Діагноз: некомпетентність. Продовження теми
Погано, коли знакові особи, які заслужено здобули неабияку славу у своїй професійній сфері, раптом вирішують, що це автоматично надає їм звання «корифеїв усіх наук» і засмічують соціальний простір некомпетентними судженнями в царині філософії, історії й політики. Я вже писав у «Дні» про «Лекцію Свободи» Святослава Вакарчука як про гримучу і небезпечну суміш такої некомпетентності з добрими намірами. Довго чекати підтвердження гіпотези щодо можливості небезпечного резонансу цієї лекції не довелося. У річище, прокладене Вакарчуком, просто-таки полинули тексти, головна теза яких збігалася з тим, про що говорив співак: Українська держава будувалася неправильно, українська нація розвивалася на невірному підґрунті, оптимально було би все почати з нуля, перезаснувавши націю та державу, а в крайньому разі – відкинути геть усе минуле, бо воно тільки заважає, та зосередитися на побудові спільного проекту майбутньої мультикультурної та двомовної України. От тільки добрих намірів відчутно поменшало, а злості й апломбу у цих текстах побільшало…
Один із таких авторів узагалі безапеляційно заявив: мовляв, у нашому минулому — непереможена віспа та пласка земля, що стоїть на слонах та черепасі; там спалений на вогнищі Бруно й середня тривалість життя до тридцяти років, тож нічого шукати в минулому якісь універсальні матерії, цінні для сьогодення та майбутнього. Але хіба все так просто? Наче не було в минулому Ератосфена, який ще понад дві тисячі років тому «втопив» слонів та черепах, не лише науково довівши, що Земля — куляста, а й з неймовірною точністю обчисливши довжину екватора нашої планети; або ніколи не жили Гіппократ і Парацельс; або середня тривалість життя вільних громадян уже у Стародавніх Греції та Римі завдяки досягненням медицини і побутової культури не перевищила 40 — 45 років, і тільки настання Середніх віків відкинуло її до менш ніж 30-ти; наче минуле не залишило нам Сократа, Платона, Аристотеля, Цицерона, Тому Аквінського, Канта, Гегеля та «Вашингтона з новим і праведним законом»… Зрештою, уявлення про права людини та система університетської освіти — хіба це не здобутки досить-таки віддалених від нас часів? Ба більше: як можна було помітити факт спалення на вогнищі Джордано Бруно — і не помітити тих революційних наукових ідей, за пропаганду яких його й було спалено…
А ще прихильники «перезаснування України» за ці тижні «уславилися» своїм воістину фантасмагоричним вердиктом: представники академічної філософії та гуманітаристики в цілому не мають морального (!!! — С. Г.) права оцінювати революційні події сьогодення і давати свої пропозиції щодо розвитку країни. Що ж, добре, що вони бодай не вимагають поставити до стінки Івана Дзюбу та Мирослава Поповича, Вадима Скуратівського та Ігоря Лосєва…
Безпосередньо ж тезу лекції Вакарчука про «батьків-засновників» США, які, мовляв, свою державу «створювали з нуля», та про значущість їхнього прикладу для нас продовжив і розвинув у статті «Не абсолютно природна Україна» на інтернет-порталі Zaxid.net Олександр Фоменко: «У передових країнах світу про давність та «природність» націй і думати забули. В наукових колах уже давно прийняли факт, що нації як форма суспільної організації виникли приблизно у XVIII ст. І абсолютна більшість національних держав утворилася так, як висловився про Україну Вакарчук: під впливом обставин, з різних шматочків території та людей, які мали різне походження, мову і навіть віру. Тобто все це — зовсім не мутація, а норма, типовий шлях, який проходять усі. З давності націй та держав також далекосяжних висновків не роблять. Просто тому, що Греція, яка позиціонує себе як колиску європейської цивілізації, є державою-банкротом, а Сполучені Штати — спадкоємці натовпу колоністів з 250-річною історією — є беззаперечним світовим лідером. Та й Кремль заговорив про «русский мир» і «православну цивілізацію» лише тоді, коли російська економіка прикипіла до нафтогазової труби, а космічні ракети перестали злітати».
Читаєш цей пасаж — і розумієш, чому так категорично налаштовані проти участі професійних науковців у дискусії адепти «перезаснування з нуля».
Почнімо зі Сполучених Штатів. По-перше, історія цієї країни становить не 250, а понад 400 років — спочатку то були британські самоврядні колонії зі своїми представницькими органами, міліцією і законами. Потім, коли король Джордж почав чинити сваволю і руйнувати усталене життя колоній, вони зважилися повстати проти нього (читайте «Декларацію незалежності» від 1776 року — до речі, якраз маємо її ювілей). По-друге, жодних «натовпів колоністів» у ті часи не було, а були переселенці, які свідомо пливли за океан будувати досконалий і справедливий Новий світ. Інакше кажучи, «батьки-засновники» унаочнили й кодифікували ті прагнення та мрії, які вже мало американське суспільство, а ще — поставили досить надійні запобіжники для того, щоб унеможливити в новій державі будь-які форми диктатури. По-третє, майже всі громадяни США на момент проголошення незалежності була протестантами — методистами, квакерами, баптистами, менонітами тощо; траплялися і юдеї. Тож Штати були побудовані на міцному підґрунті протестантської трудової етики, що й визначило чималою мірою їхній успіх. До речі, першим та єдиним президентом-католиком США був Джон Кеннеді (1961 рік). А на президентських виборах 2004 року методист Джордж Буш-молодший переміг католика Джона Керрі. Це до питання, чи має значення релігія при формуванні модерної нації та в житті успішної держави…
Тепер щодо Греції. Так, хоч вона й справді претендує на роль «колиски європейської цивілізації», її економіка переживає тяжкі часи. Але хіба можна забувати Ізраїль, який має не менше, ніж Греція, право на звання «колиски цивілізації», і не лише європейської юдо-християнської, а й ісламської також (не випадково в ісламі такими значущими постатями є, скажімо, Сулейман-ібн-Дауд та Ісса-ібн-Міріам)…
Ну, а фраза про Кремль, який, мовляв, лише тепер заговорив про «русский мир» і «православну цивілізацію», засвідчує, що автор зазначеної статті є або марсіянином, або «експертом», який нічого не знає про Росію, про її минуле і сьогодення. І про Україну, до речі, також, бо вона впродовж кількох століть була об’єктом експансії та постачальницею «гарматного м’яса» для спроб реалізації фантасмагоричних планів Російсько-Радянської імперії…
Втім, досить, а то газетна стаття може перетворитися на науковий трактат. Отож питання про утворення націй і національних держав варто винести, вживаючи лексику правників, «в окреме виробництво». Бо це — чи не найнебезпечніша для України сфера докладання невігластва як урядовців та депутатів, так і навколоінтелектуальної «тусовки» з її претензіями на абсолютну істину.
