Четвертий постріл
«10.-16.12.2021»
«Ми прагнемо до європейських ідей, захисту прав людини, демократії та цілісності. Ми не прагнемо до Європи канцлерів та міністрів, які мріють здобути роботу в радах директорів путінських держкомпаній чи плавати на яхтах олігархів»
Дарія Навальна. Виступ на врученні премії «За свободу думки» імені Андрія Сахарова.
Страсбург, 15.12.2021
Середа розпочалася зі статті одного з українських мережевих ЗМІ, яка видалася мені цікавою тим, що пояснювала рішення берлінського суду, який засудив російського вбивцю чеченського політемігранта Зелімхана Хангошвілі до довічного ув’язнення, зміною влади в Німеччині. У цьому твердженні вся властива багатьом українцям (а з ними і більшості народжених в СРСР) переконаність, що рішення судів у Євросоюзі, як і досі за місцем їхнього народження, диктують політики. Насправді навпаки, на відміну від України, де виконавчій владі начхати не те що на суди, навіть на Конституцію, в Європі рішення судів здатні вплинути на політику держав.
Докладно обставин замаху не переказуватиму, кожен легко за кілька секунд може вичитати їх у Google. Згадаю хіба що головне. 23 серпня 2019 року в берлінському парку Малий Тіргартен якийсь велосипедист зробив три постріли з пістолета Glock у спину, потилицю та один контрольний у скроню чеченському емігрантові — опоненту Кремля Зелімхану Хангошвілі. Потім він викинув пістолета й велосипед у Шпрее, зняв перуку, збрив бороду, перевдягся та невдало спробував втекти на мопеді. У затриманого завдяки пильності двох берлінців, які стали свідками його перевдягання, знайшли російський паспорт на ім’я Вадима Соколова. Згодом було встановлено, що той, хто стріляв, насправді є полковником спецназу ФСБ «Вимпел» Вадимом Красіковим. Також з’ясували ім’я ще одного учасника групи кілерів, якому вдалося втекти, — Романа Дем’янченка.
На відміну від британського Солсбері, цього разу російського кілера упіймали на гарячому з пістолетом. — Численні свідки, камери спостереження, нарешті, прокол із SIM-картою, яка дала змогу простежити весь кривавий слід Красікова (Соколова) аж до дверей таємної бази російських убивць... Що неминуче позначилося не лише на суворості вироку, а й на зазвичай скупих та обережних коментарях суду. Оголошуючи вирок, головуючий суддя Олаф Арнольді прямо назвав роль російської влади у вбивстві Хангошвілі «державним тероризмом». І навіть двічі, як доказ причетності російської влади, процитував російського президента, який виправдовував це вбивство (проте російські ЗМІ слідом за ТАСС опублікували матеріали із заголовками «Правоохоронні органи ФРН не встановили замовника вбивства громадянина Грузії в Берліні»). А вже за кілька годин нова очільниця МЗС ФРН Анналена Бербок заявила, що це «вбивство на замовлення держави є грубим порушенням норм німецького права та суверенітету Федеративної республіки Німеччини» і що воно «серйозно ускладнить» «відкритий діалог» між ФРН та Росією, про сподівання налагодити який вона напередодні вела мову телефоном з очільником МЗС РФ Сергієм Лавровим.
На тлі цілеспрямованого зливання новою владою Німеччини інформації про ембарго уряду Меркель на постачання нелетальних озброєнь в Україну, заяви тієї ж таки Анналени Бербок про невідповідність наразі «Північного потоку-2» вимогам Німеччини та Європейського Союзу, абсолютним дисонансом у дусі політики колишнього німецького уряду прозвучала опублікована вранці в середу у Bloomberg стаття, в якій, з посиланням на неназваних офіційних осіб, стверджується, що Німеччина, Іспанія, Італія та Франція, попри тверду позицію багатьох інших країн Євросоюзу, виступають проти затвердження нових санкцій у разі чергового вторгнення Росії в Україну до закінчення перегмовин із Москвою.
Хоч би якими обнадійливими видавалися деякі заголовки й цитати міністрів, новий німецький уряд у відносинах з Росією насамперед прагнув розв’язати собі руки. — Переклавши відповідальність за відстрочення сертифікації «Північного потоку» на ЄС, за ембарго на постачання озброєнь України — на Меркель... Зрештою, якомога на довше відкласти питання розробки нових санкцій, щоб продемонструвати, з одного боку, що новий уряд Німеччини, як і колишній, формує свою політику незалежно від Вашингтона, а з другого, до рішення щодо нових санкцій хоча б просто познайомитися і спробувати домовитись із російським керівництвом. — Перш ніж відповісти на виклик, треба спочатку побачити свого ворога в обличчя, щоб потім можна було сказати: «Але ж ми намагалися!» Як могло б здатися, і перша реакція на вирок суду з боку німецького уряду була порівняно м’якою. — Вислання лише двох російських дипломатів, та й то не за вбивство, а за недостатню співпрацю російського уряду з судом, не йде в жодне порівняння з реакцією на отруєння у Солсбері. Нагадаю, лише з Великої Британії тоді вислали 23 росіяни.
І все ж максимально суворий вирок та скандальні ухвали берлінського суду на адресу кремлівських організаторів убивства Хангошвілі в самісінький розпал саміту «Східного партнерства», який відбувся цієї середи в Брюсселі, стали для німецького уряду прикрою перешкодою на шляху реалізації їхньої обережної стратегії. І ось уже на вечірній пресконференції за підсумками «Східного партнерства» очільник Євроради Шарль Мішель анонсував прийняття на саміті ЄС, що відкривається в четвер, «дуже твердої та спільної позиції» (з наголосом на «спільній» — А.П.) в разі російського вторгнення, а також про готовність з боку ЄС, якщо буде потрібно, «запровадити додаткові санкції проти Росії». «Ми сподіваємось, що агресії не буде. Але ми маємо бути готовими й до іншого сценарію. Наш сигнал є дуже чітким: ціна буде дуже високою, а наслідки дуже серйозними», — зі свого боку заявила Очільниця Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн.
Скидається на те, що 23 серпня 2019 року в берлінському парку Малий Тіргартен був ще один, четвертий постріл. — Замовник примудрився влучити в себе.
