Відповідальність, тарифи і політиканство
Черчилль якось сказав, що демократія - жахлива форма правління, але всі інші ще гірші. Люди в своїй масі не дуже хочуть демократії, бо це не тільки права і свободи, але обов'язки і відповідальність. Ось тут і починаються проблеми, оскільки ніхто не хоче мати обов'язки і приймати на себе відповідальність за будь-які, навіть за свої власні, рішення.
І не має значення - стара і традиційна у вас демократія чи зовсім молода.
Ось Велика Британія проголосувала за вихід із ЄС. Чому? Дуже просто. Політики дохідливо пояснювали громадянам, що Брюссель грабує країну, вимагає платити великі внески в бюджет ЄС, нав'язує свободу пересування, в результаті мігранти приїжджають в стару добру Англію, не працюють, але отримують допомогу та живуть за рахунок добропорядного англійського платника податків. Взагалі перераховувати всю пургу, яку несли так звані євроскептики, не має сенсу.
Досить сказати, що мігрантська проблема буквально висмоктана з пальця. Мігранти в своїй більшості якраз працюють, на них припадає значно менша частина отримувачів допомоги, ніж на британців. Але хто з тих євроскептиків спромігся зазирнути на сайт відповідного відомства, а в Англії все відкрито і прозоро, і знайти необхідні цифри. Ні, набагато простіше натовпом кричати, що євробюрократи грабують Англію, тому голосуємо за Leave - вихід. Насправді Британія досить багато перераховувала Брюсселю, але й отримувала звідти з лишком. Зокрема на сільське господарство, про що фермерам євроскептики не розказували. Зі скромності, а зайти на сайт Єврокомісії ліньки. Навіть при тому, що перекладач непотрібний, все англійською мовою, тим не менш.
Проголосували, повеселилися, випили за перемогу доброго англійського елю й одразу замислилися. Шотландія і Північна Ірландія разом із Гібралтаром хочуть залишитися в ЄС і загрожують виходом із Великої Британії. Це вже не жарти, питання про територіальну цілісність. Про це євроскептики теж своїм прихильникам і тим, хто вагається, не повідомляли, а варто було б. Однак шотландський референдум нікого не насторожив і навіть у багатьох питань не викликав. Що буде, якщо переможуть прихильники Leave. Однак проблема цілісності країни як цікавий стан у жінки від замовчування розсмоктується. Тепер вона постала в усій повноті. У прямому і переносному сенсах.
Цікаво, що сільська Англія голосувала в більшості за Leave, а потім раптом згадала, що тепер польським сезонним робітникам доведеться отримувати візи і дозвіл на роботу. Пани євроскептики почали чухати потилицю і кричати: хто ж буде збирати яблука? Місцеві не хочуть, і платити їм доведеться набагато більше. І, коли хміль від святкування перемоги пройшов, дуже багато хто почав задаватися питанням: What have we done? Що ж ми наробили? Та вже пізно. Європа просить забиратися швидше. У Лондоні євроскептики клянуться, що доб'ються хороших умов для подальшої співпраці з ЄС. Навряд чи. У Берліні та Парижі зроблять усе, щоб вони були максимально обтяжливими для дезертира. Тому платити доведеться набагато більше. Зате перемогли.
Щось подібне відбувається й у нас. Подивіться, як біснуються Тимошенко і Ляшко щодо тарифів. Як благородно наливаються штучним гнівом щодо пограбування українського населення. І гасло яке приємне: європейським тарифам - європейські зарплати. Нічого не скажеш - красиво заплетено. До речі, європейські зарплати припускають і європейські ціни.
Щодо європейських зарплат. Вони дуже різні. У Німеччині та Болгарії, Естонії та Чехії. Про які Тимошенко з Ляшком кричать? Немає відповіді, та ніхто у них і не вимагає. Давай зарплати, а там подивимося.
І народ ведеться на досить примітивні ігрища політиканів від олігархії.
По-перше. Тарифи не повинні бути ні низькими, ні високими. Вони повинні бути оптимальними для певного періоду часу і рівня технології. Проблема українських тарифів не в їхній величині, а у відсутності прозорості та наявності корупційної складової. В Європі дуже високі тарифи на комунальні послуги, але ніхто щодо цього не кричить і не б'ється в політичній падучій. Все просто. Вони прозорі, кожен може подивитися і оцінити, як вони обчислюються. Наша влада сама дає підстави для підозр, оскільки не забезпечила прозорість призначення тарифів і тим самим створює для популістів і політиканів можливість наживати політичний капітал.
По-друге. Не може бути за визначенням подвійних тарифів для промисловості і для населення. Перші - високі, другі - низькі. Наявність занижених тарифів є живильним бульйоном для корупції. Тимошенко знає це як ніхто інший. Проте б'ється за народне щастя, а насправді - за інтереси олігархів. Щодо Ляшка навіть говорити не хочеться. Ляльководи, які ним керують, добре відомі, як і їхня пряма зацікавленість у так званих низьких тарифах.
По-третє. Субсидії - давно випробуваний і широко вживаний в багатьох країнах спосіб адресної допомоги. Чого раптом «Батьківщина» так проти субсидій. Дуже просто, фінансовий потік, і немаленький, пропливає вздовж берега, а дотягнутися неможливо. Гроші прямого спрямування, і їх складно використовувати за нецільовим призначенням. Як тут не бити на сполох і не збирати під Кабміном найнятих протестувальників.
Люди думати не хочуть, ведуться на прості і зовні зрозумілі, але вельми небезпечні гасла.
Слід сказати, що українські політики дуже примітивні. Ось у Дніпрі на окрузі №27 кілька єдиних опозиційних кандидатів на виборах у липні. Це як розуміти? Від якої опозиції? «Батьківщина» має свого кандидата, Опозиційний блок підтримує свого, як же можна за таких умов бути єдиним і неповторним. Або хтось із них найбільш єдиний? І, як папуги, повторюють одне і те саме щодо тарифів, зростання зарплат тощо.
Або відмова від балотування провладного кандидата Оксани Томчук начебто на користь іншого і теж провладного. Настільки відвертий «договорняк» є відкритою неповагою виборця. Якщо не в змозі домовитися на березі, то на переправі не міняйте коней, хоча б заради пристойності і дотримання елементарних етичних норм. Таке ставлення до виборців є наслідком того, що останні не хочуть займати відповідальну позицію, розбиратися в проблемах і не дозволяти так маніпулювати собою.
Новоявлені опозиціонери теж не кращі. Пройшовши до парламенту, вони будуть у відповідній фракції. Як же зможуть впливати на уряд? Поки той же Опозиційний блок нічим особливим себе не проявив. Та й як інакше, якщо увесь він складається зі ставлеників олігархії або самих олігархів. І ось за таких собі опозиціонерів пропонують голосувати. І проголосують, бо думати і приймати на себе відповідальність складно. Простіше так.
