У Росії тепер сподіваються тільки на Бога
Ядерний центр у Сарові оголосив тендер на ікони, книжки і картини на суму понад 2,3 мільйона рублів
Російське життя все більше нагадує поганий анекдот. Якби за радянських часів я б де-небудь прочитав або, правильніше, почув, що Російський Федеральний ядерний центр - Всеросійського науково-дослідного інституту експериментальної фізики (за радянських часів - Всесоюзний науково-дослідний інститут експериментальної фізики) в закритому місті Сарові (за радянських час - Арзамас-16) Нижегородської (за радянських часів - Горьковської) області вирішив закупити ікони, я б сприйняв це як початок якогось анекдоту. Тим часом це не анекдот, а справжнісінький факт. Ядерний центр у Сарові дійсно оголосив тендер на ікони, книжки і картини на суму понад 2,3 мільйона рублів. Про це з'явилося повідомлення на сайті держзакупівель. Тут варто нагадати, що, як і за радянських часів, Саровський ядерний центр займається головним чином виробництвом ядерних і термоядерних боєприпасів.
Ну, проти того, щоб науково-дослідний центр закуповував книжки, здавалося б, заперечувати не доводиться. Тільки ось книжки керівництво Ядерного центру обрало досить специфічні. На сайті держзакупівлі фігурують біографії «Серафим Саровський» і «Федір Ушаков». Серафим Саровський, нагадаю, - це ієромонах Саровського монастиря, засновник і покровитель Дівеєвської жіночої обителі, який жив у другій половині XVIII і в першій третині XIX століття. У 1903 році він був прославлений Російською православною церквою в лику преподобних за ініціативою імператора Миколи II. До місця, де розташований Федеральний ядерний центр, преподобний Серафим має безпосередній стосунок, а ось до виробництва ядерних боєприпасів і взагалі до ядерної фізики - абсолютно жодного.
Федір Федорович Ушаков - це прославлений російський адмірал, який командував Чорноморським флотом і Середземноморською ескадрою. Жив він приблизно в один час із Серафимом Саровським, але, як і той, жодного стосунку до ядерної фізики не мав і навіть не міг знати, що це таке, оскільки цієї наукової дисципліни тоді ще не існувало в природі. І до цілком сухопутного Сарова і його околиць Федір Федорович ніякого відношення не мав. Але керівництво Ядерного центру, як здається, зацікавилося адміралом Ушаковим не як видатним флотоводцем, а як ще одним православним святим. У 2001 році Феодор Ушаков був канонізований Російською православною церквою як місцевошанований святий Саранської і Мордовської єпархії, оскільки адмірал був похований у місцевому Санаксарському монастирі (його канонізацію посилено лобіювало командування російського флоту). А 6 жовтня 2004 року Архієрейський собор Російської православної церкви зарахував Федора Ушакова до загальноцерковних святих у лику праведних.
Тут зіграло певну роль те, що Ушаков став також одним із культових радянських героїв у період Великої Вітчизняної війни та наступної епохи боротьби з «безрідним космополітизмом» та з «підлабузництвом перед Заходом». Були засновані орден і медаль його імені, а радянські історики, чуйні до ідеологічних віянь, стали приписувати Ушакову розробку всіх тих новаторських тактичних прийомів морського бою, які у світі зазвичай асоціюють з ім'ям британського адмірала Гораціо Нельсона. У Сарові (тоді вже такому, що зник з усіх радянських мап) в 1953 році ім'ям Ушакова було названо вулицю. Ймовірно, це відображало не тільки всесоюзний культ адмірала, але і ту обставину, що чимало працівників Ядерного центру були пов'язані з флотом. Не дивно, що в 2006 році в Сарові був встановлений пам'ятник Ушакову, а в 2009 році громадській організації ветеранів ВМФ міста Сарова було присвоєно ім'я адмірала Ф.Ф. Ушакова (все ж таки - не праведного воїна Феодора Ушакова). А в 2011 році ветерани флоту відкрили «Саровський музей військово-морської слави», в якому демонструється єдина в світі реконструкція мундира Ушакова, в якому Федір Федорович був похований у Санаксарському монастирі.
А які картини збирається закуповувати Федеральний ядерний центр? Напевно, якісь супермодерні полотна, де художники в міру своєї фантазії і таланту відобразили будову атома або хід найскладніших фізико-хімічних реакцій і процесів? Але ні, в документі на сайті держзакупівель повідомляється, що центр хоче купити 90 триптихів Саровської пустині, очевидно, з ядерною фізикою ніяк не пов'язаних.
І ось, нарешті, головне, заради чого починався тендер. Ядерний центр намірився закупити 76 ікон Серафима Саровського, та ще й зі стразами. Мабуть, у надії, що преподобний Серафим не тільки захистить виробників ядерних боєприпасів від усіх мислимих і немислимих земних нещасть, а й виступить їхнім небесним покровителем і заступником. А чим дорожче буде ікона, тим надійніше, як вважає керівництво Ядерного центру, вона охоронить від різного роду нещасть. Мотивування цих закупівель у тендері просто дивовижне: «Закупівля здійснюється внаслідок аварії, інших надзвичайних ситуацій природного або техногенного характеру, непереборної сили, при необхідності термінового медичного втручання, а також для запобігання загрози виникнення зазначених ситуацій».
Вочевидь, усе те, що збирається закупити Ядерний центр, добре для патріотичного виховання, для тих прочан і туристів, які відвідують Саров і його околиці. Але паломників і туристів на територію Ядерного центру, я сподіваюся, пускати все-таки не будуть. Інакше не можна буде гарантувати ні дотримання режиму секретності, ні збереження ядерних матеріалів. А до проблеми безпеки ядерних і термоядерних досліджень і виробництва відповідних боєприпасів це жодного стосунку не має, так само як і до попередження чи боротьби з надзвичайними ситуаціями. Навпаки, якщо працівники Ядерного центру в робочий час будуть не спеціальну літературу читати і досліди в лабораторіях ставити, а почнуть зачитуватися біографіями Серафима Саровського і Федора Ушакова та милуватися триптихами Саровської пустині й іконами зі стразами, це якраз помітно підвищить імовірність виникнення надзвичайних ситуацій, причому завдяки дії не природного, а людського чинника.
А взагалі на сумні думки наводить закупівля Федеральним ядерним центром ікон та іншої церковної атрибутики на вельми солідну суму грошей, що проходять за статтею питань безпеки. Тут, швидше за все, присутня корупційна складова, але не в цьому головна біда. Виходить, що керівництво Ядерного центру настільки не впевнене у своїй і своїх співробітників здатності запобігати різним НС і позаштатним ситуаціям, що сподіваються тепер тільки на Бога і преподобного Серафима. Значить, стан справ у російській ядерній галузі дійсно швах. Але ж якщо там станеться якась серйозна катастрофа, то мало не покажеться всьому світу.
А те, що стан справ з іншою ядерною складовою російських збройних сил, з атомними підводними човнами з ядерним озброєнням теж не благополучно, доводить стаття відомого блогера navy_korabel. Він приходить до висновку, що в Росії немає достатніх суднобудівних потужностей, щоб підтримувати у боєздатному стані і модернізувати більшість своїх АПЧ як через втрату українських виробників, так і через звичайне російське нехлюйство. Висновок невтішний: «За останні кілька років атомні підводні сили ВМФ Росії втратили щонайменше вісім човнів радянських проектів. Число це не остаточне - воно може збільшитися через обмежену дієздатність наших судноремонтних верфей і того олімпійського спокою, з яким головкомат ВМФ і військово-політичне керівництво країни дивляться на кризу атомного підплаву... Колись велика і могутня компонента загального призначення атомного підводного флоту СРСР зменшилася до 13 одиниць, половина яких не на ходу... Товариші адмірали, з цим безладом треба терміново щось робити!!!» (https://navy-korabel.livejournal.com/203848.html) Ну, що російські адмірали раптом прокинуться, це навряд чи.
До речі, ім'я «Серафим Саровський» носить один із катерів Балтійського флоту ВМФ Росії. Є і есмінець «Федір Ушаков», тільки на Північному флоті. Що ж, російські моряки, які бачать у праведному воїні Феодорі Ушакові та преподобному Серафимі Саровському своїх заступників, теж сподіваються тепер тільки на них і на Бога.
Борис СОКОЛОВ, професор, Москва
