Дві цитати і один коментар
Ще раз повертатися до цієї теми напередодні Дня Незалежності і військового параду не став – щоб не ятрити людям рани і не псувати святковий настрій. Адже цього року парад, на щастя, проходив зовсім в іншій ситуації, ніж торік, і був по-іншому організований. Тепер же, як на мене, варто розставити деякі важливі крапки над не менш важливими «і».
Але спершу – дві цитати. Перша – з блогу депутатки Тетяни Чорновол.
«Рік тому, 10 серпня в бою з російськими загарбниками під Іловайськом загинув мій чоловік. <…> Пам'ятаю, МВС перекидало літаком в Маріуполь добровольців прямо в бій, потім вони стали кістяком «Азову». <…> 10 серпня його чота під прикриттям «броні» наближалася до околиць Іловайська через соняшникове поле. Коли ворог почав обстрілювати, заклинило важкий кулемет. Є така армійська приказка: «Поки живе кулемет, живе солдат», адже легка стрілецька зброя для ближнього бою, лише вогонь важкого кулемету подавляє снайперський. Тому бійці раптово перетворилися фігурки в тирі, мішені для розстрілу. <…> І це теж тоді була дурість – йти за одним бетеером через соняшникове поле. В таких випадках тактика, ще з часів Македонського, незмінна: клин, мінімум три групи… Це звісно була не його ідея форсувати поле – він виконував наказ. І розумів, як важливо його виконувати, бо система завжди перемагає отаманщину. <…> Так в одному бою загинули Світлячок з Тернопільщини, Сокіл з Черкащини і мій Береза з Горлівки, Західна, Центральна і Східна – єдина Україна».
Друга – зі сторінки «Фейсбуку» радника президента України Юрія Бірюкова.
«Уже даже не злят и не бесят, а просто удручают унылые комментарии по поводу парад на День Независимости в прошлом году. Хотя нет, все таки бесят. А давайте вспомним, КТО там прошел и проехал. <…>
10 БТР-80 Президентского полка
1 Спартан НГУ + 9 Кугуаров НГУ
10 БТР-3Е НГУ
10 БТР-4Е НГУ
<…>
Так что, умники?! Кто там должен был отправляться на фронт и спасать страну, а вместо этого на параде дефилировал?! <…>
БТР-80? Опять же, уже не тайна – на тот момент это были ПОСЛЕДНИЕ 10 БТР для охраны Киева. На всем протяжении от Харькова до Киева. <…>
Гвоздь программы парада 9 БТР-3Е и 9 БТР-4Е Национальной Гвардии (не ВСУ, нет). Я лучше не буду вам рассказывать, что было с теми БТР на тот момент. Некоторые из этих машин так и не научили стрелять по сей день, только ездить умеют. Или вы действительно думаете, что иракцы отказались от именно этих машин просто так?»
Автор цих рядків не «уныло комментировал» парад, а торік у «Дні» двічі – ще до параду, заздалегідь! – попереджав про ризики та негативи, пов’язані з цим дійством («Чи потрібен Україні військовий парад 24 серпня?» (14 серпня 2014 року) та «І знову про військовий парад: час змінити систему ухвалення рішень» (21 серпня 2014 року). Тоді до моїх слів (як і до слів інших авторів «Дня» та фронтовиків, які виступали проти парадної «показухи» на тлі «гарячих» проблем під Іловайськом, Шахтарськом і Луганськом) «нагорі» не дослухалися. А йшлося-бо про елементарні речі: навіть кілька десятків одиниць бронетехніки за тих умов могли переламати ситуацію і порятувати чимало життів українських бійців. Уявімо лише, що чота, очолювана Миколою Березовим, чоловіком Тетяни Чорновол, ішла би вперед під прикриттям не однієї «броні», а трьох – за рахунок задіяних у параді…
Тепер щодо написаного Юрієм Бірюковим. Найперше, зверніть увагу на різницю в тональності блоку Тетяни Чорновол і запису у «Фейсбуку» пана президентського радника. У першому випадку – жінка, яка втратила рік тому коханого, у другому – чиновник, якому наступили на мозолю. Аргументи ж Юрія Бірюкова я детального розбирати не стану – це треба аналізувати весь його текст, ловити ледь не на кожному слові, замакітрювати голови читачам численними цифрами тощо. Зосереджуся лише на двох моментах.
Невже ж 10 БТВ-80 – це та техніка, якої б вистачило для охорони Києва у разі серйозних бойових дій? І невже це вся бронетехніка «від Харкова до Києва»? А навчальні центри ЗСУ, а військові училища та інститути, а структури Укроборонпрому – невже там не було геть нічого?
І друге. Так, БТР-3Е та БТР-4Е мають складні бойові модулі, і можна припустити, що не все належно працювало в них (скажімо, протитанкові комплекси та автоматичні гранатомети). Але 30-мм автоматична гармата та спарений з нею кулемет – це проста, відпрацьована зброя, тому для боїв під Іловайськом достатньо було налагодити їх і дати достатньо боєкомплектів (теж не проблема, враховуючи ще радянські запаси). І ситуація могла би бути іншою ДО масованого російського вторгнення (воно все одно сталося би, але за кращих умов для українських військ).
І ще одне: під Іловайськом і Шахтарськом кількасот добре навчених бійців-піхотинців, які були на параді, стали би дуже в пригоді. А тим часом охорону столиці можна було цілком би покласти на курсантів і студентів військових інститутів, тобто майбутніх українських офіцерів, але з молодших курсів, тоді як старшокурсники замість тягнути ногу під час підготовки до параду пройшли б жорстку і жорстоку бойову практику. Бо ж офіцери, які не йшли вперед під кулями та не мають – на рівні рефлексів – звички берегти бійців і себе, небезпечні для війська. Пригадайте, як торік російські інтервенти кілька разів накривали артвогнем і «Градами» позиції українських вояків, які ставили намети та розташовувалися на ночівлю в чистому полі…
І ще одне. Те, що президентського радника допекли-таки журналісти й експерти – це свідчення того, що в Україні є вільні мас-медіа і громадянське суспільство. А те, що посадовець такого рівня брутально, з пересмикуванням фактів відповідає на критику, – це свідчення того, що вони ще не мають сили, достатньої для серйозного впливу на владу.
