Зовнішня політика-2019: виклики та пріоритети
Чого очікує експертне середовище від майбутніх депутатів
В Українському кризовому медіацентрі відбулася прес-конференція, присвячена пріоритетам зовнішньополітичної діяльності для парламенту IX скликання та підсумкам роботи комітету Верховної Ради в закордонних справах протягом 2014 — 2019 років. Мені пощастило взяти участь у цьому заході і обмінятися думками щодо питань, які мають бути пріоритетними для комітету зовнішньої політики, який буде сформований через лічені дні. Є теми, які повинні бути в постійному фокусі уваги. Добре, коли зусилля як політиків, так і експертів та громадської спільноти збігаються. Тоді держава міцнішає, а рух відбувається в правильному напрямку. Якщо ж це не так, то внутрішні протиріччя, незбіги позицій можуть спричинити кризу, вибратися з якої без втрат стане неможливим. Тож хоч би про що говорили спікери, кожен рано чи пізно висловлював надію, що Україна не втратить шанс поєднати зусилля громадськості та державної влади заради зміцнення зовнішньополітичної суб'єктності країни.
«НІЧОГО ПРО НАС БЕЗ НАС»
Тож чого очікує експертне середовище від майбутніх депутатів? Ганна ГОПКО на правах голови комітету Верховної Ради у закордонних справах VIII скликання наголосила: важливо, щоб жодні питання, які стосуються України, не обговорювалися за спиною. Принцип «нічого про нас без нас» має залишатися пріоритетним. «Ми маємо надати чіткий сигнал нашим міжнародним партнерам, що є червоні лінії, які ми не будемо перетинати. Найважливіші майбутні візити — до Вашингтона і Берліна». Декларації про курс на ЄС і НАТО мають бути наповнені законодавчим змістом. Серед пріоритетних завдань — реформа Служби безпеки України, створення парламентського комітету з нагляду за спецслужбами, забезпечення прозорості закупівель для сектору безпеки. Саме цього вимагають від України західні партнери. «2020 року в Києві вперше відбудеться парламентська асамблея НАТО, і до неї вже пора готуватися: ухвалити пакет необхідних законів і враховувати, що вікно можливостей не буде тривалим — це будуть не рік-два, а перші місяці», — нагадала пані Ганна.
НЕ ДОПУСТИТИ ДЕМОНТАЖУ ЕФЕКТИВНИХ ІНСТИТУЦІЙ
Говорилося також про необхідність подальшого обстоювання інтересів України в питаннях, пов'язаних з історією і національною ідентичністю, українською мовою та визнанням Голодомору геноцидом. Тіна ПЕРЕСУНЬКО, авторка і кураторка проекту «100 років культурної дипломатії України», наукова співробітниця Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського, нагадала, що інструменти культурної дипломатії допомагають укріплювати суб’єктність України уже майже сто років. Так, світ дізнався про український «Щедрик» завдяки державним зусиллям дипломатів та митців 1919 року. За її словами, найважливіше — не допустити демонтажу ефективних інституцій, які займаються питаннями просування української культури у світі. Зокрема, йдеться про Український інститут та Український культурний фонд. «Я маю певні застереження щодо того, щоб об’єднувати Міністерство культури з іншими — тому що це є політичний бренд. Крім того, це може відобразитися на програмах фінансування Українського культурного фонду, завдяки якому важливі проекти отримують фінансування», — зазначила вона.
ВАРТО ДОСЛІДЖУВАТИ, ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ ВСЕРЕДИНІ РОСІЇ
Павло ПОДОБЄД, співробітник Українського інституту національної пам’яті, експерт із тематики народів Ідель-Уралу, зазначив, що Україні варто досліджувати, що відбувається всередині Росії. Це допоможе мати план дій для різних сценаріїв. «Ключовим пріоритетом нашої роботи є підтримка інституцій урядових і позаурядових, які займатимуться серйозним вивченням Російської Федерації, а саме — вивченням відносин між федеральним центром і суб’єктами федерації, відцентрових рухів, дослідженням природи проблем, які існують всередині РФ, і яким чином Україні позиціонувати себе в тих чи інших питаннях… Ми повинні використовувати всі доступні для нас інструменти і знайти слабкі точки РФ, при натиску на які ми будемо одержувати максимальний результат. Відцентрові рухи всередині РФ і дотримання прав людини — одні з них», — зауважив він. Україна має переходити в наступ і наводити докази того, що коли Росія переймається питанням української мови, виносить його на розгляд Радбезу ОНН, корінні народи Росії зазнають утисків щодо збереження своїх унікальних культурних та мовних ознак.
ВЕСТИ ДІАЛОГ З МІЖНАРОДНИМИ ПАРТНЕРАМИ ПРО ПІДТРИМАННЯ САНКЦІЙ ЩОДО РФ
Борис БАБІН, головний науковий консультант Інституту законодавства Верховної Ради України, зауважив, що потрібна більша координація між роботою комітету та інших державних органів, які відповідають за зовнішню політику. Необхідно переглянути старі договори з Росією і вести діалог з міжнародними партнерами про підтримання санкцій щодо РФ. На його думку, майбутнім депутатам варто звернути більше уваги на міжнародні угоди, учасником яких є або мала би стати Україна. «Що ж до окупованих територій, крім санкційного режиму, наші дві основні зовнішні цілі — зберегти максимальне невизнання анексії Криму і максимальне визнання факту окупації росіянами Донбасу», — розказав Борис Бабін.
ВАРТО ФОРМУЛЮВАТИ ДЕРЖАВНУ ПОЛІТИКУ ЩОДО УКРАЇНЦІВ ЗА КОРДОНОМ
Сергій КАСЯНЧУК, голова Світового конгресу українців, нагадав про роль української діаспори в просуванні інтересів України у світі. «Напрямки, в яких ми хочемо й надалі працювати з Верховною Радою, — підтримка євроінтеграційних та євроатлантичних прагнень, де ми впливаємо на свої уряди і суспільство наших країн, щоби поглибити цей розвиток; посилення міжнародної коаліції на захист територіальної цілісності та припинення російської агресії, боротьба проти «Північного потоку-2», допомога Збройним силам, звільнення політв’язнів», — сказав він. Українська діаспора є чи не найбільшою у світі, і з кожним днем її чисельність дедалі зростає. Крім обговорення причин цих процесів, варто формулювати державну політику щодо українців за кордоном. «Ще одне, про що ми вже домовляємося з представниками нового комітету, — суттєве удосконалення законодавства про українців за кордоном, зовнішню трудову міграцію, закон про вибори та громадянство, збереження самоідентифікації українців в усьому світі. З огляду на це законодавча база потребує суттєвого оновлення, і ми чули, що є політична воля це робити», — сказав він.
ЗБЕРЕЖЕННЯ ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНОГО ВЕКТОРА, ВИЗНАЧЕНОГО КРАЇНОЮ В ПОПЕРЕДНІ РОКИ
Із виступів видно, що всі спікери наполягали на необхідності впровадження принципу спадкоємності в питаннях зовнішньої політики. Головне завдання — послідовність та незмінність зовнішнього курсу України. Але було ще дещо, що особливо привернуло мою увагу. Мова — про необхідність вироблення єдиної стратегії зовнішньої політики України, яка засвідчувала би, що державництво сягає набагато віддаленіших видноколів, аніж п'ятирічки між змінами політиків у владних кабінетах. Так, Сергій КОРСУНСЬКИЙ, директор Дипломатичної академії України імені Г. Удовенка, зазначив, що до кінця року експертне середовище планує запропонувати народним депутатам стратегію зовнішньої політики. «Якщо конкретні плани, бачення Україною доцільних кроків буде сформульовано — буде легше рухатися вперед. І тепер уже немає на кого перекладати відповідальність — уся повнота влади в одних руках», — заявив він.
Особливо приємно було почути від Марини БАРДІНОЇ, кандидатки у народні депутати України від «Слуга народу», про те, що новообрані депутати готові до багатопартійного підходу в зовнішньополітичному курсі. Вона запевнила, що майбутні члени комітету відкриті до співпраці. Серед основних напрямків зовнішньої політики — збереження зовнішньополітичного вектора, визначеного країною в попередні роки. Одним із пріоритетних завдань залишається пошук шляхів досягнення миру на території України, без поступок суверенітетом і територіями. «Буде продовжено роботу над розвитком відносин зі США, Канадою, країнами «Великої сімки», сусідніми державами, які вже є членами ЄС і НАТО. У своїй міжнародній діяльності ми будемо керуватися принципами поваги до демократії, права, прав людини. Водночас ми зацікавлені в реалізації прагматичних інтересів — торговельно-економічних відносинах України зі світом. Ми також сприятимемо встановленню близьких відносин з Молдовою та Грузією, які є нашими партнерами в низці питань», — пояснила вона.
УКРАЇНА ПОТРЕБУЄ ВІДПОВІДНОСТІ СЛІВ ТА ДІЙ
Втім, на мою думку, держава має протидіяти поширенню в інформаційному просторі маніпулятивних тез, які готують громадську думку до реалізації сценаріїв, вигідних Кремлю. Росія намагається імітувати миротворчу діяльність і фактично примушує Україну погодитися на визнання окупованих територій Донбасу звільненими, умовно українськими в якості автономії чи інших конструкцій, які задовольнятимуть агресора. Цього не можна допустити. Але зовнішньополітичний тиск РФ завжди підкріплюється інформаційними кампаніями всередині України. Саме тому ми чуємо тези про «громадянський конфлікт» та проведення кримського референдуму під егідою ООН. Зовнішня політика в Україні — це ще й плідна комунікація влади з суспільством та експертним середовищем. У своєму виступі я не змогла оминути необхідність ухвалювати законодавство, яке підкріплювало би вже задекларовані принципи. Є постанови Верховної Ради, які визнають Росію агресором на Донбасі, визнають меджліс кримськотатарського народу і курултай представницькими органами, а сам кримськотатарський народ визначають як корінний. Все це має бути наповнено нормами через ухвалення законів про корінні народи, статус кримськотатарського народу, змін до Конституції стосовно статусу Криму, притягненням Росії до відповідальності за окупацію на Донбасі. Україна потребує відповідності слів та дій. Саме цього очікують від держави як громадяни, які залишилися в окупації, так і західні партнери. Але найголовніше, на що всі ми чекаємо від народних обранців, — це продовження здійснення парламентського контролю над зовнішньою політикою України, яка згідно з Конституцією є парафією Президента. Збереження суб'єктності парламенту в парламентсько-президентській Україні було б найкращим доказом дотримання принципу послідовності та вірності політичним принципам. За умов геополітичної турбулентності хотілося б сподіватися, що комітет і надалі обстоюватиме державні, а не партійні інтереси.
