Схибив
Гілларі Клінтон у недавньому виступі перед виборцями зауважила: «Ви ведете кампанію у віршах, але керуєте в прозі».
Схоже, в нас є запит на суцільну поезію, попри те, що на дворі вже 2016-й.
Як відомо, на днях Святослав Вакарчук висловив під час вручення йому ордену Свободи невдоволення ходом реформ - особисто Порошенкові. Вся його промова побудована на неодноразово чутій риториці. Та, оскільки лідер «Океану Ельзи» є відомою персоною, хочеться зупинитись на певних нюансах.
«28 січня ми відзначатимемо річницю бою під Крутами. Що спільного між цими українськими захисниками і тими, хто захищає нашу країну зі зброєю в руках на сході сьогодні? І ті, і інші – Герої... Чому агресія ворога захлинулася? Тому, що ці молоді хлопці та й старші чоловіки готові були вмирати за свою країну... Ніхто з них не аналізував, не прораховував – вони просто жертвували».
Взагалі-то без аналізу та прорахунку воювати неможливо. Бійці Крут саме тому й змогли уповільнити наступ переважаючих сил противника, що грамотно організували оборону. І загинули далеко не всі: патетичне колективне самогубство – це, вибачте, міф. Те ж саме стосується наших воїнів на сході. Сміливці? Так. А ще вони на ходу засвоювали військове ремесло, тактику й стратегію, завдяки чому звільнили значну частину окупованих територій і зупинили путінську орду.
Біда наша саме в тому, що бракує нам аналітики, що не прораховують у нас наслідків своїх слів, учинків і публічних рішень. Не «жертви» зараз потрібні, а холодні, компетентні голови.
«Ворог, який роз’їдає Україну зсередини, – корупція, тотальна несправедливість, невігластво... Щоб перемогти його, теж потрібні герої - герої в українській політиці та владі. На жаль, на сьогоднішній день таких героїв ми не бачимо».
Я би сказав, що це пряма образа десятків гідних українських політиків, чиновників і волонтерів у владі, але ця претензія взагалі не до них: вони не герої, просто виконують свою роботу. А щодо героїчної політики – прошу до КНДР.
«Ми бачимо логічні вчинки».
Це навіть коментувати не хочеться.
«Нам потрібні кіборги в політиці!»
Ще раз: нам потрібні працьовиті, тямущі, компетентні люди на своїх місцях. А уряд «термінаторів» уже був. За Ющенка. Нагадати, чим це закінчилося?
«Де посаджені злочинці? Де реальна зміна правил гри?»
Усе, що потрібно для відповіді на це питання – зайти в Інтернет і почитати не ламентації, а факти. Якщо, звісно, є бажання розібратись.
«Взагалі – де зміни в країні?»
Натомість спитаю у Вакарчука: Святославе, а ви ж самі були владою, сиділи у парламенті, приймали закони, тож дозвольте поцікавитись у вас: де зміни в країні? А?
«Люди не вірять владі. Не тому, що влада погана. Тому, що влада така, як всі. А сьогодні нам потрібні люди, здатні на подвиги, надлюди».
Наша пісня гарна й нова, починаймо її знову. Герої. Кіборги. Надлюди. Геть аналіз, і прорахунок, і логіку. Це ж так нудно.
«Сприйміть, пане Президенте, ці слова серйозно - вони не направлені персонально проти вас, в них немає спроби заплямувати вашу особистість. Ці слова спрямовані до всієї української влади».
Президента Вакарчук згадує неодноразово. Але спрямовувати інвективи до Президента чи «до всієї української влади» - це одне й те саме. Це насправді дуже російська віра у доброго/злого/всемогутнього царя. Який наступного дня після виборів перетвориться на Супермена з чарівною паличкою і все повирішує. Або не перетвориться, і тоді він – Шоколадний Зрадник.
«Це не просто мій приватний голос – це, в прямому сенсі, голос народу України».
Вибачте, любий герою, але я теж частина народу і я вас від свого імені говорити не уповноважував.
Що роблять ті, хто хоче змін? Вони на них не чекають – всупереч знаменитій пісні Віктора Цоя – вони їх здійснюють тут і зараз. Можливостей достатньо. Заснувати фонд і профінансувати з нього потужну кампанію проти тієї ж корупції. Започаткувати освітній проект. Стати волонтером. Піти, якщо є здібності, в політику. Розслідувати нечисті оборудки, передавати результати в пресу та НАБУ. Запустити перспективний, діючий стартап. Успішних прикладів - безліч.
Ті ж, хто не бажає перенапружуватись, – пускають словесні петарди в ефір, всоте звинувачуючи абстрактну, але таку зручну для всіх можливих копняків владу. І легко, і не зобов’язує ні до чого, і як народний оборонець уславишся.
«Цей орден… нагадуватиме, що я сам ще зробив недостатньо для того, щоб наша країна нарешті стала кращою».
Так роби, Святославе! Роби, чорти б тебе побрали! Ми в тебе віримо.
