«Випадок Явлінського»
Російські ліберали зламалися на Криму. Не вперше1863 року польське повстання розділило російських лібералів і так званих революційних демократів. Переважна більшість з них рішуче підтримали криваве придушення визвольного руху в російській Польщі, і лише Герцен з далекого Лондона виступив за борців за незалежність від царизму. Знаючи, як потім розвивалася історія, немає впевненості, що, перебуваючи в Петербурзі або Москві, Герцен був би таким же послідовним прибічником польської свободи.
З початком російської агресії проти України й анексії Криму російські ліберали у своїй більшості стали на бік влади. Кримнашизм, а потім і підтримка донбасівського сепаратизму дали можливість спостерігати повторення російської історії в гіршому вигляді. Навальний, Ходорковський та інші на словах засуджували анексію й агресію, але при цьому твердо відстоювали приналежність Криму Росії. Несправедливо, жахливо, але факт відбувся. І з цим нічого не зробиш. Такі відмовки можна було почути на ліберальних зборах і виступах у пресі так званих опозиціонерів.
Найдовше трималася партія «Яблоко». Її лідер Григорій Явлінський у грудні 2014 року прямо заявив, що Крим треба повернути Україні. «Треба відмовитися від Криму, щоб ця проблема не переслідувала Росію все життя». Подібну заяву він зробив не так давно в ефірі одного з московських телеканалів. Здавалося, що все-таки у величезній Росії знайшовся хоч один політик, який розуміє, яку міну під відносини наших країн Путін заклав своєю агресивною й короткозорою політикою. Більше того, війна з сусідами у будь-якому вигляді веде до консервації авторитарного режиму й викликає посилення відцентрових сил у країні, частини якої пов’язані часто лише репресивним і бюрократичним апаратом московського підпорядкування. Проте коли партія висунула свого главу кандидатом у президенти Росії, хоча до виборів ще два роки, ситуація кардинально змінилася.
Голова партії «Яблоко», депутат законодавчих зборів республіки Карелія Емілія Слабунова розповіла в ефірі «Російської служби новин» про плани щодо півострова. «Ми не віддамо Крим, ми говоримо, що треба цивілізовано розв’язувати ту ситуацію, що склалася у зв'язку з анексією Криму». Партія «Яблоко» і кандидат у президенти Явлінський пропонують скликати міжнародну конференцію щодо статусу Криму й провести ще один референдум, який би влаштував усі зацікавлені сторони.
Очевидна трансформація позиції партії, слід думати, і її лідера й тепер кандидата в президенти Росії щодо кримського й навіть ширше, українського питання.
Колишні й навіть нещодавні заяви забуті, анексія визнається як факт, і тепер захоплену українську територію ліберали повертати не обіцяють. Пропонується цивілізовано розв’язати ситуацію. Це як?
Яке може бути цивілізоване розв’язання ситуації з міжнародним гангстером, який, користуючись моментом, захопив чужу територію. Така постановка питання є reductio ad absurdum – зведення до абсурду. Якщо в принципі не збираються повертати анексовану територію, то немає предмету для обговорення. Відповідно, ніякого розв’язання ситуації бути не може. Скільки референдумів не проводь. Характерно, що нещодавно Явлінський пропонував провести референдум у Криму за українськими законами, тобто в усій нашій країні, як того вимагає закон. Тепер про це не згадується. Легкий пропуск з великими й далекими наслідками. Проблема залишається, і переслідуватиме Росію.
Найцивілізованіший спосіб полягає в поверненні без будь-яких умов того, що забрали, тому, кому належить. Якісь інші варіанти навіть не можуть обговорюватися. Навряд чи Явлінський і його оточення цього не розуміють. Отже, ми в черговий раз маємо приклад морального падіння російського лібералізму. Тоді впали через Польщу, тепер спіткнулися об Україну. Коло замкнулося. Quod erat demonstrandum – що й треба було довести.
Російські ліберали є частиною авторитарної системи, збудованої Путіним. Через це їхня опозиційність досить відносна, незважаючи на окремі гучні антивладні заяви.
Усі чудово розуміють, що жодних шансів у Явлінського перемогти на президентських виборах у березні 2018 року немає. Схоже, він цього й не прагне. Головне для нього не випасти з обойми, отримати необхідні відсотки голосів і тим самим отримати державне фінансування партії. Другим, не менш важливим завданням для нього залишається збереження свого авторитарного лідерства. Через це партію покинули досить відомі політики.
Звідси такі проблеми на переговорах з іншими опозиційними партіями. Зокрема, один з лідерів опозиційної партії «Парнас» – Партії народної свободи – Ілля Яшин повідомив, що вони готові підтримати кандидатуру Григорія Явлінського на виборах президента країни в разі, якщо «Яблоко» погодиться сформувати єдиний список кандидатів на виборах до Державної думи, що відбудуться у вересні, на базі «Парнасу». Як і слід було очікувати, у партії «Яблоко» відмовилися від спільних списків. Тим самим і без того не дуже чисельний електорат опозиціонерів знову розколотий.
І це не вперше. Із завзятістю, гідною кращого застосування Явлінський завжди відмовлявся від спільних дій з іншими партіями. Напевно, боїться за своє лідерство. Або за місце, яке йому відведене російською владною системою.
Незважаючи на тактичне загострення на Донбасі, кримська проблема не втрачає своєї актуальності. Вона дедалі більше із зовнішньої перетворюється на внутрішньоросійську. Фінансові та економічні проблеми ніскільки не розв’язуються на півострові, а лише загострюються, й це серйозно позначається на всій Росії. Лідер кримських татар, народний депутат України з фракції «Блок Петра Порошенка» Мустафа Джемілєв переконаний, що Росію чекає розпад, якщо вона відмовиться повернути Крим Україні.
Схоже, що цю істину ще не зрозуміли в Москві, зокрема й так звані ліберали. Тим гірше для Росії.