Безпеки ООН щодо ситуації в Україні. Зустріч буде присвячена бойовим діям, які посилилися на сході України. Про це у своєму «Твітері» повідомив постійний Представник України при ООН Юрій Сергєєв і розповів: «Усією командою Місії України при ООН готуємося до відповідального засідання РБ у середу. Готуємо повну об'єктивну картину для світу». Донбас нудило від перемирій, тепер його лихоманить від війни. Справжньої війни, яку вже давно в народі не називають АТО.
