21—27.02.2014.
Три дні трауру і крові за тиждень, розгубленість, посттравматичний синдром у сотень тисяч українців, страх за єдність країни і наше власне завтра... Але все ж таки, ми знаходимо сили посміхнутися невірному сонцю останніх зимових днів, і першим боязким падінням нової влади, що ледве починала вставати на тремтячі ніжки.
До кінця дня минулого четверга лише сліпому було незрозуміло, що Янукович програв. Навіть Вадим Тітушко демонстративно встав на дорозі, і не пускав тітушок на Майдан. На всі боки з потопаючого корабля влади дременули щури і таргани, навіть ті, кому, здавалося б, побоюватися нічого. Уявивши, що сотні самооборони Євромайдану збираються зарахувати його до мучеників, у невідомому напрямкові зник настоятель Києво-Печерської Лаври митрополит Павло (Лєбєдь). Наталя Вітренко, утішниця стражденних і надія спраглих, змогла таки вирватися з охопленого фашистським путчем Києва, і сховалася.... ні, не в Севастополі чи Одесі, а в далекому місті Парижі. Настільки далеку путь вона вибрала виключно з метою викрити французьке керівництво за їхню ганебну співучасть в нацистському шабаші акцією протесту, в якій українська Маріанна-Наташка оголить груди під Тріумфальною аркою. За повідомленнями французької преси, в радіусі 2-х льє довкола Тріумфальної арки вже розпочато евакуацію дитячих установ.
Хіба що перший заступник голови фракції Партії Регіонів Михайло Чечетов залишився в Києві. Він все торочив про якусь дорожню карту. Без карти він так і не зміг знайти дорогу на летовище, а таксистів він справедливо побоювався. Трохи пізніше в інтерв’ю Дмитрові Гордону він заявив, що колишнім керівництвом України було допущено грубі помилки, які призвели до трагічних наслідків. — У Партії регіонів на сьогоднішній день нараховується близько півтора мільйона членів. Це чесні й порядні люди. Нас розвели як кошенят, — підбив підсумки своєму інтерв’ю відомий політик, і з досадою розвів руками.
• Спершу здавалося, що Верховна Рада, яка ледь зібралася на екстрену сесію, просто вирішила забалакати Януковича до смерті. Сергій Тігіпко, вважаючи, що в його руках золота карта, безбожно торгуючись за крісло глави Кабміну, зайшов зі старшого козиря, але, насправді сам виявився шісткою, і в результаті залишився в дурнях. Несподівано для всіх фракція Партії регіонів у повному складі проголосувала за повернення до Конституції зразка 2004 року. Вся річ у тім, що в ній передбачено інститут імперативного мандата, згідно з яким, у разі виходу з фракції депутат автоматично втрачає свій мандат. Конституція 2004 року здавалася їм єдиним способом врятувати фракцію Партії регіонів у ВР від повного розвалу. Але це не допомогло, і втеча депутатів із фракції і партії, хай, за словами її лідера Олександра Єфремова, і зі сльозами на очах, триває і далі. І тепер ранок кожного нового дня українці починають з питання: Ви не знаєте, а хтось ще залишився у фракції Партії регіонів у ВР?
• А потім сталася велика ніч втечі президента. Вся країна стежила в інтернеті за рейсом таємничого борту, і ворожила чи в ньому президент. І я сам годинами заворожено не відходив від комп’ютера, розважаючи себе веселими історіями:
«Вже на злеті рейсу до Харкова президентові раптом згадалося те, що прозвучало двозначне запрошення Допи і Гепи розпочати ранок із виїзду на полювання... Віктор Федорович задумався ненадовго, і наказав пілотові повернути на Сочі... Знаменита президентська чуйка, що й сказати! На підльоті до Сочі президентові пригадалося, що й Путін — любитель доброго полювання... Що там у нас далі? Єреван? ... — Ех... Зате в Діліжані, в кухні, відкриваєш простий кран — вода тече, друге місце посідає в світі! — втішив себе Віктор Федорович... А потім йому не захотілося сідати і в Єревані... — Усюди вороги, — бубонів собі під ніс Віктор Федорович, поки літак входив у повітряний простір Ірану...»
• Але потім цікаві українці і геть зовсім обвалили сайт flightradar24.com, і нам залишалося лише здогадуватися, куди летить борт, на якому Янукович чи то є, чи то його немає... На ранок він ще з’явився в Харкові, увечері виступив на місцевому телеканалі, заявивши, — Я робитиму все, але наразі не знаю як, — і потім щез остаточно, давши про себе знати лише тим, що відмовився від державної охорони. Він розчинився на дорогах України, залишивши за собою наповнену скарбами гідними фараона гробницю в Межигір’ї, і розорену ним країну.
Вже вранці тисячі українців зі здивуванням споглядали циганську пишність покинутих розкішних дач вищих керівників країни, які повтікали. І не лише тих, хто втік... Наприклад, лідер Комуністичної партії України народний депутат України Петро Симоненко гучно звинувачував Самооборону Євромайдану в захопленні його дачної ділянки, незаконному знесенні фанерного однокімнатного будиночка з кухонькою, в якому Петро Симоненко тулився зі своєю дружиною і малолітніми дітьми, а також, у цинічному будівництві з провокаційними цілями на його місці шикарного особняка з дорогою обстановкою. На що лишень не підуть ці бандерівці, щоб зганьбити ідейного комуніста! — Навіть не поскупилися, і «Астон Мартін» до гаража поставили!
• А ті, хто вважав себе, а не народ переможцями, почав ділити владу. Виконуючий обов’язки прем’єр-міністра Сергій Арбузов, переховуючись на листку непрацездатності, марно стверджував, що саме він керує Кабміном, і навіть дякував ВР за майбутню довіру. Владу — хай тимчасово, але в кріслі Президента, в Кабінеті міністрів і у ВР — зосередив у своїх руках БЮТ. БЮТ, який дорвався до всієї повноти влади в країні, сьогодні виконує дуже важливу функцію. Подібно до губки чи ганчірки для підлоги, він вбирає в себе всі брудні калюжки, недоїдки та інші нечистоти, залишені неохайними попередниками, які поспішно втекли. І, подібно до тієї ж губки, ввібравши весь бруд без остачі, він має бути в найближчому майбутньому викинутий на звалище. Лише тоді генеральне прибирання в країні вважатиметься закінченим. А наразі, новообраний прем’єр Арсеній Яценюк назвав членів свого уряду «політичними камікадзе». Перш ніж робити настільки гучні порівняння, Арсенієві Петровичу варто було б згадати, що в тій війні 70 років тому самопожертва камікадзе була благородною, але безглуздою. Їхня країна все одно програла. Перемагає лише той, хто залишається живий, і поганий той командир, який збирається пожертвувати своєю армією.
• Надій на повернення у владу не залишають і регіонали, які залишилися. З чуток, кандидатом на посаду Президента від Партії регіонів стане Сергій Тігіпко. Михайло Добкін, який залишив посаду голови Харківської обласної державної адміністрації, має намір використати статус кандидата на посаду Президента, щоб спробувати уникнути арешту. Цілком можливо, що й зниклий колишній президент Віктор Янукович може стати одним із кандидатів на травневих виборах, маючи надію уникнути ув’язнення. У такому разі, в травні 2014 року він може побити антирекорд Віктора Ющенка, який на виборах 2010 року набрав лишень 5% голосів. Утім, дуже схоже на те, що максимум на що може розраховувати Віктор Янукович, так це на здобуття Шевченківської премії цього року за свій «Заповіт»...
• Весь тиждень неспокійно було і в нашого східного сусіди. Уряд Російської Федерації в екстреному порядку розробляє програму недопущення поширення бандерівської зарази з київського Майдану на територію Російської Федерації. Пунктом першим у цьому плані може стати розпорядження мера Москви Сергія Собяніна негайно замінити на вулицях міста нещодавно покладену тротуарну плитку і булижник на асфальтове покриття. Говорять навіть про загрозу військового вторгнення Росії до України. Втім, не варто забувати, що, трапляється, що маленькі звитяжні війни, навіть не розпочавшись, спроможні погубити величезні імперії. І коли за результатами нинішніх подій хто-небудь із українських президентів напише книгу «Україна — не Грузія», головне, щоб її було присвячено Володимирові Володимировичу Путіну, а не Ющенкові, Турчинову і Яценюкові...
