Чому не можна приймати такий закон про місцеві вибори. Частина 2.
Законопроектом «Про місцеві вибори» №2831-3 від 28.05.2015р. пропонується врегулювати проведення виборів всіх органів місцевої влади, в тому числі в об’єднаній територіальній громаді. Але автори законопроекту не враховують наслідків та співвідношення громад з радами інших рівнів.
Законопроектом «Про місцеві вибори» №2831-3 від 28.05.2015р. пропонується врегулювати проведення виборів всіх органів місцевої влади, в тому числі в об’єднаній територіальній громаді. Але автори законопроекту не враховують наслідків та співвідношення утворюваних громад з місцевими радами інших рівнів.
Відповідно до статті 8 вже чинного закону про об’єднання громад «Утворення об’єднаної територіальної громади» визначено, що «…обласна рада одночасно з прийняттям рішення про утворення об’єднаної територіальної громади призначає перші місцеві вибори депутатів сільської, селищної, міської ради об’єднаної територіальної громади та відповідно сільського, селищного, міського голови». Тому попри те, що на даний момент в Україні не було утворено жодної об’єднаної територіальної громади, законопроектом про місцеві вибори правильно передбачено обрання їх старост, а також депутатів та голів, адже ймовірність формування кількох десятків таких громад вже влітку-восени 2015р. дуже висока.
Але, не зрозуміло з якої причини, законопроект передбачає обрання депутатів в міській об’єднаній громаді і в сільській об’єднаній громаді за різними виборчими системами. Навіщо так закладають автори законопроекту? Чому в законі про місцеві вибори, пропонується після формування спроможної громади навколо одного села або селища, вважати сформовану громаду селом, а при тому аналогічно спроможну громаду об’єднану навколо містечка або міста вважати гідною іншої виборчої системи?
Вже зараз в Україні кількість виборців в багатьох селищах перевищує кількість мешканців в окремих містах, і тому навіть діючий розподіл виборчих систем за формальним статусом населеного пункту помилковий. Наприклад, в селищі Бородянка на Києвщині проживає 13 тис. мешканців, в селі Зимна Вода на Львівщині 10 тис., в селі Костянтинівка в Запорізькій області 12 тис. мешканців, у відомій Диканьці на Полтавщині 8 тис., а в селищі Ківшарівка на Харківщині аж 21 тис. мешканців. Притому в місті Батурин проживає 2,6 тис. людей, в м. Берестечко – 1,7 тис., а в м. Моршин тільки 6 тис. (воно також є містом обласного значення). А те, що пропонується законопроектом, ще більше не відповідає логіці формування спроможних громад. Кількість виборців в сільських та міських громадах буде ще кардинальніше відрізнятися, причому якраз в користь сільських громад.
Якщо прийняти такий закон про місцеві вибори, то після завершення процесу об’єднання громад в Україні утворяться сільські громади з чисельністю бл.25 тис. мешканців, а виборча система там буде такою, як сьогодні. Натомість маленькі міста, в яких об’єднання не відбудеться або громади, які оберуть центрами для об’єднання невеликі містечка, в багатьох випадках нараховуватимуть менше 25 тис. виборців та матимуть іншу виборчу систему. Цю серйозна помилка. Потрібна однакова виборча система в об’єднаній громаді, незалежно від того, який населений пункт громади обрали центром своєї громади. Зробити це слід аналогічно до того, як закладено в Бюджетному кодексі, зокрема там об’єднаній громаді запропоновано такі бюджетні відносини, які має місто обласного значення або район в складі області, незалежно від того, який населений пункт є центром громади. Тобто громади мають бути рівними.
До речі, про об’єднану територіальну громаду та район. А що, якщо територія об’єднаної територіальної громади співпадає з територією району? Як це наприклад заплановано зробити в Миколаївській області. Там 7 громад планується створити на рівні діючих районів. Аналогічна ситуація в багатьох інших областях. Законопроект про місцеві вибори не дає відповіді на це питання, хоча мав би чітко вказувати, що після проведення виборів депутатів об’єднаної громади, яка співпадає з межами району, повноваження депутатів районної ради припиняються, а також проводиться переобрання представників депутатів в обласну раду. Аналогічно мало би бути на рівні району – зміна переліку громад в складі району мала б призводити до перевиборів представників в складі районної ради. Це звісно, якщо райони залишаються.
Стоп. Яке переобрання представників в районну та обласну раду від громади нижчого рівня, якщо виборча система не дозволяє цього зробити? Так отож. Тому і не можна приймати такий законопроект з такою системою, адже він не відповідає логіці процесу формування спроможних громад - склад рад потім буде неможливо корегувати. Отже, громади не матимуть представників в раді вищого рівня. Натомість на рівні деяких районів взагалі виникає двовладдя.
Також законопроект передбачає обрання старост в селах та селищах для тих населених пунктів, які в результаті добровільного об’єднання громад втрачають власну раду та голову. А міста? Або автори думають, що в результаті добровільного об’єднання громад центрами будуть виключно колишні міста, і жодного випадку об’єднання в громаду колишнього міста не буде? Або ми чогось не знаємо про програму формування спроможних громад, що знають автори або – це ще одна помилка в запропонованому законопроекті.
Автори цього законопроекту вкотре доводять просту істину. Без зміни адміністративно-територіального устрою, поєднати право громади на представництво в раді вищого рівня та разом з тим уникнути диспропорцій системою відкритого списку неможливо. Це як наливати нове вино в стару немиту діжку. Діюча система є компромісом між партійними інтересами брендів та правом громади на представника в раді вищого рівня, натомість запропонована виборча система руйнує існуючу систему та не дає відповіді на цілий ряд питань, дискредитуючи тим самим як ідею відкритих списків так і процес об’єднання громад.
п.с.
Наступна, третя частина аналізу законопроекту присвячена праву громадян балотуватися в місцеве самоврядування без посередництва «партій», яких в Україні як відомо не існує, а четверта питанню невиконання законопроектом вимоги статті 140 Конституції України, зокрема частини четвертої, відповідно до якої «Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради».
Нагадаю, перша частина аналізу була присвячена аналізу співвідношення законопроекту та закону про статус місцевих депутатів. Аналіз виявив, що пропонується скасувати проміжні вибори місцевих депутатів, що унеможливить оновлення складу місцевих рад шляхом довиборів навіть після відмови частини депутатів від мандатів, а наступним кроком після запровадження партійної монополії буде повторне запровадження прямого або прихованого імперативного манданту. Ознайомитися з першою частиною можна тут.
Олександр Солонтай,
експерт Інституту Політичної Освіти
