Вчора і сьогодні ялтинського світу
У Росії з нагоди круглої дати 9 травня збираються влаштувати грандіозне свято. Якесь повторення олімпіади. У Стародавньому Римі народу влаштовували видовища й роздавали хліб. Нині з другим в Росії дещо сутужно, тому буде лише перше.
Якось непомітно пройшла чергова кругла дата. У Криму 70 років тому відбулася друга зустріч глав держав та урядів антигітлерівської коаліції. Тут зіткнулися три підходи, що частково перетинаються і частково суперечать один одному.
Як пише Генрі Кіссинджер у своїй книзі «Дипломатія», «Черчилль хотів відновити традиційну рівновагу сил в Європі. Це означало б перебудову Великої Британії, Франції і навіть переможеної Німеччини таким чином, щоб вони разом зі Сполученими Штатами здатні були протистояти радянському колосу на сході. Рузвельт уявляв собі післявоєнний порядок таким чином, щоб три переможця плюс Китай діяли як всесвітня рада директорів, силою забезпечуючи мир і захищаючи від зазіхань будь-якого потенційного зловмисника, яким Рузвельт насамперед вважав Німеччину. Цей погляд став відомий як теорія «чотирьох поліцейських». Сталінський підхід відображував сплав комуністичної ідеології та традиційної російської зовнішньої політики. Він прагнув отримати готівкою за перемогу його країни й поширити російський вплив на Центральну Європу».
У Ялті майбутня система світового порядку не була остаточно встановлена, а лише намічена. Майбутні переможці Німеччини та Японії найбільше уваги приділили новим кордонам. Особливо великі суперечки викликали кордони Польщі й на Балканах. Югославія в особі Тіто претендувала на італійський Трієст. Уже в травні 1945 року приналежність цього міста і прилеглої території викликала першу серйозну кризу між союзниками аж до можливого збройного зіткнення.
Було досягнуто домовленості про те, що СРСР розпочне військові дії проти Японії через 2-3 місяці після поразки Німеччини й окупує Маньчжурію та Північну Корею, а також отримає південний Сахалін і Курильські острови. Також домовилися розпочати конференцію щодо майбутньої міжнародної організації з підтримання миру, тепер це ООН.
Остаточно систему міжнародних відносин було сформовано в Потсдамі. Там практично підбили підсумки Другої світової війні, хоча вона тривала ще більше місяця, і з’явилися численні ознаки переходу від війни гарячої до війни холодної. Тим не менш, Ялтинсько-Потсдамський світовий порядок в тому чи іншому вигляді проіснував майже 70 років. Нині ж Москва хоче його кардинально переглянути.
Історичні паралелі завжди умовні, й переносити події минулого в наш час потрібно завжди з певною обережністю. З іншого боку, історія — це політика, обернена в минуле. Саме в ньому можна знайти джерело і продовження багатьох сучасних подій.
У період «холодної війни» зіткнення західного світу та СРСР відбувалося на периферії. Спочатку в Кореї, потім у В’єтнамі, в країнах Африки тощо. Психологія російської партійно-господарської еліти сформувалася під впливом конфронтації з США. У політиці панувала конспірологія щодо того, що відбувається у світі.
Заворушення в східному Берліні в червні 1953 від засланих диверсантів із західної частини міста. Не тому повстали робітники, що їм урізали зарплату, але збільшили норми, що, незважаючи на постачання продовольства з СРСР, в магазинах східної частини Німеччини було мало товарів порівняно із західною. Виключно через західну пропаганду і дії американської та англійської агентури.
Те саме в Польщі та Угорщині в жовтні 1956 року. Не репресивний характер режимів Берута, потім Охаба у Варшаві та Ракоші з Гере в Будапешті, а заслані з Австрії контрреволюційні банди підняли заколот.
З Празькою весною 1968 було дещо складніше, але все одно в усьому винні американці. Вони начебто постачали майбутнім контрреволюціонерам зброю. Було знайдено їхні склади в Соколово. Потім виявилося, що ця зброя чехословацької армії, мастило — східнонімецьке, маркування — радянське.
Польська «Солідарність» взагалі від початку й до кінця — продукт ЦРУ. Так само як і помаранчеві революції в Україні, Киргизії, «революція троянд» у Грузії. Вінець московської конспірології — це Майдан у Києві в 2013-2014 рр.
Звідси випливає ясний і простий висновок. Сталін у Ялті, а потім у Потсдамі ділив світ з лідерами великих держав. Вперше термін «великі держави» з’явився в документах Віденського конгресу 1815 року.
Після розпаду СРСР російська еліта почала відчувати, що змінилося ставлення, і тепер лише Москва вважає себе Третім Римом, а решта світу дотримується дещо іншої думки. І причиною є виключно зла воля Заходу, який хоче звести велику Росію до становища другорозрядної навіть не держави, а такої собі країни.
Психологічно інших можливостей утвердити себе в статусі великої у Росії, за кремлівськими уявленнями, немає, окрім як озброєною рукою. При цьому відхід зі сфери впливу країн Балтії досі сприймається як тимчасовий, що стався в період ослаблення. Спроби спочатку Грузії, потім України змінити зовнішньополітичний, і що ще важливіше, внутрішньополітичний курс вже викликали жорстку протидію Москви. Повторилася історія з Миколою I. Посада жандарма Європи й пов’язана з нею психологія занесла його на повороті настільки сильно, що він вплутався під надуманим приводом у Кримську (Східну) війну з коаліцією європейських держав.
Всі авторитарні й тоталітарні правителі відчувають неприховану зневагу до демократичних країн та їхніх інститутів. Сталін у питанні про те, скільки дивізій у Папи Римського, підкреслював свою силу й перевагу. Він не звернув уваги на відповідь римського первосвященика, що відповість Господь, коли син Йосип постане перед ним. Сталінський режим став елементом історії, а демократичний світ продовжує існувати й розвиватися.
На глибоке розчарування Путіна ніхто не збирається ділити з ним світ по лекалах Ялти-45. Мало того, несподівано Україна почала серйозно пручатися, Захід все більш жорстко відповідає. Претензій Кремля на свою зону впливу на пострадянському просторі також ніхто не визнає. Так само як і можливість фінляндизації України за змовою за спиною Києва.
Тут ми вступаємо на поле вже не політики, а психології. Раціональне мислення не допускає механічного перенесення умов лютого 1945 на зиму 2015. Якраз викривлене дзеркало імперського мислення в Москві вводить начальника держави російської до віртуального світу можливості змови великих держав за рахунок менших за територією або населенням. Так можна було вчиняти в середині минулого століття, але аж ніяк не зараз. Очевидна і проста істина, але вона не може пробити собі шлях до московських коридорів влади.
До речі, аншлюс Австрії, потім Мюнхенська змова й приєднання Судетської області Чехословаччини вельми боляче вдарили по мілітаризованій економіці Німеччини. У січні 1939 року президент Рейхсбанку Ялмар Шахт написав фюреру листа, в якому попередив про неминучий фінансовий крах Німеччини, якщо не буде отримано від США кредит в $ 250 млн. ($ 5 млрд. за нинішнім курсом). Рузвельт кредиту не дав, довелося розпочинати війну, щоб за допомогою грабунку завойованих країн утримати економіку на плаву.
У нашому випадку роль кредиту для Росії мали зіграти високі ціни на нафту. Вийшло трохи інакше, і тепер російська економіка з фінансами вступили в суперечність з імперською політикою.
Путін вдерся в Україну й тепер стоїть перед досить складною дилемою. Або негайно відповзати назад з Донбасу й починати зализувати рани, або збільшувати ставки у вельми ризикованій грі. На разі обрано друге.
Руйнувати світовий порядок йому ніхто не дасть. У Кремлі це ще не зрозуміли. Схоже, що річниця Ялтинської конференції московського начальника не наводить на жодні історичні паралелі.
