Енді Воргола – на ленінський постамент
Якось сиротливо стало в Києві коло Бесарабки, де стояв пам’ятник вождю світового пролетаріату. І поки товариші комуністи на чолі зі звісним регіоналом Добкіним збирають гроші на відновлення цього шедевру монументального мистецтва, кияни міркують, що би то поставити на спустошений постамент. Адже святе місце порожнім не буває!
Ось недавно прочитав, що православно-канонічні батюшки нібито пропонують на цьому порожньому постаменті поставити Варвару Великомученицю. Чи не є це натяк на великомученицьку долю пам’ятника Ілліча? Адже над ним вчинили варварську наругу!
Але ж Варвара Великомучениця, повернута обличчям до суєтного Бесарабського ринку, – це якось не благоліпно.
Зваживши всі варіанти, я раптом прийшов до несподіваного висновку: найкраще на ленінський постамент поставити статую Енді Воргола. Чому саме його? На це є багато вагомих причин.
Ну, по-перше, Енді Воргол в Києві не був – як і Ленін.
По-друге, Енді Воргол не менш відомий у світі, аніж вождь світового пролетаріату. Особливо в світі західному.
По-третє, якщо Ленін зробив революцію в Росії, то Енді зробив революцію в Америці (правда, не соціалістичну, а поп-артівську).
По-четверте, Енді значну частину свого життя прожив у Нью-Йорку. А, як відомо, в цьому місті представлявся на виставці київський пам’ятник Леніну перед тим, як його встановили в столиці УРСР.
По-п’яте, київський пам’ятник Леніну був червонястий. А в Енді Воргола є відома картина «Червоний Ленін».
По-шосте, як ідеологи комунізму вважають, що не мають батьківщини, так і Енді говорив, що він нізвідки. Хоча, як відомо, король поп-арту був русином. І з мамою, і татом говорив по-русинськи. А Київ, це теж відомо, матір городів руських. То де ж стояти пам’ятнику великому русину, як не тут?!
По-сьоме, осиротілий постамент зараз знаходиться на бульварі Шевченка. І музей Шевченка неподалік від нього стоїть. А Тарас Шевченко передусім, як і Енді Воргол, художником був. І один, і другий заробляли собі на життя тим, що малювали картини.
Отож, як бачите, аргументів на користь того, аби Енді Воргол зайняв київський постамент Леніна, більш, ніж досить. А щоб все було гарно й комуністи були задоволені, Енді можна зобразити з його картиною «Червоний Ленін». Наступність пам’ятників буде просто вражаюча. Навіть на постаменті не треба буде витирати напис «Ленін». Хіба що дописати «…Енді Воргола». Уявляєте, як буде класно – «Ленін Енді Воргола».
Сподіваюся, пан Добкін й товариші комуністи з розумінням поставляться до цієї ідеї і почнуть збирати гроші не на пам’ятник вождю світового пролетаріату, а на пам’ятник королю поп-арту.
Р.S. Тепер серйозно
Сподіваюся, все вищевикладене ви сприймете як жарт – на кшталт того, як у Харкові, вотчині пана Добкіна, Сергій Жадан разом зі своїми друзями «перейменував» проспект Леніна на проспект Леннона. Але в кожному жарті є доля не жарту.
Якби на київському постаменті Леніна з’явився поп-артівський Енді Воргол зі своєю роботою «Червоний Ленін», це б означало:
1) наше веселе прощання з комунізмом та символами тоталітарного минулого;
2) демонстрацію нашої причетності до західної культури (адже, з одного боку, Енді – культова фігура в Америці й Європі; з другого, в його жилах текла українська кров і він частково увібрав українські культурні традиції).
Зрештою, якби з’явився такий «прикольний» пам’ятник, він би став місцем масового паломництва туристів. Думаю, багато хто хотів би поглянути на Варгола з Леніним.
Але, боюся, що про це можна лише помріяти.
