Спецоперація "в довгу"
27 березня посольство України в Росії отримало "лист щастя". Тобто копію повідомлення з міського суду міста Єсентуки про те, що Слідчий комітет РФ клопочеться про арешт Арсенія Яценюка. Народного депутата України, голову парламентської фракції "Народний Фронт", колишнього міністра економіки Криму, екс-міністра економіки України, екс-міністра закордонних справ України, екс-голову Верховної Ради України, колишнього прем'єр-міністра України, який отримав цей пост відразу після перемоги Майдану, російські слідчі звинувачують у вбивстві російських військових в середині 90-х років. Для чого ми перераховуємо всі регалії? - Для того, щоб повніше відобразити весь абсурд того, що відбувається.
Слідчий комітет РФ приписує Арсенію Петровичу членство в складі незаконного збройного формування "Вікінги", участь у бойових діях проти російської регулярної армії, вбивство 30 російських військовослужбовців. Групою "Вікінги", як запевняють російські слідчі, командував Олександр Музичко. Крім Яценюка, в ній успішно воювали такі відомі в Україні політики, як брати Тягнибоки і Дмитро Ярош. Керівник Слідчого комітету Росії Олександр Бастрикін розповів, що, за наявними у слідства даними, Яценюк у грудні 1995 року був нагороджений вищою нагородою Джохара Дудаєва "Честь нації". Над епосом про Арсенія-вікінга можна було б сміятися, якби не одне "але". У цій справі в Росії засуджені українці Станіслав Клих і Микола Карпюк. Адвокат Ілля Новіков розповідає, що, на його думку, якби ім'я Яценюка не фігурувало в кримінальних справах Клиха і Карпюка, доля засуджених українців могла б бути іншою. Новіков фактично звинуватив Арсенія Петровича в тому, що він не проявляє інтересу до долі Клиха і Карпюка. "Якби Арсеній Яценюк не обмежився тим, що він віджартувався. Якби він не вважав, що ця історія його не стосується, враховуючи, що людей катували, щоб вибити на нього свідчення. Якби він вважав за потрібне допомогти, він би допоміг нам дуже істотно", - розповів він в одному з інтерв'ю.
Божевілля висунутого звинувачення проти Яценюка очевидно. Тут ніхто не буде сперечатись. Але навіщо "справа Яценюка" з'явилась у публічному просторі? Хіба тільки для красивої телевізійної картинки, яку згодують російському обивателеві? Звичайно ж ні. Це спецоперація російських спецслужб. Але по порядку. Перше, що кидається в очі, так це чітка схема. Проти політика висувається абсурдне звинувачення, паралельно арештуються абсолютно випадкові люди, які до нього не мають жодного стосунку. З нещасних шантажем, залякуванням, обманом або просто тортурами вибиваються свідчення за настільки абсурдними звинуваченнями, що будь-якій розсудливій людині стає лячно. - "Це що ж робили з цими людьми, якщо вони зізналися в ось цьому?". А далі розгортається інформаційна компанія: "Політикам плювати на простих людей, які через них страждають", "політикани використовують наївних хлопців у своїх цілях".
Аналогічна схема була задіяна в справі "26 лютого", за якою заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтем Чийгоз обвинувачується в організації масових заворушень "за попередньою змовою з невстановленими особами з числа керівників Меджлісу". Разом із Чийгозом заарештовані абсолютно випадкові молоді кримські татари. Частина з них - Алі Асанов і Мустафа Дегерменджі - провину не визнають, свідчень проти Чийгоза і себе не дають. Їм загрожує 7 років позбавлення волі. Інші заручники повністю зізналися і, отримавши умовне покарання, вийшли з в'язниці. Спочатку їм обіцяли, що зізнання вони даватимуть в особливому порядку судочинства, який не передбачає використання виправдувальних вироків у будь-яких інших судах: "Ніхто не постраждає. Головне - це вийти на волю". А сьогодні, через півтора року, їх починають залучати як свідків звинувачення в суді проти Чийгоза. Прокуратура вже запросила включити їхні виправдувальні вироки в матеріали суду проти Чийгоза, через нібито "розбіжності в свідченнях".
Коли Чийгоз виніс цю ситуацію на публіку, обурившись відвертою маніпуляцією на почуттях заляканих і ошуканих людей, проти нього почалася масована інформаційна атака. Її основна теза - "Чийгоз підміняє поняття", "використовує наївних хлопців", "лідери заробляють політичні бонуси і працюють на Київ, а простий народ страждає".
Найцікавіше в цій справі те, що в тих виправдувальних вироках, які стали основою свідчень, ім'я Чийгоза фігурує в обставинах справи. Коли свідки обвинувачення сьогодні говорять, що вони його не знають, не знайомі, не бачили, - це мало чим відрізняється від того, що написано в їхніх вироках. Але ось те, в чому вони зізналися півтора року тому і що "нікому не може нашкодити", тобто сама обвинувальна частина - це те, що вони не тільки били проросійських активістів біля Верховної Ради Криму 26 лютого 2014 року, а й бачили, як поруч із ними людей б'ють Дегерменджі і Асанов, які не визнають провину. Нескладно припустити, що ті, хто за переконанням "чеснот" обмовив себе, рано чи пізно будуть залучені як свідки проти хлопців, які зберігають мовчання і готові ризикувати 7 роками тюремного ув'язнення. І тоді їм доведеться або звести наклеп на Дегерменджі і Асанова, повторивши слово в слово те, що написано в їхніх виправдувальних вироках, або потрапити під кримінальне переслідування за дачу неправдивих свідчень. Щоб домогтися повної дискредитації, Чийгоз цілком може вийти на свободу або бути обміняний як знаковий в'язень. Меджліс буде дискредитований.
Помилкою було б абсурдність звинувачень списати на безумство російської влади і зомбування населення. Божевільна політика, за допомогою якої путінський режим веде країну в прірву заради однієї чітко поставленої мети – виживання режиму. Але методи, що застосовуються проти України й українців, - спецоперація, пропаганда, гра на дестабілізацію "в довгу", - дуже логічні. Російські спецслужби нічого не роблять просто так. Яценюк, як і Чийгоз, вибраний як символ. Тай й до того ж їхні особисті якості цілком сприяють інформаційним атакам. Арсеній Петрович дійсно посміюється, а Ахтем-ага проявляє безкомпромісність як до ворогів, так і до себе. Вони образи. Яценюк - політик з Майдану, який хизується своїми проєвропейськими поглядами. Чийгоз - лідер Меджлісу, який не покинув Крим. Кримінальні справи проти них, де тиску піддаються випадково вибрані заручники, дискредитують не їх, а те, що вони символізують. Випадковостей не буває. А особливо там, де спецслужби зображують колективне божевілля.
Але головне, що ми повинні зрозуміти, так це те, наскільки ми всі вразливі. Політики, обивателі, країна. Подібні спецоперації вимагають часу й ресурсів. У Криму впливати на суспільство простіше простого. Всі медіа у руках маніпуляторів. Але починати суд проти Клиха і Карпюка, прив'язувати їхні долі до Яценюка, Тягнибока і Яроша в надії, що все це в результаті вплине на уми українців років через три - для цього треба бути впевненим, що і через три - п'ять років твій контроль над інформаційним простором збережеться. "В довгу" грають там, де немає жодної необхідності влаштовувати блискавичні "бліцкриги". Ми повинні відповісти собі на запитання: "Чому так?". Треба протистояти загрозам, а не відмахуватись від них. І ось тоді можна буде говорити, що російська спецоперація "в довгу" проти України провалилась.
