Чемпіонат світу в «ОАР»
Про ухвалені і неухвалені санкції проти Росії в спорті, який «не поза політикою»
«Спорт – поза політикою», – улюблений, але утопічний вислів спортивних, зокрема, олімпійських ідеологів. Вони завжди просували думку, що стадіон, спортивний майданчик і ринг – це така собі ідеальна модель світобудови без війни й дискримінації. Та у реальному житті, як не крути, там, де спорт переходить межу аматорства, в нього практично відразу втручається політика. А в контексті Олімпійських ігор політику неможливо відокремити від спорту протягом всієї їхньої історії.
Цьогорічна зимова Олімпіада в Пхьончхані завершилася 25 лютого. Її основне політичне досягнення – безпрецедентне потепління у відносинах між Південною та Північною Кореєю. «Засновникові сучасних Олімпійських ігор П’єру де Кубертену належить відомий вислів: «Головне — не перемога, а участь». І зараз, коли Північна Корея погодилася взяти участь у зимовій Олімпіаді в південнокорейському місті Пхьончхані, ця фраза набула нового значення», – цитата з матеріалу «Зимова відлига на Корейському півострові», який дуже рекомендую до прочитання на сайті «Дня».
«СТАТУС МОРАЛЬНОГО ВИГНАНЦЯ»
А цей текст буде не про Корею. У зимових Олімпійських іграх 2018 взяли участь 92 команди-учасниці. Серед них була одна дивна «країна», якої немає на жодній карті світу. Називається вона ОАР, що розшифровується як «олімпійські атлети з Росії».
Нагадаю, що за рішенням Міжнародного олімпійського комітету через допінговий скандал Росію позбавили права бути присутньою як держава на Олімпіаді в Пхьончхані. При цьому 169 спортсменів, яких визнали «чистими», отримали можливість виступити в Південній Кореї, але не як члени збірної РФ, а як «олімпійські атлети з Росії», без національної символіки. Тим часом, уже в двох таких «олімпійських атлетів» виявили заборонені речовини в крові по ходу південнокорейської Олімпіади.
«У 2014 році російська влада і особисто Володимир Путін сприймали домашню Олімпіаду в Сочі як спосіб довести, що Росія стала провідною світовою державою. Через чотири роки, за місяць до президентських виборів, Путін в очах світу – «президент ОАР». І це, можливо, поки що єдині по-справжньому болісні міжнародні санкції проти путінського режиму. А також найбільш наочний доказ того, куди привела Росію її зовнішня і внутрішня політика, що ґрунтується на приниженні опонентів, нехтуванні базових норм моралі і права.
Статус морального вигнанця на Олімпіаді-2018 – перше кричуще підтвердження тієї катастрофи, в якій опинилася Росія після спроби імперського реваншу. І вона на це заслуговує», – пише у своїй колонці російський журналіст Семен Новопрудський.
Так, Росія отримала по заслугах, що з нею, на жаль, буває нечасто. Регулярні порушення правил, помножені на відчуття повної безкарності, – звична манера поведінки Росії як у спорті, так і в зовнішній політиці. Тільки в спорті, на відміну від політики, її за це покарали. Та чи достатньо?
ЧЕМПІОНАТ СВІТУ З ФУТБОЛУ У КРАЇНІ-АГРЕСОРІ
На жаль, але завдяки майбутньому Чемпіонату світу з футболу, який відбудеться влітку 2018 року, Росія знову опиниться в центрі уваги всього світу. Безумовно, сьогодні здається неприпустимим проводити масштабні спортивні форуми у країні-агресорі. Втім приготування Росії до домашнього Чемпіонату світу вже на фінішній прямій і, очевидно, він таки відбудеться. Світовій спільноті не вдалося продемонструвати принциповість і послідовність після накладених економічних санкцій на Росію.
Так, досить часто політики топ-рівня заявляли про необхідність зміни місця фінальної стадії змагань. Наприклад, колишній віце-прем’єр Англії та лідер Ліберальних демократів Нік Клегг відзначав: «Взагалі незрозуміло, як Росія буде проводити ЧС-2018. Що це за світ? Вони порушують права людей, воюють у Сирії. А ми збираємося грати у футбол у Москві в 2018 році? Росію треба позбавити права проведення будь-яких міжнародних змагань. ФІФА повинна відібрати у них ЧС-2018. Якщо ситуація не зміниться, ми повинні бойкотувати цей турнір». З подібною ініціативою раніше виступали деякі американські сенатори, які наполягали, що ФІФА зобов’язана відібрати у Росії право на проведення чемпіонату світу через злочини на Близькому Сході та в Україні. Втім усе так і залишилося на рівні різких і не дуже заяв.
Бойкоту турніру зі сторони національних футбольних федерацій, які кваліфікувалися на Чемпіонат світу, не буде. Достойний приклад поведінки у подібній ситуації продемонстрували у біатлоні – виді спорту, в якому, звичайно, обертаються значно менші гроші, ніж у футболі. На днях асоціації біатлону США й Чехії оголосили про бойкот Кубка світу сезону 2017–2018 років, який пройде в російській Тюмені в березні. Своє рішення біатлоністи пояснили недовірою до російської антидопінгової системи. Водночас постає питання: чому з такою ініціативою не виступила першою українська збірна?
Повертаючись до ЧС-2018 з футболу, слід відзначити, що наприкінці січня в Європарламенті закликали лідерів країн ЄС ігнорувати турнір у Росії. Ймовірно, ні Макрон, ні Меркель не поїдуть до Росії. А якщо збірні Франції чи Німеччини вийдуть до фіналу? Загалом, футбольний форум у Росії стане черговою перевіркою для світової спільноти – буде цікаво поглянути, хто з відомих політиків таки вирішить відвідати чемпіонат у країні-агресорі.
Росія спробує використати Чемпіонат світу з футболу як можливість покращити свій імідж. Адже анексія Криму та агресія на Донбасі викликали у відповідь не лише економічні санкції, а й повний розгром репутації країни на міжнародній арені. Однак є великі сумніви, що футбольний форум дасть змогу Росії заробити додаткові іміджеві пункти. Точно можна лише сказати, що прогнозована невдала гра її національної збірної та поведінка тамтешніх ультрас цьому точно не посприяють. До речі, у четвер 22 лютого в іспанському Більбао перед матчем Ліги Європи в ході спровокованих фанатами московського «Спартака» сутичок, загинув поліцейський.
«СХОЖЕ, ЧЕМПІОНАТ СВІТУ У РОСІЇ ТАКИ ТРАНСЛЮВАТИМУТЬ НА УКРАЇНСЬКОМУ ТЕЛЕБАЧЕННІ»
А що Україна? На Чемпіонат світу наша збірна не їде, оскільки не пройшла відбір. Наразі правильну позицію зайняла Федерація футболу України, яка відмовилася від своєї квоти на придбання квитків на матчі ЧС-2018. Крім того, ФФУ не проводитиме акредитації вітчизняних журналістів для висвітлення турніру в Росії.
Менш принципова позиція склалася з правами на телевізійну трансляцію турніру, які. були придбані Україною ще до 2013 року. Національна суспільна телерадіокомпанія України, в руках якої зараз ці права опинилася, відмовилася транслювати турнір. Наприкінці 2017 року медіахолдинг олігарха Ріната Ахметова «Медіа Група Україна», в яку входять канали «Футбол 1/ Футбол 2» і телеканал «Україна», звернувся до керівництва НСТУ з проханням також анулювати всі попередні домовленості про трансляцію. Втім ситуація складається поки так, що, схоже, чемпіонат у Росії таки транслюватимуть на українському телебаченні. Наразі «Інтер» близький до підписання угоди з НСТУ про купівлю субліцензії на трансляцію ЧС-2018. Більше того, у ЗМІ з’явилася інформація, що для висвітлення чемпіонату планують запросити російських коментаторів. Як повідомляється, весь цей проект профінансує олігарх Дмитро Фірташ. Якийсь сюрреалізм, в якому «Інтер» прагне пробити чергове «медіадно».
Українському вболівальнику не місце на футбольних полях Росії, а цьогорічному чемпіонату світу не місце на українському телебаченні. Повторюсь, що місяць футболу в Росії стане перевіркою для багатьох. Більшість попередніх перевірок на принциповість світова спільнота успішно провалила. Із негативної сторони проявить себе і Україна, якщо все-таки, дозволить Чемпіонату світу в Росії заполонити місяць ефіру на вітчизняному телебаченні. Отже, будемо спостерігати за тим, як надалі розвиватиметься ситуація.
