За понад 14 годин спілкування президента з журналістами було наговорено (хоча повторювалися і запитання, і відповіді) стільки, що у цьому масиві можна знайти як негативне, так і позитивне.

Власне, цьому свідчать безліч постів і аналізів.

Мої короткі висновки.

1. Наш час (газети «День») планувався на 16:40, потрапили о 21:40. Через п’ять годин. Враховуючи кількість журналістів і передбачений формат – відхід від графіка був гарантований.

2. По формі – це цілком в стилі нової команди. Згадайте стадіон. Тому запропонований формат, якщо говорити в цілому, зіграв на користь Зеленського.

3. По суті – в одних відповідях президент був у виграші, в інших – у програші.

Приклад. «Старі кримінальні справи, які пов’язані з нашими журналістами, це виклик. І поставити крапку в цих справах – ще більший виклик» - це плюс, тому що досі ніхто з президентів не наважувався.

«Підіть запитайте у людей, кого вони хочуть посади» - це мінус, бо не вулиця має вирішувати, а закон.

Тепер про запитання.

Зрозуміло, що після двох-трьох годин спілкування, сприйняття всього того, що відбувалося далы на пресмарафоні, було не таким «свіжим». Іноді здавалося, що метою стало – пройти весь процес і нарешті завершити. Втома...

Цікаво, що за весь день запитання на тему «справи Гонгадзе-Подольського» ніхто не порушував. І уявіть, буквально перед виходом нашої групи, його поставив журналіст Євген Кузменко з Цензора. Ну вже добре, бо ми на своїх шпальтах неодноразово закликали журналістів не забувати про цю справу, бути принциповими і відповідальними.

Я, звичайно, доповнив (ми глибоко в темі), повідомив важливу інформацію і подарував книгу «Дня» - «Котел, або Справа без терміну давності». Як це було можна проглянути на відео.

А ще поставив президенту запитання – чи відчуває він боротьбу за себе між олігархами Пінчуком та Коломойським?