Вашингтон "пожалів" Путіна, але санкції залишить
Розгром у Сирії російських найманців з приватної військової компанії (ПВК) Вагнера обростає новими і вельми неприємними для Кремля подробицями. Виникає безліч запитань, з яких найбільш важливих три.
Перше. Чи відбулася фіксація російською радіоелектронною розвідкою переміщення стратегічних бомбардувальників США В-52 у район поблизу річки Євфрат.
Друге. Чи була можливість перешкодити завданню удару по наступаючих сирійських військах, у яких перебували бійці ПВК.
Третє. Чи знали у Москві про підготовку до захоплення нафтопереробного заводу (НПЗ) Conoco на території, контрольованій курдами.
Відповіді на запитання не тільки суто військові, а в набагато більшому ступені політичні. Схід, як відомо, справа тонка, а Близький Схід - тонше на порядок. Союзники і партнери домовляються у столицях, а в сірійських регіонах діють зовсім інакше. Десь співпрацюють, десь ведуть справжню війну один проти одного, найчастіше чужими руками.
На перше запитання слід відповісти позитивно. Кожен зліт американських літаків, навіть з авіаносців, не кажучи вже про стратегічні бомбардувальники, фіксується, їхній курс відстежується, а переговори пілотів між собою і базою фіксуються. Звичайно, розмови по радіо проводяться за захищеним каналом, проте часто електроніка, особливо в бойових умовах, відмовляє і льотчики переходять на відкриті канали зв'язку. У Москві прекрасно бачили, що В-52, які вилетіли з авіабази Ель-Удейд у Катарі або з острова Дієго-Гарсія в Індійському океані, спрямовуються не за звичайним маршрутом, а в Сирію. У першому випадку їм довелося летіти близько 1,5 години, у другому щонайменше удвічі довше. У будь-якому випадку американські бомбардувальники вилетіли заздалегідь. З цього випливає, що удар по наступаючих не був спонтанним, а ретельно готувався.
По-друге. Теоретично така можливість була. Або повернути наступаючих і тим самим запобігти зіткненню, або забезпечити їх повітряним прикриттям. У Росії патріоти вже щосили обурюються, чому вагнерівці не були підтримані з повітря. Начебто двох російських винищувачів було б достатньо. Судячи із зосереджених сил, американці серйозно рахувалися з можливою російською участю, твердо вирішили дати відповідь і навряд чи б їх злякали два-три МіГи.
По-третє. Уже доводилося відзначати, що асадівці про свій намір захопити НПЗ російським партнерам не повідомили, але це зовсім не означає незнання Москви про підготовлювану акцію. Цілком імовірно, що таким чином хотіли провчити Дамаск і наочно показати заодно й Ірану, що без Росії їм нічого не світить. Це одна з причин московського мовчання і нелегкого визнання загибелі співвітчизників у провінції Дейр-ез-Зор біля населеного пункту Хашшам.
У цій ситуації дуже цікава поведінка високих американських представників - від міністра оборони Джеймса Меттіса до командувача авіації Центрального командування генерала Джеффрі Геррігана. Він командував американською авіацією в цьому бойовому зіткненні, завдання льотчикам ставилися з його участю.
Обидва відверто клеять дурня. Все, виявляється, просто. Кілька днів спостерігали за концентрацією сирійської урядової армії на лівому березі річки Євфрат на плацдармі, де вони взагалі ж бо не мали бути. За два дні до подій запросили російських представників, але ті відповіли, що нічого не знають. І коли асадівці з вагнерівцями перейшли червону лінію, атакували штаби курдських і опозиційних сил, то отримали відповідь із застосуванням всіх сил і засобів.
Дуже цікавий факт. Міністр і генерал старанно уникають відповіді на запитання, яке їм багато разів ставили журналісти: «Ви знали, по кому задали ударів?» І виявляється, що американських штабах щодо цього абсолютно не в курсі.
Не віриться в це. Завдання будь-якої розвідки визначити, хто наступає і якими силами. Після бою дізнатися, куди і якою чисельністю, з якою зброєю відступив противник. Вважати, що розвідка з такими елементарними завданнями не впоралася, неможливо. Занадто ретельно і з відповідним розвідувальним забезпеченням удар був підготовлений. І після цього не виявили навіть простої людської цікавості. Відверто клеять дурня. Навіщо?
Тут ми вступаємо на поле багатокомпонентної гри, в якій сирійський розгром, за всієї його важливості, для Вашингтона є одним з факторів зовсім не першого ступеня. Хоча для Ірану і Дамаска, а також Анкари він перебуває на першій лінії. Саме з цим пов'язаний візит іранського міністра закордонних справ Мохаммада Джавада Зарифа у Москву, хоча формально його метою є участь у конференції з Близького Сходу.
Що стосується Вашингтона, то Сирія і Близький Схід загалом розглядаються як елемент тиску на Росію з точки зору її подальшого втягування у безперспективну війну, що вимагатиме від Москви використання великих ресурсів і внутрішньої напруги.
Схоже, що саме на це у Вашингтоні роблять ставку на тлі конкуренції у внутрішній боротьбі, що загострюється.
Загалом, на думку багатьох оглядачів, в адміністрації американського президента налаштовані щодо Кремля досить рішуче. Це випливає з виступу на конференції в Мюнхені радника президента з національної безпеки Герберта Макмастера. Головними стають звинувачення Москви у втручанні у виборчий процес у США. Доповідь спеціального прокурора Роберта Мюллера представила, як то кажуть, адреси, імена, явки. Трампа потішив пасаж, що російське втручання на результат не вплинуло, але це особисте. Для американської еліти важливий сам факт втручання, незалежно від його обсягів і наслідків. І це змусить Білий дім переходити до все більш жорстких заходів щодо Москви.
Після деякої паузи цей процес вже почався. В інтерв'ю телеканалу CBS державний секретар Рекс Тіллерсон сказав, що розглядається можливість введення додаткових санкцій щодо російських громадян відповідно до закону CAATSA (Про протидію противникам Америки за допомогою санкцій). «Ми розглядаємо додаткових осіб для можливого введення санкцій». Принаймні у галузі продажу зброї санкції почали діяти. Концерн «Калашников» повідомив, що втратив майже 90% іноземного ринку, різко впав експорт та нові угоди відкладені.
Джерела агентства Bloomberg вказали, що після публікації доповіді конгресу банки почали більш ретельно стежити за транзакціями бізнесменів зі списку. Юристи також зауважують обмеження щодо російських бізнесменів. Іноземні компанії почали вносити в договори з російською стороною так зване «санкційне застереження», згідно з яким, якщо раптом несподівано виявиться, що контрагент перебував під санкціями, то інша сторона має право розірвати контракт,
Все це змушує Москву нервуватися і намагатися досягти компромісу хоч у чомусь. Саме тому в Вашингтоні вирішили не піднімати на щит сирійський розгром і вдати, що начебто не знають, хто і як наступав на курдів і американців. Тим самим Кремлю дають можливість хоч якось зменшити ті втрати матеріальні, людські і репутаційні, яких він зазнав. Насамперед в арабських країнах. Путіна вирішили в кут не заганяти, особливо напередодні виборів. Нехай більш-менш спокійно проведе це соціологічне опитування серед своїх прихильників.
Безперечно, що після 18 березня Москва спробує якось відігратися, якщо не в Сирії, то в Україні. Тому не виключено чергове загострення на Донбасі.
