До 125-річчя з дня народження Олександра Раєвського
Історично українська психологія розвивалася як інтегральна частина світової психологічної науки. Уже на початку 20 століття вона була не лише академічною наукою, що ставила питання про сутність душі, але й практичною галуззю суспільного життя: психологами розв'язувались проблеми, пов'язані з науковим забезпеченням умов оптимального розвитку особистості.
Тоді в Україні сформувалися дві психологічні школи – Київська та Одеська. Одним з видатних представників першої був Олександр Миколайович Раєвський, який працював у рамках культурно-гуманістичного напрямку і виховав плеяду непересічних психологів, зокрема – відомого вченого та стовпа української психології Григорія Силовича Костюка.
21 серпня виповнюється 125 років з дня народження Олександра Миколайовича. Більш ніж доречний привід звернутися до біографії та наукового внеску одного із засновників вітчизняної психології, а в контексті сучасного українського дискурсу детальніше зупинитися на його поглядах щодо місця ідеології у людській свідомості.
КИЇВСЬКА ДОЛЯ
Раєвський народився у 1891 році в Києві. У революційний 1917-й закінчив філософське відділення історико-філологічного факультету Київського університету. З того ж року почав там працювати викладачем, у 1925-му став професором. Уже у військовому 1941 році вийшов підручник Раєвського «Психологія», а в 1945-му він очолив кафедру психології Київського університету.
Серед основних наукових інтересів ученого – методологія психологічної науки, психологія мовлення, історія психології, зокрема її розвитку у рідному альма-матер, а також проблеми залежності людської свідомості від конкретного середовища.
Раєвський працював у галузі експериментальної педагогіки й педагогічної психології. Йому належить багато праць про вплив оцінок на показники обдарованості дітей, психологічні основи засвоєння навчального матеріалу школярами, розум та його виховання, пам'ять і шляхи її поліпшення, місце мислення в загальній структурі життя особистості, а також про психологічне та ідеологічне в індивідуальній свідомості.
Відзначаючи внесок Раєвського в розвиток психології, видатний український психолог Володимир Андрійович Ромінець наголошує, що провідними засадами дослідницьких спостережень ученого були принципи почуттєвості. З них починається психічна активність і ними завершується. Почуття породжуються мотивацією, волею й мисленням людини. Раєвський наголошував, що емоції та почуття пронизують усю людську істоту, починаючи з вияву найпростіших органічних потреб і закінчуючи світоглядно-дійовим ставленням людей до світу.
ІДЕОЛОГІЯ ТА СВІДОМІСТЬ
У дійсному ході історичного становлення психології ідеологічне підґрунтя, по суті, досліджувалося, але без самої згадки цього поняття. Але були і спеціальні спроби визначити глибинні зв'язки психології та ідеології. На цю проблему звернув особливу увагу Раєвський. Йому належать, зокрема, теоретичні розвідки «До питання про психологічне й ідеологічне в людській свідомості» та «До питання про ідеологічне в психологічній характеристиці особистості».
Раєвський виходить із того, що розкрити дійсну сутність людської свідомості можна лише, якщо правильно з'ясувати суспільну обумовленість її відношення до суспільного буття, до суспільної свідомості, до ідеології. Правильне розв'язання всіх цих питань є суттєвим для визначення предмета психології, специфіки її законів, специфіки психології як науки.
Ідеологія існує на ґрунті свідомості. Існуючи до свідомості окремого індивіда, ідеологія впливає на її формування через виховання, навчання, мову, мистецтво тощо. Психіку не можна розглядати поза ідеологією. Це стосується моральних почуттів, мотивації вчинків, інтересів, бажань, властивостей характеру – принциповості, витримки, чесності, правдивості. Ці якості не можна розуміти поза ідеологічними настановами, поза відповідним світоглядом, ідеалами, цілями, тобто поза тим, що становить ідеологію людини як невід'ємний компонент свідомості суспільно-історичного індивіда.
Раєвський вказує на недостатню розробку питання про взаємовідношення індивідуальної психіки та ідеології. Питання, за Раєвським, слід поставити так: що саме в цілісному психічному житті особистості становить галузь ідеологічного і яким є відношення ідеологічного в людській свідомості до її природних основ. Ці проблеми ігнорувати не можна. Загальнолюдське і класове у психічному житті особистості нерозривно пов'язане з визначенням предмета психологічної науки.
Свідомість людей різних суспільних устроїв має свої відмінності. Проте водночас вона є загальнолюдською, продуктом людського мозку, здійснюваним ним відображенням об'єктивного світу, матеріальних умов життя суспільства.
Багато спільного можна знайти у психіці людей різних епох. Услід за психологом Іваном Сєченовим Раєвський насамперед плекає те, що людей об'єднує, а не те, що стає підставою для ворожнечі між ними.
За Сєченовим, спільні риси людської психіки містять у собі імпліцитно також ідею гуманістичних засад психології. Спільність людей, спільність їхньої психології Сєченов розкриває не тільки «по горизонталі», а й «по вертикалі». Основні риси розумової діяльності людини та її властивості відчувати залишаються незмінними в різні епохи, не залежачи ні від раси, ні від географічного розташування, ні від ступеня розвитку культури. Лише на цьому ґрунті можливе моральне й розумове споріднення між усіма людьми Земної кулі, і лише завдяки цьому ми можемо розуміти думки, почуття і вчинки наших предків у давні часи.
Говорячи про загальні, споріднені форми життєдіяльності людей в межах окремого культурного періоду, а також упродовж тривалої історії, зокрема культурної, Раєвський наголошує і на спільних рисах ідеології, що дає можливість наступним епохам здійснювати безперервність і успадкованість стосовно епох попередніх. Разом із тим підкреслюється суттєва спорідненість між людьми на рівні вищої нервової діяльності, закономірності якої визначають характер діяльності психічної, всіх її основних видів і форм – відчуття, сприймання, уявлення, увага тощо.
Ідеологічно визначеним є насамперед усвідомлення людиною свого відношення до самої себе. Це дістає своє найповніше виявлення у спрямованості особистості, в цілях і завданнях, які людина ставить перед собою в житті, в інтересах, потребах та інших мотивах, які спонукають її до діяльності, в тих нормах і правилах, яким вона підкоряє свою поведінку, в ідеалах, якими вона керується в цій поведінці і житті в цілому, в її світогляді, переконаннях. Це і є та сторона людської свідомості, яку Раєвський вважає ідеологічно значущою. Ідеологічне у свідомості проймає всі сфери психічного життя особистості – пізнавальну, емоційну, вольову.
Раєвський поєднує ідеологічне і психологічне через цілісність особистого життя, через смисловий бік мотивації діяльності, від чого залежить її продуктивність. Тут він наводить висловлювання психолога Сергія Рубінштейна про те, що «зрозуміти мотивацію людської поведінки поза... складеними взаємовідношеннями особистості, її свідомості та ідеології неможливо».
Далі здійснюється вихід до вчинкового осередку психічної діяльності. Раєвський зауважує, що величезне значення моральних, суспільно-політичних норм поведінки у психічному житті особистості особливо яскраво виявляється в суспільне важливих учинках. Вони водночас виражають загальнолюдське, класове та індивідуальне в людській свідомості. Разом зі зміною ідеології особистості весь її психічний лад набуває нового сенсу. Постає нова психологія особистості. Психологічні закономірності поєднують у собі загальнолюдське, конкретно-історичне, зрештою, індивідуальне.
КОЛИ ІДЕОЛОГІЧНЕ – ЦЕ ПСИХІЧНЕ
Ідеологічне являє собою необхідний компонент кожної конкретної свідомості і є невід'ємним складовим моментом її психологічної характеристики. У цьому розумінні ідеологічне є психологічне. Психологія має вивчати те, як формується ідеологічне в індивідуальній свідомості під впливом конкретно-історичних умов життя особистості, як засвоєні нею ідеї стають її переконаннями, перетворюються в дійові переживання, які проймають усі сторони психічного життя особистості і відповідно скеровують її дії, вчинки, відношення до інших людей і до себе самої. Таким чином, у Раєвського ідеологічне стає внутрішньою суттю вчинкової активності людини. Ідеологія визначає вчинок – осередок психічного життя людини, стає рушійною силою здійснення вчинку, входить в його осередкову структуру як її визначальний момент. Через учинок ідеологія психологізується, а психологія за допомогою ідеології набуває свого найістотнішого сенсу.
Виходячи з цього Раєвський формулює одне з найважливіших завдань психології. Вона має вивчати те, як формується ідеологічне у психіці людини під впливом конкретно-історичних умов, як із суспільного, що спочатку постає як зовнішнє, ідеологія перетворюється в дійове переживання, проймає всі сторони психічного життя особистості та спрямовує її дії, вчинки та відношення до інших людей і самої себе.
Розкриваючи зв'язок ідеології та психології, Раєвський ставить питання щодо проблематики психологічної науки. Він вважає необґрунтованими спроби виключити з неї такі проблеми, як роль ідеологічного у свідомості особистості, формування морально-психологічного обличчя особистості, її світогляду, переконань, ідеалів тощо. Особливого значення Раєвський надає колу питань, що стосуються характеристики суспільної свідомості в її відмінності та єдності з індивідуальною свідомістю особистості.
