Шлях до Лілля
Записки одного вболівальника
«У-кра-ї-на!» — гучно затягує молодий чоловік біля входу до аеропорту «Бориспіль» сьогодні о 5-й годині ранку. Ще трохи сонний, тому мене вистачає лише на посмішку йому у відповідь.
Зрання тут зібралися чимало українських вболівальників з національною символікою — футболки, прапори, шарфи… У людей гарний настрій. Всі посміхаються, обмінюються власними прогнозами щодо гри національної команди. Переважна більшість — чоловіки. Але тут вистачає також жінок і навіть дітей. Дехто — цілими родинами вирушають до Франції, щоб підтримати свою національну команду на
ЧЄ-2016.
Оскільки прямих рейсів до Франції порівняно небагато, й на них квитки дорожчі й до того ж давно розкуплені, вболівальники ще від 5-ї ранку скупчуються біля посадок на рейси до Франкфурта, Амстердама, Мюнхена, Відня і, звичайно ж, Парижа. Добиратимуться — хто як може. З пересадками, а інколи — з кількома. Головна мета — потрапити на матч-відкриття для нашої команди. Як саме — то вже деталі.
Так, вже завтра збірна України з футболу проведе свій перший поєдинок у рамках ЧЄ-2016. Побачити «двобій» із німцями до міста Лілль, що розташоване на півночі Франції, лише за офіційною статистикою поїде понад дві тисячі українців. За рекомендацією друзів, я обираю найприйнятніший варіант — летіти до Брюсселю. Звідти до Лілля лише 120 км. Залізницею можна подолати цю відстань за 35-40 хвилин. Автобусом — трохи більше години. Беручи до уваги високі ціни на проживання у місті Лілль, є сенс навіть жити у Брюсселі, а до міста поїхати безпосередньо у день матчу автобусами від 9 євро, або поїздами від 23 євро.
…Оскільки до Брюсселю я потрапив вперше у своєму житті, відразу після прильоту й поселення до готелю, разом із братом Олександром прокладаємо шлях до… «хлопчика, що дзюрить» — мініатюрна бронзова статуя-фонтан у вигляді хлопчика, який справляє свою природну потребу у чашу фонтана просто в центрі Брюсселя. І тут же… зустрічаємо ще кількох українських вболівальників. «Слава Україні!», — вигукують вони, побачивши нас. «Героям — слава!» — відповідаємо ми. «У-кра-ї-на!» — продовжують співвітчизники. «Понад — усе!» — відповідаємо. Хлопці — зі Львова. Приїхали на авто. Пів-Європи проїхали лише з однією метою — підтримати завтра нашу збірну. «У німців хороша команда, але ми завтра переможемо 2:0», — говорить один із них, прощаючись.
Далі — прямуємо до парку «міні-Європи», де можна всього за кілька годин ознайомитись з усіма визначними місцями Старої Європи. Біля входу до парку знову чуємо — «Слава Україні!». Микола з Маріуполя також через Брюссель прямує зі своєю коханою до Лілля. Вірить, що завтра буде перемога або нічия. У парку зустрічаємо ще дві групи українських вболівальників. Кожен сприймається як давній знайомий. Всі вітаються за руки й закінчують словам ... «Побачимося на стадіоні!». Тут зібрано макети найвідоміших пам’яток та архітектурних споруд західноєвропейських столиць. Природно, що ми відразу шукаємо Париж і все, що пов’язане із Францією. З Францією, до якої підтримати Україну вирушимо вже завтра зранку. Францію, у якій, ми просто переконані, збірна України переможе.
…Сьогодні ж, після виснажливої дороги й надміру емоційного дня, плани на вечір не такі вже й фантастичні — знайти у Брюсселі пристойний колоритний паб і… разом з усією футбольною Україною підтримати збірну Англії.
