Дилема суспільного вибору
На початку ХХ століття сформувалася ідея про необґрунтованість індивідуальних і масових психічних феноменів, і що психологія окремої особистості «... з самого початку є одночасно й психологією соціальною» (Зигмунд Фрейд). Логіка очевидна: кожна людина не є самостійним суб'єктом у повному сенсі цього слова – вона завжди член тих чи інших малих і великих соціальних груп.
Виходячи з цього, багато теорій і концепцій з області індивідуальної психології можна екстраполювати й на суспільні реалії, умовно замінюючи поняття «людина» на поняття «суспільство». Це дозволяє подивитися на наше громадське і політичне життя під новим кутом – можливо, навіть більш фундаментальним, ніж дозволяють стандартні політологічні та соціологічні підходи.
Між минулим і майбутнім
Наприклад, екзистенціальний психолог Сальвадор Мадді зазначає, що коли людина (суспільство) виявляється перед необхідністю вибору, у неї (нього) є, по суті, тільки два варіанти – зробити вибір на користь свого минулого, або – на користь майбутнього.
Вибором на користь минулого можна вважати самовизначення людини (суспільства) у бік того, що їй (йому) знайоме і звичне, адже тут не потрібно робити якихось особливих зусиль і щось міняти. До того ж має місце страх невідомості, оскільки людина (суспільство) не знає, що може спричинити незвичний вибір у майбутньому.
Здійснюючи ж вибір на користь майбутнього, ми автоматично прирікаємо себе на сполох, адже перед нами постають непередбачуваність і невідомість. Звідси й з'являються занепокоєння та страхи. При цьому важливо розуміти, що особистісний (суспільний) розвиток можливий лише в майбутньому.
Показник правильності вибору обумовлюється його результатом, а цей результат може бути тільки в майбутньому, яке ще не настало, адже ми постійно перебуваємо в сьогоденні. Приходячи до розуміння цього, люди досить часто роблять усілякі спроби якось вплинути на результат вибору, чекаючи найбільш зручного моменту. Але це і є причиною зволікання та невчинення вибору взагалі.
Прийняти рішення завтра не можна. Всі наші відмовки – «потім», «трохи пізніше», «завтра» тощо – лише ілюзія, а самі ці моменти в більшості випадків так ніколи й не наступають. Будь-які рішення повинні здійснюватися саме зараз. Це – початкова точка процесу реалізації нашого вибору.
Ще один чинником, що ускладнює вибір, є ціна, яку ми готові за нього заплатити. Те, що приноситься на користь реалізації власного рішення. Якщо ж людина (суспільство) ще не готова або не хоче платити, вона (воно) втягується в роль жертви.
Людина-жертва (суспільство-жертва) має здатність вибирати, але як тільки з'являється необхідність платити певну ціну, вона (воно) починає скаржитися на той чи інший негатив. Йде пошук крайніх – тих, на кого б звалити відповідальність.
Найбільш значним наслідком будь-якого вибору є відмова від певних альтернатив. Якщо ми відкриваємо одну двері, нам доводиться закривати іншу. Саме тому, чим більше альтернатив має людина (суспільство), тим складніше їй (йому) вибрати.
Можна назвати три способи здійснення вибору без шкоди для себе:
1. Спробувати здійснити кілька виборів одночасно. Але тут доречно згадати відоме прислів'я: «На двох стільцях не всидиш». У підсумку виходить, що людина (суспільство) вибір так і не робить, а це означає, що вона (воно) залишається на тому ж самому місці.
2. Залишити собі відхідні шляхи. Людина (суспільство) начебто самовизначається і щось робить, але раз у раз подумки повертається до точки відліку, розмірковуючи про те, що, можливо, варто вибрати інший варіант. Але щоб вибір приніс якийсь результат, необхідно вибрати один варіант остаточно й безповоротно, забувши про інші варіанти.
3. Плисти за течією. Людина (суспільство) не робить абсолютно ніяких дій і сподівається на те, що вибір здійсниться сам собою, без її (його) безпосередньої участі. Можливий й інший варіант: людина (суспільство) може чекати, поки хтось вибере за неї (нього), щоб змиритися і захистити себе від турбот. Однак цей спосіб підступний: незважаючи на те, що часом вибори, які відбуваються самі собою, можуть спричинити за собою цілком сприятливі наслідки, практика показує, що в переважній більшості випадків все виходить з точністю до навпаки, тобто абсолютно не так, як хотілося б людині (суспільству).
Найбільш серйозні та важкі наслідки може спричинити за собою не вчинення вибору, а відмова від нього. І нерідко трапляється так, що саме ця відмова стає причиною мук, почуття провини й розчарування, жалю та незадоволеності, адже недосконалий вибір – це в першу чергу упущені людиною (суспільством) можливості. Прикладів можна назвати масу, але головна ідея полягає в тому, що минулого вже не повернути.
Люди можуть говорити, що вони ні про що не шкодують і продовжують рухатися далі, але все це буде, по суті, самообман. Якщо тільки людина (суспільство) не здійснила справжню трансформацію. Найбільшою дурістю, яку взагалі ми можемо зробити, є небажання усвідомити, що колись в минулому був зроблений помилковий вибір.
Алгоритм здійснення правильного вибору можна представити таким чином. Для початку потрібно відповісти самим собі на запитання, для чого ми взагалі робимо той чи інший вибір. Потім визначитися з тим, яким він буде – орієнтованим на минуле або на майбутнє. Далі чітко зрозуміти, яку ціну ми готові заплатити за те, що ми вибираємо. Наступним етапом стане прийняття повної відповідальності за власне рішення та вчинки. І останній крок – зробити, власне, вибір і без оглядки йти вперед.
Постскриптум
Згідно з результатами недавнього опитування, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології, 43% українців вважають головним гальмом розвитку країни олігархів, 33% - депутатський корпус, 26% - президента, 26% - уряд, 16% - чиновників, 15% - Росію та 12% - проросійську «п'яту колону».
При цьому, відповідаючи на питання «Чи вважаєте Ви себе активним громадянином?», 71% респондентів відповіли: «Ні, не бачу сенсу і немає часу».
