Безпека і хаос
Не перший рік ми говоримо про довгострокові тенденції ескалації надзвичайних ситуацій. Не вперше дійсність спростовує переможні реляції наших відомств про зниження кількості катастроф і їхньої інтенсивності.
Цей рік, незважаючи на політичні колізії, не став виключенням. Що б там не говорили короткострокові прогнози метеорологів, ми увійшли до традиційного періоду надмірних опадів кінця травня - початку червня. Що, як завжди, призвело до великої кількості надзвичайних ситуацій. Потужний циклон приніс на Балкани найсильнішу за останні 100 років повінь, відлуння якої ми спостерігаємо у басейнах Дністра і Західного Бугу, і поза сумнівом ще відчуємо на Дунаї.
За один неповний тиждень ми повною мірою відчули міру власної безпеки.
Вже 15 травня на території західних областей почалися сильні дощі, грози, пориви вітру, що привели в наступні дні до паводків і підтоплень. Незважаючи на зусилля рятувальників, втрати зростають: постраждали більше двох з половиною тисяч будівель і споруд по всій Україні, постраждало близько чотирьох тисяч гектарів сільськогосподарських земель, постраждало майно більше трьох тисяч людей, кілька десятків поранені. Триває відновлення доріг, комунікацій, електро- і газопостачання. Оцінити фінансові втрати досить складно. Попередньо можна сказати, що тільки за перші п'ять днів розгулу стихії прямі збитки склали не менше 100 мільйонів гривен. Не всі з них є прямими втратами бюджету, проте це не означає, що їх можна, за звичкою ігнорувати.
Ситуація традиційно безрадісна. І те, що відбувається сьогодні в країні, здавалося б, не дає приводів до зайвого оптимізму. Проте, можливий і інший погляд на проблему.
Теорія систем дозволяє робити на перший погляд несподівані висновки. Наприклад, ідеально керовані, абсолютно контрольовані системи, є водночас дуже вразливими, наприклад, при зміні зовнішніх умов, до яких система управління просто не встигає або не може адаптуватися. Це означає, що певна «хаотичність», яка традиційно розглядається як неминуче зло, є одночасно запорукою успішного виживання і розвитку систем.
В області безпеки, управління ризиками надзвичайних ситуацій, ця теза може бути проілюстрована нашим сумним досвідом.
Після черги безглуздих реформувань Міністерства з надзвичайних ситуацій, дати адекватну відповідь на ескалацію стихії нам, по суті, нема чим. Ми маємо архаїчну систему цивільної оборони, ґрунтовану на службі пожежної охорони радянського зразка, підпорядковану міліції. У сучасній ситуації це - тупиковий шлях. В умовах зміненого характеру природних і техногенних загроз, відмова від стратегічного планування в області безпеки, відмова від управління ризиками призведе до нераціонального витрачання мізерних коштів і неминучого збільшення втрат.
Чи існує рішення в таких умовах? Як не дивно, але процеси політичної трансформації нашого суспільства можуть виявитися рятівними з точки зору управління безпекою. Це - та сама «хаотичність», яка може допомогти становленню сталого порядку, сприяти успішнішій адаптації. В умовах, що склалися, центр рішень в області управління безпекою може бути зміщений на регіональний рівень, що може позитивно позначитися на управлінні ризиками.
Саме на регіональному рівні може бути ефективно впроваджений комплекс структурних і не-структурних стратегій управління безпекою. Найчастіше місцеві органи самоврядування можуть якнайкраще спланувати і, залучаючи через фінансові структури необхідні інвестиції, здійснити «структурні» заходи: будівництво локальних гребель і обвідних каналів, зміцнення мостів і берегових споруд. Місцева виконавча влада, в співпраці з експертами і в інтересах місцевих громад, єдина може адекватно здійснювати так звані «не-структурні» заходи: методи земле- і лісокористування, орієнтовані на формування безпечного стоку води, підтримка гнучких і ефективних методів страхування приватного і громадського майна, спрямованого на управління забудовою, зокрема, обмеження будівництва в зоні підвищеного ризику, підвищення фінансової відповідальності за будівельні роботи, порушення практик землекористування, що привело до негативних наслідків. Все це широко застосовується у світі на основі розвинених форм місцевого самоврядування і при доступних фінансових і страхових послугах.
Цей комплекс заходів може бути максимально ефективним тільки у разі впровадження ефективних політичних рішень на регіональному рівні. Потрібна взаємодія місцевих і центральних органів влади, бізнесу, місцевих громад для вирішення завдань управління безпекою і ризиками. Такий підхід у світовій практиці називається «управління ризиками, ґрунтоване на «private-public-social partnership» стратегіях». А це, у свою чергу вимагає істотної адміністративної реформи, тієї самої «децентралізації», про яку зараз йде мова, - про право громадян вирішувати свої проблеми самостійно, з урахуванням можливостей і потреб регіону.
Роль держави тут залишається безперечною, але роль жорсткого регулятора воно грати перестає. Тобто можливість адаптації зростає.
Психологи знають, що будь-яка проблема - це ресурс для розвитку. Як відомо, немає такого шансу, який не можна проґавити, але водночас це означає, що будь-яким з них можна абсолютно безкарно скористатися… Здається, це той випадок, коли наша безпека може опинитися нарешті в найнадійніших - в наших власних руках.
