СЦКК: хитромудре повернення
Російський МЗС нарешті назвав умови, за яких російські офіцери повернуться в Спільний центр з контролю і координації режиму припинення вогню (СЦКК) на Донбасі. Заступник міністра закордонних справ Росії Григорій Карасін в інтерв'ю ТАСС заявив, що «спільний центр повинен мати мандат, тобто прописану і затверджену процедуру оформлення документів і порядок їх дій. Одним словом, документ, який би багато що визначав і гарантував би передбачуваність перебування російських військових у цьому центрі... Думаю, ми маємо право вимагати, щоб було створено нормальні цивілізовані умови для перебування наших представників».
Як відомо, з проханням повернути спостерігачів у СЦКК до Росії звернулися держсекретар США Рекс Тіллерсон, канцлер Німеччини Ангела Меркель і президент Франції Еммануель Макрон. І зовсім нещодавно на засіданні Постійної ради ОБСЄ у Відні заступник глави місії США Мішель Сайдерс заявила: «Росія в односторонньому порядку відкликала свій контингент із СЦКК у грудні, що позбавило сторони ефективного механізму для встановлення тимчасового перемир'я. Росія не повинна ухилятися від своїх зобов'язань і повиннна повернутися до СЦКК негайно!». І ось, нарешті, пішла реакція Москви. Але однією умовою Карасін не обмежився. Він тут же додав другу: «Крім того, ми вважаємо за необхідне, щоб у цьому центрі були представлені Донецьк і Луганськ. Це теж важлива умова!». Російський заступник міністра також стверджував: «Ми виступаємо за те, щоб було забезпечено нормальні, гарантовані умови для роботи і перебування наших військових у СЦКК. Таких умов не було створено, незважаючи на відправлені російською стороною чотири ноти по дипломатичних каналах».
Тут необхідно зрозуміти, чого саме Москва домагається, а з приводу чого готова торгуватися і поступитися. Характерно, що постпред Росії при ОБСЄ Олександр Лукашевич повторив тільки перший пункт пропозиції Карасіна, але з одним істотним доповненням: «Для відновлення ж російської участі в СЦКК необхідно узгодити і затвердити регламент його роботи, що закріплює правовий статус співробітників. Для них повинні бути забезпечені нормальні умови роботи, не гірші, ніж для спостерігачів СММ (Спецмоніторингової місії ОБСЄ - Б. С.). Потрібно передбачити нормальний порядок їх в'їзду/виїзду на Україну. Природно, не може бути мови про роботу російських військових на Україні в якості представників «країни агресора»». Тобто тут фактично в якості умови повернення російських офіцерів висувається вимога скасування або зміни щойно ухваленого Верховною Радою Закону про реінтеграцію Донбасу.
Не випадково Лукашевич у своєму виступі обрушився на цей закон, який нібито «ховає» Мінські домовленості. І навіть патетично заявив: «Виконання Мінських домовленостей у прямому діалозі з Донецьком і Луганськом - це не капітуляція України. Навпаки, це - шанс на справжнє національне порозуміння, відновлення добросусідських відносин і збереження територіальної цілісності України в її нинішніх кордонах». Насправді це всього лише шанс для Кремля здійснити свою стратегію із заштовхування ДНР і ЛНР в Україну за умови збереження повного свого контролю над ними. Таким чином, Москва хотіла б перетворити своїх маріонеток на знаряддя впливу на українську зовнішню і внутрішню політику, щоб блокувати як євроінтеграцію України, так і можливість побудови скільки-небудь сильної української держави, здатної впоратися з олігархами і корупцією. Пропонований Росією варіант - це, навпаки, шлях до гарантованого розколу України на підконтрольні Москві удільні князівства, які в подальшому повинні стати частиною реставрованої імперії. Якщо Україна хоче зберегти реальну незалежність, на російські умови погоджуватися в жодному разі не можна.
Але невже Росія серйозно розраховує, що Рада під тиском Москви змінить закон? Зрозуміло, настільки наївних людей серед керівників російської зовнішньої політики немає. Тому вимога скасування закону про реінтеграцію - це всього лише певний об'єкт для торгу, щоб було чим поступитися в разі досягнення компромісу, продемонструвавши широту російської душі.
Інша російська умова - це вимога включити до складу СЦКК представників ДНР і ЛНР. Звичайно, Кремлю дуже б хотілося це зробити. Адже це б означало, що Україна визнає де-факто сепаратистські республіки. Крім того, це створило б ситуацію, коли в СЦКК російські офіцери засідали б разом зі своїми маріонетками і отримали б там перевагу. Цілком очевидно, що Київ на виконання цієї російської вимоги не піде. Тому умову про допуск до складу Спільного центру представників сепаратистів слід розглядати як пропагандистський хід, про який у Кремлі забудуть оддразу після того, як доб'ються повернення своїх офіцерів у СЦКК на своїх умовах, але тільки на тих, виконання яких Москва дійсно добивається. У чому ж суть цих умов?
Їх суть у тому, щоб повернути російських офіцерів до СЦКК у тому ж фактичному статусі, який існував у перші тижні і місяці після укладення Мінських угод. Тоді росіяни практично безконтрольно переміщалися по прифронтовій смузі, в тому числі з української сторони лінії фронту і, не особливо маскуючись, здійснювали розвідувальну діяльність в інтересах сепаратистів. При цьому українські офіцери у складі СЦКК через відсутність гарантій безпеки контрольовану сепаратистами територію не відвідували і не відвідують, і тому позбавлені можливості ведення розвідки в інтересах Збройних сил України.
З'ясувалося, що, пішовши з СЦКК, Росія сама себе загнала в кут. Цей демарш налякав не Київ, а скоріше його західних партнерів. У Вашингтоні, а особливо в Парижі і Берліні, всерйоз побоювалися початку широкомасштабної війни на Донбасі. Але дуже швидко виявилося, що нічого екстраординарного в зоні конфлікту не відбувається. Воно й не дивно! За нинішнього рівня задіяних сил і засобів російсько-сепаратистська сторона ніякої переваги над ЗСУ не має. Скоріше навпаки. А для широкомасштабного російського вторгнення на Донбас і Україну в цілому потрібне політичне рішення, яке в усякому разі жодним чином не залежить від наявності або відсутності російських офіцерів у складі СЦКК. Зрештою, їх завжди встигнуть відкликати перед самим вторгненням.
Тому Києву не варто погоджуватися на жодні російські умови, а допускати повернення російських військових до Спільної Комісії тільки на тих умовах, які існували до 19 грудня 2017 року. Сьогодні в поверненні своїх представників до складу СЦКК Росія зацікавлена більше, ніж Україна - хоча б для того, щоб заспокоїти західних партнерів.
Борис СОКОЛОВ, професор, Москва
