8 Березня: що ми насправді святкуємо?
Завжди легше рухатися накатаною колією і не замислюватися про те, що за собою несе та чи інша дія, той чи інший вчинок, та чи інша традиція. У більшості випадків достатньо сили звички, щоб почуватися комфортно, виконуючи повсякденні ритуали.
Говорячи про святкування 8 Березня, найлегше привітати всіх жінок, засудити тих, хто хоче «забрати у них свято», відгуляти покладений вихідний і спокійно жити далі, до наступного подібного свята.
Але людина на те й людина, що будь-яка дія її має бути усвідомлена, підпорядкована певній логіці і здоровому глузду.
Спочатку свято 8 Березня було задумане як свято боротьби жінок за рівні права. Тобто, по суті, це свято емансипованих жінок, яке було оголошено таким ще до встановлення радянської влади.
Радянські ідеологи були великими майстрами (не в приклад нинішнім) і вміли обертати багато чого на свою користь. І тому, коли потрібно було вкрутити жінок у революційну боротьбу, це свято було підхоплене більшовиками і поставлене на службу спільній революційній справі. В результаті цей день вважався однією з подій, що передували і сприяли поваленню монархії в Росії. Крім того, це було у чистому вигляді свято жінок-революціонерок.
У 1966 році Міжнародний жіночий день стає вихідним днем. І далі ті ж радянські ідеологи проводять масштабний курс на деполітизацію всього і вся в Радянському Союзі. Стосується це і свят. Ну яка боротьба за права жінок може бути в «найкращій країні світу», де й так усе добре і всі й так рівні? І які жінки-революціонерки можуть з'явитися в царстві стабільності і загального добробуту?
І далі, неначе глузуючи, цей день перетворюється на свою повну протилежність, а саме на свято сексизму, кажучи гендерною мовою. І вкотре я віддам належне радянським ідеологам. Вони успішно здійснили це перевтілення. Мало хто в СРСР замислювався і взагалі пам'ятав, про що це свято і навіщо воно. Тортики, квіти, шампанське і головне – жодної політики.
Сьогодні знову схрестили ідеологічні шпаги навколо цього свята. Чи бути йому вихідним днем?
Як на мене, не найактуальніше питання. Вихідних у нас і так достатньо. Головне питання полягає в тому, щоб зрозуміти, а що ми насправді святкуємо? Святкуємо ми початкову версію цього свята, а саме день боротьби жінок за свої права. Якщо так, то цей день має бути зовсім в інших ідеологічних інтонаціях і зовсім з іншими традиціями. Або ж підемо торованим шляхом радянської традиції і збережемо його беззубим, міщанським і всіма улюбленим святом тортиків, квітів та інших дрібних жіночих радостей у виконанні чоловіків.
І тут не особливо важливо, яким шляхом іти. По суті, обидва шляхи прийнятні, хоч і є повною протилежністю. Важливо, щоб усе це робилося і святкувалося усвідомлено. Ми повинні розуміти, що ми святкуємо.
Тож, звичайно, зі святом, шановні й дорогі жінки. Незважаючи на спробу переосмислення існуючих традицій, ніхто у вас цей день забрати не зможе. Та й мети такої ні в кого немає.
